Аспекти трансформації напрямів діяльності молодіжних товариств у нові студентські організації (Буковина, міжвоєнний період)

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

Розуміючи, що спів і його форма – хорове мистецтво є першоджерелом і основою всієї української музичної культури та забезпечує народність та масовість, «Запороже» синтезувало патріотичне та естетичне виховання студентства. Про це свідчив репертуар студентського хору, який складав потужний шар народних, релігійних та патріотичних пісень, в яких закодовано світоглядну символіку, специфічну форму висловлювання, історичні події, характер народу, його ментальність, етичні засади, звичаєві традиції тощо. І ідея виокремлення не знайшла значну кількість прихильників. Тому члени «За- пороже» не закривши власні театральні та співочі гуртки, стали співорганізаторами музичного товариства «Буковинський Кобзар», який потім став повноцінним учасником громадського життя краю. Причому студенти стали наступниками найстарішого українського співацького товариства «Буковинський боян», що діяв на теренах краю. Якщо визначити мету його діяльності, то «Буковинський кобзар» поширював українську пісню, музику, театральне мистецтво, виховував у молоді патріотизм шляхом вивчення та широкого розповсюдження української музики та пісні. Зокрема народної, допомагав обдарованим аматорам плекати свої здібності та натхнення, сприяв їм у здобутті фахової освіти.

Щодо форм виховної та освітньої діяльності товариства, то вони поділялись на традиційні та спонтанні або не систематичні. До перших відносились щорічні концерти, які присвячувались до видатних дат та урочистих подій: Шевченківським дням, на честь Івана Франка, Лесі Українки, Юрія Федьковича, Ольги Кобилян- ської, Миколи Лисенка та інших видатних діячів української культури, вечори і театральні вистави. Першим потужним організованим заходом новоствореного товариства став вечір з нагоди 60-річчя від дня смерті Т. Шевченка, який відбувся 11 квітня 1921 року [9].

Тогочасна преса інформувала про певні проблеми в організації цього свята: влада довго не давала дозволу на проведення концерту, програма декілька разів переглядалась цензурою. Проте, перше шевченківське свято після Першої світової війни справило враження не лише на українську публіку. Чинникамм успіху став широкий репертуар вечору – «Заповіт» М. Вер- бицького, «Гамалія» І. Біликовського, «Ой одна я, одна» і «Вечір» М. Лисенка, а також «Коли нашу рідну хату» Я. Степового, «Фінал» Д. Січинсько- го низка народних пісень «Вулиця» Ф. Колесси, увертюра до опери «Остання ніч» М. Лисенка та участь в концерті двох хорів, сольних виконавців, зокрема Ф. Лопатинської, і оркестру під керівництвом маестро К. Томоруга [5, с. 9-10].

В структуру подібних урочистостей входили доповіді або реферати про життєвий шлях, творчу і громадсько-політичну діяльність видатних людей. Наприклад, у травні 1925 року на вечорі, присвяченому І. Франкові, був оприлюдений реферат І. Стасюка за темою «Іван Франко як громадянин». Він же прочитав реферат «Т. Шевченко в світлі епохи» в березні наступного року на вечорі, проведеному «Буковинським кобзарем» на честь видатного поета. Протягом цього ж року перед концертами були орагнізовані вечори та лекції, присвячені М. Лисенкові.

Це співоча студенська спілка пропагувала творчу спадщину Ю. Федьковича, включивши у власний репертуар призабуті партітури на його слова: «Оскресни, бояне» Є. Мандичевсько- го та «Гуляли» О. Нижанківського, «Золоті зорі» О. Нижанківського – О. Садагурського, «Як я, браття, раз сконаю» С. Людкевича, «Гей по горі» М. Вербицького – Ф. Колесси та інші.

Хор цього товариства відігравав важливу роль у вихованні молодого покоління, синтезуючи естетичний і патріотичний його напрямок шляхом зберігання і відновлення у людській памяті спадщини українських мітців: ліричних пісень найстарішого буковинського композитора С. Воробкевича, вокальні твори на поезії Т. Шевченка, композиції М. Лисенка. З багатого лисенківського репертуару хор не раз виконував кантати «Бють пороги», «Радуйся, ниво неполитая», фрагменти з опер «Утоплена», «Остання ніч», «Тарас Бульба» тощо [1].

Студенти-запорожанці систематично приймали участь у благодійних концертах, допомагали у зборах коштів, серед таких заходів успіхом вінчались збори на будову приміщення для Музею визвольної боротьби у Празі.

Отже, з метою створення умов для ефективного існування та охоплення більшої кількості активних членів, пропаганди власних засад та принципів академічна корпорація «Запороже» врахувавши досвід та профілюючи напрями діяльності, синтезувавши досягнення у патріотичному, естетичному, фізичному та громадському вихованні, виокремила провідні зацікавлення у тематичні секції, які згодом трансформувались у спеціалізовані спілки.

Підсумки діяльності української корпорації «Запороже» засвідчували зацікавленість буковинської молоді у її роботі, популярність саме цієї спілки серед представників студентства: на протязі 25 років мали право носити звання «запорожця» понад 600 українських студентів. Темі успіхів та досягнень цієї організації було присвячено статті в буковинській пресі, зокрема матеріали О. Шипинського «Борімося – поборемо», А. Тарновецького «Чверть століття!», С. Поповича «Запорожці у визвольній боротьбі» [7, с. 3; 8, с. 3-5; 11, с. 2].

Висновки з даного дослідження і перспективи подальшого розвитку. Нами проаналізовано процес виокремлення окремих громадських студентських організацій з українського академічного товариства «Запороже». Особливими формами діяльності стали тренування, змагання, участь у регіональних заходах. Отже, метою виокремлення стало – фізичний гарт молоді, виховання обізнаних, дисциплінованих, патріотично налаштованих молодих осіб, популяризація фізичних вправ, різних видів спорту та розвиток мистецтва танцю тощо. Виконання завдань національного виховання, набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої моральної та міжнаціональної культури особистості, формування рис громадянина української держави, розвиненого духовно, фізично досконалого, із високим рівнем моральної, естетичної, правової, трудової, екологічної культури, вимагає докорінної перебудови виховної роботи у вищих закладах освіти.

Список літератури:

Буковинські народні пісні / Упоряд., вступна стаття та примітки Л. Ященка. – Київ: Видавництво Академії наук Української рСР, 1963. – 680 с.
Вацеба О. Спортивно-гімнастичний рух у Західній Україні (кінець 19 ст. – кінець 30 років 20 ст.). : авто- реф. дис.... канд. пед. наук: 13. 00. 04 «Теорія та методика фізичного виховання, спортивного тренування та оздоровчої фізичної культури» / Вацеба Оксана Михайлівна. – Київ, 1994. – 24 с.
Витив Я. Спорт. Запорожские игры. http: //www. lviv4you. com/html
Гарас М. Історичний огляд і сучасний стан української освіти й культури на Буковині / М. Гарас // Самостійна думка. – Чернівці, 1934. – Р. IV. – Ч. 1. – С. 69.
Каменярі. – Чернівці, 1921. – 30 квітня. – С. 9-10.
Квітковський Д. Студенти / Д. Квітковський. – Мюнхен, 1949. – рукопис.
Попович С. Запорожці у визвольній боротьбі / Степан Попович // Час. – Ч. 1903. – 7 липня 1935. – Чернівці. – С. 3.
Тарновецький А. Чверть століття! / Ананій Тарновецький // Час. -Ч. 1903. – 7 липня 1935. – Чернівці. – С. 3-5.
Требик Д. Ю. Історія розвитку вокального мистецтва на Буковині у ХІХ – поч. ХХ ст. / Дмитро Юрійович Требик. – Чернівці, 2006. – 214 с.
Український Спортовий Клюб «Довбуш»-Чернівці та український спорт на Буковині 1920-1940 рр. – Чикаго, Балтимор, Філядельфія, Торонто, 1984. – 126 с.
Шипинський О. Борімося – поборемо / О. Шипинський // Час. -Ч. 1903. – 7 липня 1935. – Чернівці. – С. 2.