Анатомія і фізіологія слухового аналізатора

Переважну більшість часу слухова труба перебуває в закритому стані, але при кожному ковтальному русі вона відкривається і повітря надходить у порожнини середнього вуха. Слухова труба перебуває у відкритому стані приблизно 5 хвилин за добу. Відкриття наступає внаслідок скорочення м’язів м’якого піднебіння, що прикріплюється до її глоткового вічка.

Соскоподібний відросток знаходиться безпосередньо позаду зовнішнього слухового проходу, до його верхівки прикріплюється грудино-ключично-соскоподібний (кивальний) м’яз. У товщі соскоподібний відросток має кісткові комірки, заповнені повітрям. Найпостійніша серед них – печера, яка через короткий канал (вхід в печеру) сполучається з епітимпанумом барабанної порожнини; решта комірок відростка відкриваються одна в одну або в печеру. Верхня стінка, або дах печери, відділяє її від середньої черепної ямки. Розрізняють три типи будови нормального соскоподібного відростка – пневматичний (великі комірки заповнені повітрям), диплоетичний (диплое – кісткова тканина) та змішаний.

Орієнтиром верхньої межі відростка є скронева лінія – кістковий валик, що тягнеться назад від виличного відростка. На рівні цієї лінії звичайно міститься дно середньої черепної ямки. Передня стінка соскоподібного відростка є задньою кістковою стінкою зовнішнього слухового проходу. На задньо-верхній стінці входу в прохід є невелика кісткова виступаюча пластина – надпрохідна ость. Ця ость також є важливим орієнтиром при операціях на вусі, бо глибше неї лежить печера соскоподібного відростка.

Внутрішня стінка соскоподібного відростка межує з лабіринтом, а далі назад – із задньою черепною ямкою. На кістковій поверхні задньої черепної ямки є досить широка заглибина – S-подібна борозна, в якій міститься частина сигмоподібного синуса твердої мозкової оболонки. Цей синус виносить венозну кров з порожнини черепа, перетворюючись на межі у цибулину яремної вени.

Стінки барабанної порожнини, печери і комірок соскоподібного відростка вкриті тонкою слизовою оболонкою, до складу якої входять чотири типи клітин: війчасті, келихоподібні, мікроворсинчасті й базальні. Найважливішу роль в очищенні порожнин вуха відіграють війчасті клітини. Рухи війок миготливого епітелію є основним механізмом переміщення секрету з барабанної порожнини в напрямку до слухової труби, потім – до носоглотки.

Артерії середнього вуха беруть свій початок переважно від системи зовнішньої сонної артерії. Іннервація здійснюється гілками язикоглоткового (ІХ), лицевого (VІІ) і симпатичного нервів.

 

 

Внутрішнє вухо складається з кісткового і перетинчастого лабіринтів; при цьому кістковий лабіринт оточує перетинчастий у вигляді футляра. Перетинчастий лабіринт заповнений ендолімфою, а вільний простір між кістковим і перетинчастим лабіринтами – перилімфою, що за складом нагадує спинномозкову рідину.

У внутрішньому вусі розрізняють присінок, три півколові канали і завиток. Присінок та півколові канали є периферичним відділом вестибулярного аналізатора (див.), у завитці знаходиться рецептор слухового аналізатора 

Кістковий лабіринт: 1 – вікно завитки (кругле) ; 2 – стремінце, основа якого закриває вікно присінка (овальне) ; 3 – ампула сагітального півколового каналу; 4 – ампула горизонтального півколового каналу; 5 – горизонтальний півколовий канал; 6 – сагітальний півколовий канал; 7 – фронтальний півколовий канал; 8 – спільна ніжка сагітального і фронтального півколових каналів; 9 – ампула фронтального півколового каналу; 10 – присінок; 11 – верхівка завитки; 12 – основний завиток завитки.

Завитка-це кістковий канал, що утворює два з половиною оберти навколо своєї вісі – веретена і зовні нагадує садового слимака. Простір кісткового каналу завитки розділений кістково-перетинчастою пластинкою на два ходи: верхній-драбина присінка, і нижній- барабанна драбина. Верхня драбина сполучається з присінком, а нижня через вікно завитки – з барабанною порожниною. Кістково-перетинчаста пластина, що розділяє кістковий канал завитки на дві половини, складається з кісткової та перетинчастої частин.

Від веретена в напряму до зовнішньої стінки відходить спіральна кісткова пластина, вона по спіралі звивається навколо нього; перетинчаста частина цієї пластини становить основну мембрану завитки. Обидві драбини заповнені перелімфою та сполучаються між собою біля верхівки завитки маленьким отвором – гелікотремою. 

Будова завитки: 1 – основна мембрана; 2 – спіральний орган; 3 – рейснерова мембрана; 4 – драбина присінка; 5 – спіральний ганглій; 6 – барабанна драбина; 7 – присінково-завитковий нерв; 8 – веретено.

У верхній драбині завитки від краю кісткової спіральної пластинки відходить тонка рейснерова мембрана, що відмежовує перетинчастий канал від простору драбини присінка. Цей, заповнений ендолімфою, канал називають завитковим ходом. Він має в перерізі трикутну форму. На його нижній стінці – основній мембрані-міститься спіральний орган (орган Корті), який є периферійним рецептором слухового аналізатора. Спіральний орган має складну гістологічну будову. Він утворений клітинами різноманітної форми: стовбуровими, волосковими та підтримуючими. Волоскові клітини мають на своїй поверхні волоски, які підносяться над поверхнею і досягають покривної мембрани. Остання відходить від краю спіральної кісткової пластинки і звисає над спіральним органом. При звуковому подразненні внутрішнього вуха виникають коливання основної мембрани, на якій розташовані волоскові клітини. Такі коливання спричиняють розтягнення та стискання волосків об покривну мембрану, що і викликає електрофізіологічний імпульс для звукосприймаючого апарата. 

Спіральний орган (Корті) : 1 – внутрішні волоскові клітини; 2 – покривна мембрана; 3 – зовнішні волоскові клітини; 4 – клітини Гензена; 5 – клітини Клаудіуса; 6 – клітини Дейтерса; 7