Берлінська криза 1958-1963 рр. як апогей протистояння СРСР та США на німецькій землі

 

У статті аналізується проблематика Берлінської кризи 1958-1963 рр. на тлі тогочасних міжнародних відносин, періоду ескалації першої холодної війни (19451963 рр.), розкривається роль Західного Берліну, як важливого геополітичного центру протистояння наддержав СРСР та США, а також позиція керівництва ФРН та НДР з німецького питання.

Ключові слова: Берлінська криза 1958-1963 рр., ФРН, НДР, США, СРСР, берлінський мур 1961 р., СЄПН, ХДС, НАТО, Варшавський договір.

Політична ситуація в Європі та феномен Берлінської стіни, що виник під час першої холодної війни (1945-1963 рр.) в колі проблем протистояння двох військово-блокових систем – НАТО та ОВД – є одним із перспективних і ще вимагає більш ретельного дослідження. Друга німецька криза поставила перед нами низку питань, які до цих пір визивають жваву дискусію як в науковому, так і політичному просторі. Відсутність юридичного визнання НДР мало для СРСР і його союзників серйозні наслідки, тому що можна було постійно оспорювати законність самого існування другого німецької держави. Розглядаючи німецьке питання кінця 1950-х – початку 1960-х років треба виходити з факторів тогочасної геополітичної і геостратегічної ситуації.

Розглядаючи історіографічні надбання даної проблеми ми можемо виділити праці, в першу чергу, радянських дослідників, публікації яких з'явилися в різні часи, зокрема таких істориків, юристів-міжнародників та журналістів, як П. А. Абрасимов, Г. М. Акопов, В. М. Висоцький (під псевдонімом Білецький), А. А. Ро- щін, Р. О. Медведєв (в контексті огляду політичної діяльності М. С. Хрущова) та інших. Автори намагалися з позиції офіційної радянської історичної науки розглянути західноберлінську проблему, даючи цінний для нас аналіз історико- політичних, міжнародно-правових, державних та фінансово-економічних аспектів положення Берліну, особливо під час криз 1948-1949 рр. та 1958-1963 рр., також показуючи значення міста в системі тодішніх міжнародних відносин. Також у центрі інтересів дослідників опинилися проблеми європейської безпеки, економічної та політичної інтеграції в Європі, роззброєння, європейської по-літики західних країн на фоні тогочасного періоду розрядки холодної війни 1945-1991 рр. 1.

Серед вітчизняних дослідників відзначимо працю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом В. А. Манжоли, В. Ю. Крушинського, де в ракурсі дослідження ялтинсько-потсдамської системи міжнародних відносин, відокремивши її особливості, основні тенденції та етапи еволюції, розглянута та переосмислена німецька проблема та її врегулювання у другій половині 1950-х років та Берлінська криза 1958-1961 рр. Дані принципові нові оцінки тих подій та їх значення для всесвітньої історії та історії міжнародних відносин і дипломатії   .

Праця, видана під авторським керівництвом А. О. Чубар'яна та Н. І. Єгоро- вої – спроба, завдяки розсекреченню багатьох документів по обидві боки залізної завіси, з врахуванням нових наукових дискусій представити інтерпретацію основних етапів становлення та розвитку конфронтації між західним та радянським військово-політичними блоками, з середини 1940-х до початку 1960-х років. Велика увага приділена німецькому і західноберлінському питаннях .

Серед зарубіжних досліджень, можна виділити праці таких американських науковців, як У. Г. Грей, який використовуючи новий матеріал, що став відомий після падіння, досліджував зусилля ФРН щодо запобігання визнання легітимного статусу НДР, особливо в період берлінської кризи 1958-1963 рр. ; Ф. А. Го- даті, що розкриває формування американської зовнішньої політики в епоху президенства Дж. Ф. Кеннеді у 1961-1963 рр. ; Ф. Ругера, який аналізує підходи та стратегію політики урядів Бонна та Вашингтону в період ескалації кризи 1958-1961 рр., характеризуючи діяльність адміністрацій К. Аденауера та Дж. Ф. Кен- неді; Ф. Тейлора, в колі проблем якого – це насамперед життя Західного Берліну від часів побудови муру в серпні 1961 р. до його падіння в листопаді 1989 р., політичне та соціальне життя міста в ці періоди холодної війни.  

Німецьку історіографічну думку з даної проблематики умовно ми можемо розділити на 2 періоди. До першого віднесемо дослідження видання колективу наукових співробітників НДР під керівництвом професора П. А. Штейнінгера – це збірник, який незважаючи на ідеологізацію та викладення фактів, є однією з праць, що по «гарячих слідах» розкриває гострі питання сучасного міжнародного життя .

Спільний російсько-німецький проект дослідників Західносибірського центру німецьких досліджень під керівництвом професорів Б. Бонвеча та Ю. В. Галактіонова використовуючи великий фактичний матеріал з врахуванням новітніх досліджень історичної науки показали основні етапи розвитку німецької історії з 1871 р., розкрита сутність німецького питання після завершення Другої світової війни у 1945-1994 рр, проаналізовані політичні, економічні та соціальні, культурні питання складових історичного процесу .

Сутність нової берлінської кризи 1958-1963 рр. не була випадковістю. Відразу, коли на німецькій землі виникли дві держави – ФРН та НДР – що не входили ще в ООН та ворогували один з одним. ФРН стає важливим учасником віськового блоку НАТО (у 1954 р.), тоді як НДР відразу ж входить у Варшавський договір, тільки як він був створений. Правляча партія ФРН – Христиансько- демократичний союз (ХДС) не визнавала нових кордонів і відмовлялася встановити дипломатичні відносини з НДР, згідно з державно-політичною доктриною Хальштейна від 23 вересня 1955 р.  .

Микита Хрущов підкреслив, що СРСР