Анатомія та морфологія рослин

5. Вторинна і третинна оболонки: визначення та утворення. Вікові зміни хімічного складу оболонки рослинної клітини: кутинізація, здерев’яніння, опробковіння, ослизнення, мінералізація.

Вторинна оболонка – оболонка клітини, що утворилася внаслідок накладання зсередини на первинну оболонку шарів фібрил целюлози, продукованої протопластом. В. о. утворюється шляхом аппозиції, і нею вкриті клітини епідерми, механічних, провідних та ін. тканин. Третинна оболонка – внутрішній шар, який контактує з цитоплазматичною мембраною – плазмалемою. В процесі життєдіяльності рослинних клітин їх оболонки зазнають вікових змін та хімічного складу, зокрема:

Кутинізація (від лат. cutis – шкірка) – процес відкладання кутину на зовнішніх стінках клітин епідерми.

Здерев’яніння (лігніфікація) (від лат. ligninum – дерево і facio – робити) – процес просочування оболонок рослинних клітин органічною речовиною – лігніном, що надає міцності, стійкості і твердості рослинним тканинам (спостерігається у клітинах вторинної ксилеми).

Опробковіння – процес просочування оболонок рослинних клітин суберином, що призводить до відмирання їх живого вмісту (спостерігається наприклад, при утворенні корку тощо).

Ослизнення – процес видозмінення пектинових речовин і целюлози оболонки у слиз. У водному середовищі слизи дуже набухають, а відтак розріджуються (спостерігається, наприклад, у насінній шкірці льону, гарбуза тощо).

Мінералізація – процес просочування рослинної оболонки мінеральними речовинами. М. обумовлена відкладанням в оболонці клітини мінеральних солей: кремнезему, вуглекислого кальцію та ін. Завдяки мінералізації клітинні оболонки стають дуже твердими.

6. Поняття про апопласт і симпласт.

Апопласт (від грец. apo- без і plastos – утворений) – система взаємозв’язаних міжфібрилярних просторів клітинних оболонок та міжклітинників, через яку здійснюється переміщення води в рослині.

Симпласт (від грец. syn – разом і plastos – виліплений, утворений) – багатоядерний цитоплазматичний утвір. У рослин С. може мати кілька значень: 1) багатоядерний протопласт, що не має клітинної будови (напр., у водорості каулерпи) ; 2) протоплазматичний вміст кількох або багатьох злитих клітин (напр., вміст членистих молочників, периплазмодій) ; 3) сукупність протопластів, з’єднаних плазмодесмами.

Плазмалема, яка оточує кожний протопласт, відокремлює апопласт від симпласта. По апопласту і симпласту відбувається переміщення речовин від кореневого волоска до відповідних зон активності. Переміщення іонів і молекул через апопласт називають апопластичним рухом, через симпласт – симпластичним рухом.

7. Використання людиною клітинних оболонок.

Оболонка рослинних клітин має важливе значення. Вона надає рослинним клітинам форму і міцності. Крім того. Вона захищає протопласт від фізичного та механічного впливу, від мікроорганізмів та бактеріальних хвороб. Клітинна оболонка регулює надходження речовин із зовнішнього середовища в клітину, а також їх пересування з одної клітини в іншу. В процесі еволюції рослинного світу оболонка сформувалась в міцну структуру, оскільки в рослин відсутні активні рухи, тому клітини повинні мати надійний захист від несприятливих факторів навколишнього середовища. Рослинні оболонки широко використовуються в різних галузях народного господарства. Сировиною для деревообробної, паперової, текстильної промисловості є рослинні оболонки. Високосортний папір виробляється з деревини швидкорослих порід (тополя, верба), в яких деревні волокна досягають декількох міліметрів завдовжки. При відповідній обробці з целюлози виготовляють вибухові речовини. Деревина, а значить і оболонки клітин використовується для виробництва спирту, штучного шовку (віскози), для одержання смол, фарб, лаків. Деревина є незамінним матеріалом для виробництва меблів, для деревообробної промисловості. Застосовується і у будівництві. Луб’яні волокна льону, конопель – це цінний матеріал для виробництва тканин. Оболонки рослинних клітин використовуються для виготовлення медикаментів тощо.

 

1. Утворення соматичних клітин.

2. Утворення статевих клітин.

3. Онтогенез рослинних клітин

4. Фази розвитку рослинних клітин.

5. Симпластний та інтрузивний ріст клітини. Омніпотентність (тотіпотентність) ембріональних клітин.

1. Утворення соматичних клітин.

Рослинна клітина (лат. cellula, грец. kytos) – універсальна саморегулююча і самовідновлюючи елементарна структурна одиниця рослин і тварин, якій властиві всі ознаки живого. Клітина як елементарна біологічна система утворюється лише із клітин шляхом поділу. Тому поділ клітини на сучасному етапі розглядається як одне з найважливіших біологічних явищ. Саме завдяки цьому процесу забезпечується неперервність існування послідовних поколінь і цілих організмів, тому що індивідуальне життя більшості клітин обмежене невеликими проміжками часу. При розвитку багатоклітинного організму із зиготи, тобто з однієї клітини, шляхом послідовних поділів утворюється складний багатоклітинний організм, ріст якого тісно пов’язаний із збільшенням числа клітин. При поділі одноклітинного організму утворюється два організми, за допомогою процесу поділу збільшується кількість особин того чи іншого виду. Способи утворення клітин класифікують за двома ознаками:

За способом поділу ядра;

За характером виконуваних функцій клітинами, які виникли внаслідок поділу або іншими словами за судьбою клітин.

Поширеними способами поділу рослинних клітин є наступні: мітоз, амітоз, ендомітоз і мейоз.

Перші три способи поділу клітини мають місце при поділі соматичних (вегетативних) клітин, а останній при утворенні статевих клітин. Найпоширеною формою поділу клітин є мітоз, внаслідок якого формуються дві рівноцінні в генетичному відношенні дочірні клітини. Біологічна суть цього процесу заключається в тому, що в кожній із двох клітин міститься однакова кількість хромосом. Крім того, по дочірніх