Аналіз впливу основних світових фінансових організацій на соціально-економічний розвиток України

Основним джерелом фінансування, яке здійснює фонд, є внески (квоти) держав-членів. У результаті періодичних загальних переглядів розміру квот їх сукупний обсяг збільшувався, досягнувши нині 367 млрд. 500 млн. СПЗ[8].

Кожен член МВФ має свою частку (квоту) участі, виражену в SDR. Ця частка відображає розміри економіки країни-члена МВФ і є базовим елементом у взаємовідносинах країни – члена з Фондом. Вона визначає кількість голосів, що має країна-учасник, і дорівнює 250 базисних голосів плюс один голос за кожен мільйон SDR. Квота визначає також суму підписки країни на капітал ВМФ і можливості використання ресурсів Фонду. Для розрахунку квоти країни-учасника використовують показники річного експорту та імпорту, національний дохід, золоті запаси, поточні доходи та видатки тощо.

Розподіл квот між країнами на даний час є однією з найактуальніших

проблем, так як їх левову частку мають такі держави як США17, 7%, Німеччина-6. 12%, Англія-4. 51%, Франція-4, 51%, що дозволяє Америці і розвиненим

країнам тримати будь-які рішення МВФ під контролем і використовувати своє домінуюче положення у власних міщанських інтересах [9].

У результаті критики країнами-членами МВФ діючої системи розподілу квот п'ятнадцятого грудня 2010 року Рада керуючих, вищий орган, який приймає рішення у Фонді, затвердив пакет далекосяжних реформ

квот і управління Фонду, завершивши чотирнадцятий Загальний перегляд квот. Після затвердження пакета реформ державами-членами (він включає поправку до Статей угоди, що вимагає прийняття трьома п'ятими держав-членів МВФ, що володіють 85 відсотками загальної числа голосів) і його реалізації він призведе до безпрецедентного 100-процентному збільшення сукупних квот і істотного дисбалансу часткою квот для більш точного відображення мінливих відносних ваг держав-членів МВФ в світовій економіці. Зокрема, в результаті 14-го загального перегляду квот: – буде збільшений вдвічі загальний розмір квот з приблизно 238 400 000 000 SDR до приблизно 476 800 000 000 SDR (близько 750 млрд дол США за поточними обмінним курсом) ;

– буде перерозподілено більше 6 відсотків часток квот від держав-членів з надмірним представництвом державам-членам з недостатнім представництвом;

- буде перерозподілено більше 6 відсотків часток квот динамічно зростаючим країнам з ринком, що формується і країнам, що розвиваються;

- будуть істотно реструктуризовані частки квот. Китай стане третім за розміром квоти державою-членом МВФ, і чотири країни з ринком і розвиваються (Бразилія, Індія, Китай і Росія) увійдуть до числа 10 найбільших акціонерів Фонду;

- будуть збережені частки квоти і голосів найбідніших держав-членів [10].

Кредитна діяльність Фонду здійснюється у двох напрямах. Це надання валютних коштів країнам із ресурсів Фонду та надання посередницьких фінансових і технічних послуг за рахунок позикових коштів. МВФ здійснює кредитні операції лише з офіційними органами країн – центральними банками, казначействами, стабілізаційними фондами. Характеристика кредитів наведена в додатку Г.

Розрізняють кредити на покриття дефіциту платіжного балансу та на підтримку структурної перебудови економіки країни-члена Фонду. Доступ країн-членів до кредитних ресурсів Фонду та обсяг і порядок кредитування регламентуються певними документами. При отриманні кредиту країна сплачує Фонду комісійні в розмірі 0, 5% від суми кредиту. Процентні ставки за кредитами формуються на основі поточних ринкових процентних ставок.

При наданні кредиту країна-позичальник здійснює обмін іноземної валюти або SDR на еквівалентну суму в національній валюті, яка зараховується на рахунок МВФ у центральному банку даної країни. Оскільки більшість країн-позичальників є країнами, що розвиваються з неконвертованими або частково конвертованими валютами, надані кредити фактично є кредитами під заставу національної валюти. На них, як правило, немає попиту, і вони залишаються на рахунку Фонду до їх викупу країнами-позичальниками.

По закінченні терміну кредитування країна-позичальник повинна здійснити обернений обмін – викуп національної валюти і повернення Фонду відповідної суми іноземної валюти або SDR. Крім того, країни-учасниці зобов'язані достроково здійснювати викуп своєї валюти, внесеної до Фонду, в міру поліпшення їх платіжних балансів та зростання валютних резервів. При викупі у Фонду національної валюти країни-боржника іншою країною заборгованість останньої перед Фондом погашається.

Частка кредитних ресурсів, що надається країні вперше, називається резервною часткою і становить до 25% квоти країни-учасниці. Ресурси, які можуть надати країні понад резервну частку, дорівнюють величині квоти і, як правило, діляться на 4 кредитних частки (транші) до 25% кожна. Це означає, що гранична сума кредиту, що може надаватись країні-учасниці, становить 125% її квоти у Фонді. Країни-позичальники повинні використовувати кошти, надані Фондом, лише на цілі, обумовлені відповідним договором, і такі, що не суперечать цілям Фонду. Якщо країна не виконує рекомендацій Фонду або використовує кредит на цілі, не передбачені кредитною угодою, Фонд може скоротити або припинити кредитування країни. Кредити можуть надаватись Фондом у формі резервного кредиту або кредиту стенд-бай, який полягає в наданні іноземної валюти країні відповідно до домовленості визначеними частками через встановлені проміжки часу протягом усього терміну кредитування. Кредити стенд-бай використовуються переважно для фінансування макроекономічних стабілізаційних програм країн – членів МВФ і надаються при виконанні країною певних умов.

Система розширеного кредитування МВФ призначена для надання кредитів у разі серйозних порушень рівноваги платіжного балансу внаслідок структурних порушень у сфері виробництва, торгівлі та цінового механізму. Угоди про розширене кредитування звичайно обмежуються 3-4-річним