Аудит операцій з цінними паперами

Разом з цим, простота випуску векселя компенсується суворістю виконання його умов сторонами операції. Існує ряд вимог і спеціальних процедур при проведенні вексельних операцій. Саме тому робота з векселями вимагає певного професіоналізму.

З метою підвищення надійності векселя в обігу на ньому ставиться підпис спеціального поручителя, званий аваль. Причому аваль може торкатися як всієї суми боргу, так і її частини. Тим самим особа, що здійснила аваль (аваліст), приймає на себе відповідальність за здійснення платежу, якщо трасат, трасант або індосант не зможуть це зробити.

Якщо розглядати практику вексельного обігу на Україні, то можна сказати, що тут чітко простежуються дві тенденції.

По-перше, бажання українських підприємств і банків збільшити частку своїх векселів в обігу.

По-друге, банки знайшли новий сектор додатку капіталу.

У Україні комерційні векселі випускаються, як правило для розрахунку з кредиторами, при цьому ніяк не враховується дебіторська заборгованість підприємств. Використання корпоративного в господарській діяльності підприємств виправдовується необхідністю «розшивки» неплатежів, що буквально захлеснули українську економіку. Жорстка дефляційна політика уряду за всі роки '' незалежності '' привела до різкої нестачі «реальних» грошей в економіці. Багато з підприємств, особливо виробничі позбавилися останнього джерела поповнення оборотних коштів – інфляційного.

З іншого боку, високий рівень кредитних ставок для кінцевих позичальників, привів до того, що векселі і інші сурогати стали єдино можливими формами розрахунку і поповнення оборотних коштів.

Тому більшість українських комерційних векселів працює по схемі відмінної від класичної (у вигляді товарного кредиту). Часто векселі підприємств використовуються тільки як засіб розрахунку з кредиторами, а його функція безпосереднього обігу в гроші ігнорується. Причина проста: як тільки відбувається трансформація векселя в гроші, то продукція з розряду відвантаженої переходить в розряд реалізованої, отже необхідно платити податок на прибуток. Тому вексель переходить від одного контрагента до іншого як покриття дебіторської заборгованості і якщо і повертається векселедавцеві, то лише як погашення дебіторської заборгованості.

Тому оператори вексельного ринку роблять основний удар на операції з банківськими векселями як більш надійними і ліквідними. Дані обставини пов'язані з тим, що готівку держателі банківських векселів можуть отримати по них живі гроші, в той час як комерційні в кращому випадку мають забезпечення яким-небудь товаром. Інтерес банків до векселів цілком закономірний.

По-перше, зниження прибутковості на ринках ГКО/ОФЗ і ОГСЗ примусило банки звернути увагу на більш высокодохідні цінні папери.

По-друге, банки не могли не враховувати запити клієнтів, а також активно використовують їх для взаєморозрахунків. Крім того, отримуючи від використання векселів прибуток, банки розширюють тим самим спектр що пропонуються клієнтам послуг.

Негативним чинником у використанні векселів українськими банками є їх непомірний випуск. Ризикована політика багатьох банків у використанні векселів поставила їх у важке фінансове положення.

Облігація

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесенням її власника коштів і підтверджуюча зобов'язання емітента відшкодувати власнику її номінальну вартість у встановлений термін з сплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Облігації випускаються в серії, що складається з однорідних цінних паперів з рівною номінальною вартістю і однаковими умовами випуску і погашення. Облігація має ряд обов'язкових елементів:

номінал – грошова сума, позначена на лицьовій стороні сертифіката облігації, її отримує власник в день настання терміну погашення;

купонну ставку – зумовлений відсоток від номінальної вартості, яку повинен виплачувати емітент щорічно. Хоч купонна ставка встановлюється як річна, але виплачуватися вона може по частинах, наприклад, раз в квартал або півроку;

дату погашення – календарну дату, день, в який компанія повертає власнику облігації суму, рівну номіналу і припиняє виплату відсотків;

договір емісії – контракт на публічний випуск облігаційної позики, він виконується між позичальником і компанією – ділером, що розповсюджує дану позику;

положення про виплату – пункт договору про емісію, згідно з яким емітент створює спеціальний фонд погашення, з якого проводиться виплата відсотків і номінальної вартості;

забезпечення – активи або майно компанії, службовці заставою при випуску облігацій;

рейтинг – оцінку їх інвестиційних якостей спеціалізованими організаціями.

Бланківські облігації повинні містити наступні реквізити:

найменування «облігація»;

фірмове найменування і місцезнаходження емітента;

фірмове найменування (або ім'я) покупця або напис, що облігація на пред'явника;

номінальну вартість облігації;

розмір відсотків (якщо передбачені відсотоки) ;

порядок і терміни погашення облігації і виплати відсотків;

місце і дату випуску, номер державної реєстрації, серію і порядковий номер облігації;

зразки підписів уповноважених облич емітента;

права, витікаючі з облігації.

Рішення про випуск облігацій приймається правлінням банку (кредитної установи) в порядку, передбаченому його статутом. Таке рішення обов'язково повинно містити: виклад мети випуску, вказівка виду облігацій (іменні або на пред'явника), загальну суму випуску, номінальну вартість облігації, порядок виплати відсотків, порядок і терміни розміщення облігацій, порядок оплати облігацій і т. д.

Крім основної частини до облігації може додаватися купонний лист на виплату відсотків. Купон повинен містити наступні реквізити: порядковий номер купона; номер облігації; найменування емітента; рік виплати відсотків; зразки підписів уповноважених лиць емітента облігації.

Банк