формування рухового апарата, внаслідок чого стомлення настає швидше. Особливо важливий у цьому випадку професійний добір і професійна орієнтація. Професійний добір за медичними показниками повинний ґрунтуватися на точному з'ясуванні вимог трудового процесу до ступеня функціональної напруги різних фізіологічних систем. Особи з недостатньо розвинутими, слабкими фізіологічними системами не повинні допускатися до робіт, при яких потрібне значне навантаження саме цих фізіологічних систем, за умови, що вона не може бути ліквідована в процесі підготовки до того чи іншого виду діяльності. Це дозволяє зберегти функціональні резерви здоров'я у значної групи працюючих. Професійна орієнтація, що враховує схильності й особисті можливості майбутнього працівника і відповідність їхньому характеру трудової діяльності, дозволяє людині мати роботу з душі, по здібностях, в наслідок чого така праця буде для нього менш виснажливою. Важливе значення мають також режими праці і відпочинку, що відповідають віку, більш часті перерви в роботі, включення в режим прогулянок, елементів рухової активності, зміна діяльності, позитивні емоції.
Пошук
Безпека життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях
Предмет:
Тип роботи:
Навчальний посібник
К-сть сторінок:
286
Мова:
Українська
Питання для контролю засвоєння навчального матеріалу.
1. Наука про зміни функціонального стану людини під впливом її трудової діяльності.
2. Поняття про працездатність, її фази.
3. Напруженість праці, критерії ї ї оцінки.
4. Професійний добір і орієнтація при визначенні професії.
1.7. Мікроклімат та комфортні умови життєдіяльності
Людина живе в самому нижньому, розташованому біля Землі шарі атмосфери, якій називається тропосферою. Повітря безпосередньо оточує нас і цим визначається його первинність з точки зору процесів життєдіяльності.
Тісно стикаючись з газовою сумішшю повітряного океану, організм людини піддається впливу його фізичних і хімічних факторів: складу повітря, температури, вологості, швидкості вітру, тиску й інших. Особливу увагу варто приділити параметрам мікроклімату приміщень – аудиторій, виробничих і житлових будівель. Мікроклімат, що безпосередньо впливає на один з найважливіших фізіологічних процесів – терморегуляцію, має величезне значення для підтримки комфортного стану організму.
Терморегуляція – це сукупність процесів, що забезпечують рівновагу між теплопродукцією і тепловіддачею, завдяки яким температура тіла людини залишається постійною.
Теплопродукція організму (вироблене тепло) у стані спокою складає для “стандартної людини” (маса 70 кг, ріст 170 см, поверхня тіла 1,8 м2) до 283 кДж у годину. При легкому фізичному навантаженні вона у два–три рази більша. При роботі середньої інтенсивності доходить до 1 256 кДж у годину і при важкій становить 1 256 кДж у годину і більше. Метаболічне зайве тепло повинно відводитися з організму.
Нормальна життєдіяльність людини здійснюється в тому випадку, якщо теплова рівновага, тобто відповідність між теплопродукцією разом з теплотою, одержуваною з навколишнього середовища, і тепловіддачею досягається без напруження процесів терморегуляції. Віддача тепла організмом залежить від умов мікроклімату, що визначається комплексом факторів, які впливають на теплообмін: температурою, вологістю, швидкістю руху повітря і радіаційною температурою навколишніх предметів.
Щоб зрозуміти вплив того чи іншого показника мікроклімату на теплообмін, потрібно знати основні шляхи віддачі тепла організмом. При нормальних умовах організм людини втрачає приблизно 85% тепла на підтримку температури шкіри і 15% на нагрівання їжі, вдихуваного повітря і випар води з легенів. Тепло, що віддається шкірі, розподіляється в такий спосіб: 45% приходиться на випромінювання, 30% на конвекцію і 10% на випар. Ці співвідношення можуть змінюватися в залежності від умов мікроклімату.
Втрата тепла тілом людини шляхом випромінювання може орієнтовно оцінюватися за законом Стефана-Больцмана і розраховується по формулі:
Е = К (Т14 – Т24),
де Е – енергія електромагнітного випромінювання з одиниці поверхні тіла в одиницю часу;
К –коефіцієнт;
Т1 – абсолютна температура шкіри людини;
Т2 –абсолютна температура навколишнього середовища.
З рівняння видно, що при Т1 > Т2 радіаційний баланс негативний, людина втрачає тепло, при Т1 < Т2 – радіаційний баланс позитивний, людина одержує тепло. Електромагнітна енергія випромінюється будь-якими нагрітими тілами. При температурі тіла людини її променева енергія приходиться на область інфрачервоних, теплових хвиль.
Утрата тепла за рахунок конвекції здійснюється в результаті зіткнення тіла людини з навколишнім повітрям чи з навколишніми предметами (кондукція). Основна кількість тепла губиться конвекцією. Ця втрата прямо пропорційна різниці між температурою тіла і температурою навколишнього повітря – чим більше різниця, тим більша тепловіддача. Якщо температура повітря зростає, утрата тепла конвекцією зменшується і при температурі 35...360С припиняється. Віддача тепла конвекцією збільшується при збільшенні швидкості руху повітря, що не повинно перевищувати 2...3 м/с, тому що це може привести до переохолодження організму. Прискорює тепловіддачу підвищення вологості повітря. Вологе повітря є більш теплоємкім.
Утрата тепла випаром залежить від кількості вологи (поту), що випаровується з поверхні тіла. При випарі одного граму вологи організм втрачає 2,43 кДж тепла. В нормальних умовах з поверхні шкіри людини випаровується близько 0,5 л вологи за добу, яка забирає близько 1 200 кДж енергії.
З підвищенням температури повітря і навколишніх поверхонь утрата тепла випромінюванням і конвекцією зменшується і різко збільшується тепловіддача випаром. Якщо температура зовнішнього середовища вище, ніж температура тіла, то єдиним шляхом тепловіддачі залишається випар. Кількість поту може досягати понад 5…10 л у день. Цей вид тепловіддачі дуже ефективний, якщо є умови для випару поту: зменшена вологість і збільшена швидкість руху повітря. Таким