Аспекти трансформації напрямів діяльності молодіжних товариств у нові студентські організації (Буковина, міжвоєнний період)

Враховуючи, що до числа членів спілки відносилась національно свідома молодь (на час заснування «Довбуша» члени українських товариств старшого віку не цікавились спортом – М. К.), що мала досвід корпоративної діяльності, її представники вдало використовували співпрацю членів українських академічних корпорацій «Запо- роже» та «Чорноморе»: спільно влаштовуючи не тільки суто тіловиховні, а й комплексні заходи: «культурні» прогулянки із показовими виступами та змаганнями, благодійні вечори із виступами поетів, музикантів та поєдинками на саблях, товариський парад із виступами дівчат та гімназійної молоді. поруч Отже, співпраця із «Запо- роже» та українською академічною корпорацією «Чорноморе» вплинула на діяльність «Довбуша» в контексті трансформації суто фізкультурного товариства в організацію виховного спрямування.

Перший змагальний сезон 1920/1921 років дружини копаного м’яча були сезонами випробовування: відсутність досвіду, недостатність гравців основного складу та лави запасних, зокрема воротаря. Рахунки матчів, у яких приймав участь «Довбуш» за цей період говорять самі за себе – 3: 0; 12: 0; 10: 2. При чому в останньому матчі проти німецької команди «Ян», вісім голів у ворота українців було забито із далекої відстані. Необхідно додати, що тут мав місце факт саботажу деякими українцями тренувань і змагань. На пропозиції прийняти участь у команді товариства, а це б значно посилило її, вони або відмовлялися або щоразу знаходили причини не відвідувати тренування. Список цих буковинців наведений у книзі «Довбуш» [10, с. 22].

Повернення до Чернівців учасників українських визвольних змагань – М. Купчанко, В. Кміта (Тіле), І. Кравчука, зміцнені фінансові можливості, і, як наслідок, оренда майданчику «Боїсько»*, на якому довбушанці займались з 6 години ранку, та, відповідно, інше ставлення до занять фізичними вправами та змагань дозволили вже восени 1923 року зайняти 7 місце у першості столиці краю.

Необхідно зазначити, що вище названий спортивний майданчик був на той момент єдиним в місті, що відповідав тогочасним вимогам.

Пропаганда фізичної культури і спорту серед учнівської молоді, залучання учнів середніх шкіл до фізичного гарту, розвиток фізичних якостей – сили, витривалості, швидкості тощо, виховання в них дисципліни, командного духу і гордості за власну націю під час тренувань і змагань стало одним з перспективних напрямів діяльності «Довбуша». Зацікавленість молоді у заняттях футболом, товариські відносини із старшими по команді, войовничий настрій по відношенню до суперників, можливість безкоштовного тренування на найкращих на той час фізкультурних майданчиках міста забезпечили систематичний наплив молодих членів: С. (Коко) Тарко, М. Тар- ко, П. Довганчук. Б. Мандрик, М. Пестик, молодший Зотта та інші [10, с. 25].

В 1921 році в Чернівцях тренувались футбольні команди, які можна було поділити на національною ознакою та фаховою належністю – польська «Полонія», німецький «Ян», єврейські «Маккабі», «Гакоаг» та «Поале-Ціон», румунська «Драгош- Воде» і «Довбуш». До робітничих клубів належали «Баск» і «Яск». На весні 1922 року таких команд було вже 11 і вони були поділені на два класи.

Ще одним напрямом стала співпраця із товариствами на Галичині та Закарпатті. Першим виїздом за кордони Королівства Румунії стала участь «Довбуша» навесні 1925 року у то- варистській зустрічі із львівською футбольною командою «Україна». 26-28 червня 1925 року довбушанці стали учасниками VI Запорізьких Ігрищ (Українські Олімпіади) у м. Львів. Подією став фінальний матч між командами «Україна» (Львів) та «Довбуш» (Чернівці), що відбувся 28 червня 1925 року, який закінчився з рахунком 2: 2. Саме так його назвали учасники змагань під час урочистого закриття та вручення нагород та медалей. На цих змаганнях виступали також представники Закарпаття та української діаспори Чехословаччини, Австрії та Германії. Особливістю такого заходу були загальні відкриті тренування, що проводили провідні фахівці з різних колективів, обговорення та обмін думками з нагальних проблем, що були на часі: методика тренування голкіперів та нападників, тренування у зимово-весняний період, індивідуальна робота із гравцями тощо. Особисті зв’язки, що були зав’язані того часу згодом дали можливість підвищувати рівень майстерності тренерів та гравців, створювати та розвивати культурні відносини між українцями різних країн [2, с. 24; 3].

Крім спортивних заходів, на іграх були проведені ряд заходів освітньо-культурного напряму. Зокрема, 29 червня 1925 року VI ігри завершились українськими гостинцями (вечорницями – М. К.) за участі оперного співака В. Тисяка. Поважними гостями вечора стали гравці «Довбуша» [10, с. 32].

Під керівництвом активіста корпорації О. Шкраба майже одразу відновлюється культурно-освітня робота, зокрема того ж року (1920) члени «Запороже» прийняли рішення про виокремлення театрального гуртку та студентського хору в окреме товариство. До тих пір основними завданнями їх діяльності стали виховання любові до природи рідного краю та навколишньої краси; формування почуття прекрасного; оволодіння знаннями та вміннями творити прекрасне в житті.