Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Аналіз системи проектування та створення природоохоронних територій в Україні

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
57
Мова: 
Українська
Оцінка: 

В цьому плані необхідно враховувати народногосподарське значення регіону, його природних ресурсів, ступінь і обсяги їх господарського освоєння, форми використання всіх природних багатств. [10] Створення екологічної системи (екомережі) – формування взаємообумовленого комплексу природних охоронних територій, що забезпечують екологічну рівновагу, біорізноманіття ландшафтів і чистоту біосфери. Створення науково-обґрунтованої екомережі передбачає забезпечення сприятливих екологічних умов для життя органічного світу; відтворення і збереження рідкісних природних об'єктів, ресурсів або територіальних комплексів; задоволення наукових і культурних потреб суспільства, створення передумов для збалансованого використання земельних, водних, лісових ресурсів та сталого розвитку території; збереження біорізноманіття, захист життєво важливих екологічних процесів, екосистем і ландшафтів. [8]

Мета даної роботи полягає в тому, щоб провести аналіз системи пректування та створення природоохоронних територій в Україні.
Завдання роботи:
Розглянути законодавче забезпечення створення ПТ
Охарактеризувати всі природоохоронні території та об̓єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ) як елементи національної екомережи
На основі законодавчих актів чітко сформулювати методику створення ПТ в Україні, зокрема процедуру цього процесу та його документальне оформлення.
 
 
1. Законодавче забезпечення створення природоохоронних територій (ПТ) в Україні
 
1.1 Законодавчі акти України
 
У Конституції України проголошено: багатство природних ландшафтів є надбанням українського народу, його природною спадщиною і має служити нинішньому і майбутнім поколінням.
Вперше термін природоохоронні території з'явився в Законі України «Про охорону навколишнього середовища» № 1268-XII від 26 червня 1991 року. [2] Вже в цьому законі було зазначено, що природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України.
В статті 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” “Об’єкти правової охорони навколишнього природного середовища” сказано: “особливій державній охороні підлягають території та об’єкти природно-заповідного фонду Української РСР”. Згідно статті 35 охорона територій та об’єктів природно-заковідного фонду України підлягає державному контролю. Території та об’єкти природно-заповідного фонду України згідно зі статтею 60 належать до природних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні. Стаття 61 повністю присвячена природно-заповідному фонду:
“Ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об’єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об’єктом природно-заповідного фонду Української РСР.
До складу природно-заповідного фонду Української РСР входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.
Порядок організації, використання і охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду, додаткові їх категорії визначаються законодавством Української РСР та Кримської АРСР”.
“Невиконання вимог охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду Української РСР…” тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність згідно статті 63 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища.
Основним законодавчим актом, який визначає правові основи створення, охорони, ефективного управління територіями природно-заповідного фонду України є Закон України “Про природно-заповідний фонд України” (1992 р.) № 2456-XII від 16 червня 1992 року. [3]
“Природно-заповідний фонд України становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
У зв’язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання”.
Законом визначені категорії територій та об’єктів природно-заповідного фонду:
природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища (природні території та об’єкті) ;
ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (штучно створені об’єкти).
Природні та біосферні заповідники, національні природні парки належать до територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними установами місцевого чи регіонального значення. Залежно від міри екологічної та наукової цінності заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть бути загальнодержавного або місцевого значення. Заповідні урочища мають статус територій природно-заповідного фонду місцевого значення.
Нашим завданням є ознайомлення з методикою організації заповідних урочищ, заказників, та пам’яток природи місцевого значення.
Залежно від походження, особливостей природних комплексів, мети створення та режиму охорони заказники та пам’ятки природи поділяються на:
заказники ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;
пам’ятки природи комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні, геологічні.
Стаття 8 Закону визначає основні засоби збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду України.
“Збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:
встановлення заповідного режиму;
організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об’єктів;
проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання;
додержання вимог щодо охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планіровочної документації,
Фото Капча