Аналіз міжнародної конкурентоспроможностікольорової металургії України на основі ромбу детермінантів національнихпереваг М. Портера

Підприємства галузі в основному знаходяться у Донецькому і Придніпровському економічних районах, тому найбільший експорт галузі припадає на Донецьку, Луганську, Дніпропетровську та Запорізьку області України.

В Україні найбільшими споживачами кольорових металів є Харківська, Київська, Запорізька, Дніпропетровська та Донецька області. На них припадає близько 70% споживання алюмінію та 75% міді. Це зумовлено тим, що в цих областях найбільш розвинуте приладобудування, верстато- і тракторобудування, авіа- й автомобілебудування.

 

 

 

Фізичні ресурси

На території нашої країни не було відкрито великих покладів руд кольорових металів, а ті, що відоміпотребують збагачення, адже мають низький вміст корисного компоненту. З руд кольорових металів Україна володіє значними запасами титанових і ртутних руд, проте запаси інших руд обмежені або не мають промислового значення.

В Україні є потужна мінеральна база титану, розвідані запаси ільменітових руд за сумарними ресурсами перевищують світові запаси ільменіту[3, c. 79]. Всього відомо 40 родовищ, з яких 12 детально розвідані і розробляються. Найбільш значущими з них є родовища Іршавське, Стремигородське (Житомирська обл.) і Самотканське (Дніпропетровська обл.).

Для добування і переробки кольорових металів необхідно дуже багато електроенергії (алюміній – 18 тис. кВт год/т, титан – 30-60 тис. кВт год/т металу). та води (процес збагачення потребує багато води). Цих ресурсів в Україні вистачає: р. Дніпро та 10 водосховищ, а також 5 атомних електростанцій та інші.

Загалом, ця галузьзалежитьвідімпортноїсировини, щопозначається на вартостіметалів, і відповіднопоступається конкурентам на міжнародному ринку.

Людські ресурси

Дана галузь потребує людей як з низькою (працівники на місцях видобутку сировини, працівники на заводах, які займаються простою однотипною роботою), так і з високою кваліфікацією робітників (кадрів з технічною, економічною чи природничою освітою, які розробляють нові технології видобутку та переробки).

Потреба підприємств у кадрах наразі така: у добувній промисловості – 2, 2 тис. осіб, в переробній – 18, 4 тис. осіб (що є 20% загальної потреби у працівниках України) [2]. Тобто, підприємствам не вистачає людських ресурсів, хоча є багато високопрофесійних закладів для навчання.

Оплата праці в цій галузі висока (для України), адже існує великий ризик небезпеки на роботі. У добувній – 5321 грн/місяць, у металургійному виробництві – 4106 грн [2]. За даними показниками оплата за годину становить близько 2, 55 дол., що порівнявши з Європою (в Німеччині 34 дол/год.) є дешевою робочою силою.

Технологічні ресурси

В Україні є всі технологічні ресурси для виробництва продукції цієї галузі, адже основні розробки в цій галузі були здійснені ще в СРСР, який має найбільші поклади даних металів. Наприклад, ливарний спосіб виробництва алюмінію був розроблений в СРСР. Дійсно, на деяких наших заводах обладнання застаріле, та принцип виробництва кардинально не змінився. Але все ж таки, за цим показником ми не можемо конкурувати зі світом. Адже, провідні підприємства світу мають набагато потужніше обладнання, що значно спрощує видобуток, переробку, знижує затрати часу та праці. Та попри технічне й технологічне відставання багатьох металургійних підприємств, у їхніх власників нерідко відсутня мотивація для проведення реконструкції та модернізації виробництва.

Фінансові ресурси

Більшість основних підприємства галузі приватизовані, переважає іноземний капітал. Значна кількість іноземних інвесторівсприяє притоку іноземногокапіталу, в той же час інвесторизацікавлені не в розвиткугалузі та економікикраїни, а в отриманніприбутку. Наприклад, в ПАТ «ЗАлК» 97, 5% акцій належить російській компанії.

Інфраструктура

Наразі в Україні можна відзначити високий рівень розвитку банківської системи та логістичної інфраструктури, що не можна сказати про виробничу. Більша частина підприємств не зазнала широкої модернізації, що значно впливає на якість та кількість виробленої продукції.

Загальний висновок по факторним умовам можна записати у вигляді таблиці (табл. 2. 1).

 

Таблиця 2. 1

Фактори, які позитивно/негативно впливають на міжнародну конкурентоспроможність галузі

 

 

Досвід розвинутих країн показує, що досягти успіху в тій чи іншій галузі тим легше, чим більше в країні конкурентоспроможних споріднених галузей.

Кольорова металургія України базується в основному на власній (титан, магній, цирконій) та привізній мінеральній сировині. Тому, діяльність конкурентоспроможних постачальників створює для нашої галузі можливість швидкого й ефективного доступу до передового оснащення, технологічних та інформаційних ресурсів. Місцеві постачальники добре знають внутрішній ринок, близькі до споживачів географічно, а також щодо культури і стилю ведення бізнесу. Тому наявність конкурентоспроможних постачальників у країні важливіша, ніж орієнтація на іноземних, не заінтересованих у створенні нових продуктів на місцевому ринку. Проте це не означає, що для успіху на ринку необхідно мати всіх конкурентоспроможних постачальників всередині країни. Загалом, логістику в Україні можна вважати добре розвиненою, існує багато підприємств у цій галузі. А ось на рахунок якості їх послуг не можна сказати однозначно, тому деякі підприємства користуються послугами іноземців.

Через застарілі технології та високу зношеність основних фондів, енерговитрати кольорової металургії України значно вищі ніж у розвинених країнах. Для деяких видів переробки кольорової металургії потрібне вугілля, з чим в Україні проблем немає. Але більшість потребує електроенергії, що наразі є проблемою для національних виробників через зростання ціни