Анатомія та морфологія рослин

4. Осмотичні явища в клітині: сисна сила осмос, осмотичний тиск, тургор, тургорний тиск, плазмоліз і деплазмоліз.

5. Включення рослинної клітини: визначення та види. Поняття про ергастичні речовини та ергастоплазму.

В процесі життєдіяльності рослинних організмів виробляються певні речовини, які використовуються на побудову рослинами свого тіла, мембран, органоїдів тощо. Такі речовини називають структурні або конструктивні. Однак не всі речовини використовуються на побудову. Ті речовини, які не використовуються на даному етапі функціонування рослинного організму відкладаються в запас і називаються запасними поживними речовинами. До запасних поживних речовин належать: запасні білки, запасні вуглеводи, запасні олії. Крім запасних поживних речовин в життєдіяльності рослинного організму виробляються кінцеві продукти відпрацювання, які виводяться за межі рослинного організму або відкладаються безпосередньо в його клітинах. Розрізняють газоподібні, кристалічні включення, олії (ефірні олії, смоли, камеді, терпени). Ергастичні речовини (від грец. ergasticos – діяльний) – речовини, що утворюються в процесі життєдіяльності рослинних клітин. До ергастичних речовин належать запасні речовини (крохмальні зерна, білкові речовини, олії) та кінцеві продукти відпрацювання (смоли, камеді, ефірні олії, відклади мінеральних речовин тощо). Термін ввів французький вчений Гарн’є у 1887 році.

6. Крохмальні зерна: визначення, будова і типи.

Крохмальні зерна – форма відкладання запасного крохмалю в рослинних клітинах. За формою розрізняють концентричні (центр крохмалоутворення розміщений в центрі крохмального зерна) і ексцентричні (центр зміщений в той чи інший бік) крохмальні зерна. За будовою: прості, які мають один центр крохмалоутворення (у пшениці, гороху, вівса), складні, які складаються з багатьох простих (у гречки, вівса, шпинату) і напівскладні, які мають один – два центри крохмалоутворення і оточені спільною гідратаційною оболонкою (картопля).

7. Алейронові зерна: визначення, будова і типи.

Алейронові зерна (від грец. aleuron – борошно) – форма відкладання білкових речовин у клітинах насіння рослин. Алейронове зерно складається з: 1) оболонки, 2) кристалоїда – білкове утворення, 3) аморфного білка, 4) глобоїда – скупчення мінеральних солей (від одного до кількох). За будовою розрізняють алейронові зерна: прості, які складаються з оболонки і аморфного білка (пшениця, кукурудза, жито) ; складні, крім аморфного білка та оболонки до складу входять кристалоїди (гарбуз) та глобоїд (насіння рицини). Реактиви для виявлення: реактив Мілонова, розчин Люголя.

8. Ліпідні краплі як форма включень.

В процесі життєдіяльності рослинних організмів крім білків і вуглеводів виробляються ще й жирові включення, які прийнято називати оліями. Жирові включення відкладаються в тканинах рослин у вигляді крапель за допомогою олеопластів. Найчастіше олії відкладаються в запасаючих тканинах насіння та плодів. У вегетативних органах тих рослин, які зимують, частот спостерігається перетворення крохмальних включень на жирові, цю найбільш економну форму запасних речовин в умовах низьких температур. Вміст жирів у насінні рослин може бути досить високим: насіння соняшника, льону, бавовнику, конопель містить до 60% олії, насіння грецьких горіхів – до 74%. Реактиви для виявлення олій: розчин Судан ІІІ, реактив Мілонова, бром – феноловий синій.

9. Кристалічні включення: утворення та форми.

В процесі життєдіяльності рослинного організму виробляються шкідливі для рослинного організму речовини, зокрема кислоти (щавелева, оцтова). Рослинні організми, щоб позбутися шкідливих кислот, виробили механізми взаємодії з неорганічним компонентом рослинної клітини:

НООС=СООН + Са → СаС2О4 + Н2 ↑

Щавелевокислий кальцій СаС2О4 у рослинній клітині може міститися у різних формах:

Кристалічний пісок – скупчення дрібних кристалів оксалату кальцію, які можна спостерігати в тканинах рослин родини пасльонових.

Друзи – складні кристали, які утворюються з кристалічних пірамідок, що зрослися основами і мають зірчасту форму. Зустрічаються у представників родин розоцвітих, гречкових, в корі дуба, липи тощо. В тканинах кори дерев ними заповнені цілі ділянки, що свідчить про те, що рослини їх використовують для механічного захисту тканин.

Рафіди – це скупчення голчастих кристалів, що заповнюють клітину цілком, протопласт такої клітини відмирає. Рафіди найчастіше спостерігаються в тканинах однодольних рослин – конвалії, купини, алое.

 

1. Визначення та загальна характеристика оболонки.

2. Молекулярна будова і механізм утворення компонентів оболонки.

3. Структурна організація оболонки.

4. Первинна оболонка: визначення та утворення. Плазмодесми, пори і порові поля, як структурні компоненти первинної оболонки.

5. Вторинна і третинна оболонки: визначення та утворення. Вікові зміни хімічного складу оболонки рослинної клітини: кутинізація, здерев’яніння, опробковіння, ослизнення, мінералізація.

6. Поняття про апопласт і симпласт.

7. Використання людиною клітинних оболонок.

1. Визначення та загальна характеристика оболонки.

Оболонка – це зовнішній пограничний шар клітини. Це продукт життєдіяльності цитоплазми. У підтвердження цього говорить той факт, що голі клітини, а також зооспори на ранніх етапах свого розвитку не мають оболонки, а пізніше через певний час вкриваються оболонкою. Більшість представників рослинного світу вкриті оболонкою. Вона відсутня лише у статевих клітин (гамет), зооспор, а також у вегетативних клітин деяких нижчих рослин, зокрема у джгутикових, грибів (міксоміцетів, архіміцетів), водоростей та ін. Проте у цих рослин їх протопласт відмежований від зовнішнього середовища еластичним шаром плазматичною мембраною (плазмалемою). Оболонки рослинних клітин на відміну від тваринних твердіші і вони, в основному, зумовлюють форму клітини. Клітинна оболонка досить міцна і зберігається на протязі всього їх життя. Оболонки