Бокс: історія, розвиток, особистості

Першим спробував класифікувати і систематизувати дії боксера А. Гетьє (1934 р.), за ним, більш докладно, А. Г. Харлампієв – у роботі «Практичні дії боксера» (1935 р.). У 50-х роках ці питання розробляли Є. І. Огуренков, А. І. Буличев, В. М. Романов і В. А. Федченко. Сучасну класифікацію і систематику прийомів і дій розробив Градополов К. В.

 

РОЗВИТОК БОКСУ НА ТЕРИТОРІЇ КОЛИШНЬОГО СРСР

 

Кулачний бій на Русі

 

Наприкінці ХІХ століття в Росії починає культивуватися бокс. Його невтомним пропагандистом став Е. Лусталло. Він приїхав у Росію з Франції в дев'яностих роках минулого століття. Більш двох десятиліть він вів безперервно організаційну і педагогічну діяльність в області боксу, готував петербурзьких боксерів. Саме з його ініціативи в 1898 році в Петербурзі був влаштований перший у Росії боксерський двобій.

Стартові першості Росії відбулися в 1913, 1914, 1916 року. Остання першість була найбільш представницькою, у ній брало участь 23 боксери. Піонерами російського боксу були Е. И. Лусталло, В. М. Жуков, І. Б. Граве, А. Г. Харлампієв, Н. Н. Алімов, П. В. Нікіфоров, В. В. Самойлов. П. Никифоров і В. Самойлов стали першими викладачами боксу після жовтневої революції 1917 року в Головній військовій школі фізичної освіти й у Радянській військовій головній гімнастико-фехтувальній школі і стояли біля джерел створення радянської школи боксу.

 

Найвизначніші діячі боксу в СРСР: 1 – Е. І. Лусталло, 2 – В. М. Жуков, 3 – І. Б. Граве, 4 – А. М. Харлампієв, 5 – Н. Н. Алімов, 6 – П. В. Нікіфоров, 7- В. В. Самойлов

 

У Петрограді в розвитку боксу брали участь Е. Лусталло і В. Осєчкін. Включилися в тренерську роботу на початку 20-х років А. Харлампієв і І. Іванов. Як вид спорту бокс у двадцяті роки в нас у країні не був узаконений. Рідко дозволяли проводити публічні змагання, обмежувалося навіть його викладання.

Фахівці називають випадково проведеною першість СРСР по боксу 1926 року. До 30-х років слово «чемпіон» узагалі не згадувалося в спортивній пресі. То був час розвитку масовості фізкультурного руху. Звання чемпіона не розігрувалося в боксі до першості 1933 року.

Велике значення для вітчизняного боксу зіграло створення кафедр боксу в інститутах фізичної культури. Ці кафедри повинні були вперше розробити методику його викладання, дати систему тренування боксера. У московському інституті фізичної культури цю кафедру очолив свідок і учасник майже всіх подій, зв'язаних з розвитком боксу в нашій країні Костянтин Васильович Градополов.

 

ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ

 

Мухаммед Алі

 

Алі Мухаммед (Alі Muhammad)  (справжнє ім'я і прізвище Кассіус Клей) – американський спортсмен, чемпіон Олімпійських ігор (1960) у напівважкій вазі.

Кількаразовий чемпіон світу серед професіоналів (у 1964-74) у важкій вазі. На XVІІ Олімпійських іграх у Римі в 1/4 фіналу переміг по очках радянського видатного боксера Геннадія Шаткова, а у фіналі переміг поляка З. Петшиковського і став Олімпійським чемпіоном. При вазі 97 кг і зрості 192 див Мухаммед Алі на ринзі був надзвичайно легкий і рухливий. Йому належить фраза: «Пурхаю, як метелик і жалю, як бджола». У 20 років його професійної кар'єри він був законодавцем мод на ринзі. Його рідкі поразки, а їх було всього 5, вважалися випадковістю. У цілому, Мохаммед Алі провів 25 титульних боїв, і це стало б рекордом, не будь Джо Луїса, у якого таких на один більше.

А першу поразку він випробував у березні 1971 року, у Нью-Йорку від Джо Фрезера, якого за яскраво виражений силовий стиль називали «чорним Марчіано». 30 жовтня 1974 року в Кіншасі відбувся бій за звання чемпіона світу між Джоржем Форменом, що був діючим чемпіоном, і претендентом Мухаммедом Алі. Цей бій фахівці вважають, найбільшим і незабутнім. Сім раундів Алі невблаганно вів Формена до ефектної розв'язки. Його опонент так і сяк підбирався до Алі, але все даремно. У середині восьмого раунду Алі провів обманну комбінацію і різко ударив Формена в щелепу; той якимось дивним чином зробив повний оборот, потім два-три кроки і звалився на поміст. Алі закінчив свою кар'єру на початку 80-х. У неповні 40 років його вразила хвороба Паркінсона. На професійному ринзі він провів 56 боїв, перемігши в 51, у 37 з них нокаутом. Не дуже давно стало відомо, що на професійний ринг піднялася його дочка.

 

Брати Кличко

 

Імена Віталія і Володимира Кличко з кожним днем стають усе більш і більш відомими. А основа їхньої зростаючої популярності – самодисципліна, цілеспрямованість і працьовитість.

 

Віталій Кличко народився 19 липня 1971 року в селищі Біловодськ (Киргизстан). Володимир – 25 березня 1976 року в Семипалатинську (Казахстан).

Дитячі заняття різними видами єдиноборств поступово склалися в досить серйозне захоплення кікбоксингом у Віталія і боксом у Володимира. За невеликий проміжок часу Віталій досяг значних спортивних успіхів – став шестиразовим чемпіоном світу з кікбоксингу (чотири рази серед професіоналів і двічі серед аматорів), а також триразовим чемпіоном України з боксу, чемпіоном I Всесвітніх ігор військовослужбовців у надважкій ваговій категорії (Італія, 1995 рік), срібним призером чемпіонату світу.

Володимир не відставав від старшого брата. Уже в сімнадцять років він завоював звання чемпіона Європи серед юніорів. П'ять разів Володимир виборював звання чемпіона України з боксу, став чемпіоном I Всесвітніх ігор військовослужбовців у важкій ваговій категорії (Італія, 1995 рік), срібним призером чемпіонату Європи з боксу (1996 рік).

Найбільше його досягнення на аматорському боксерському ринзі – золота медаль і звання чемпіона з боксу в надважкій ваговій категорії на Олімпійських іграх в Атланті (1996 рік).

Вражаючі перемоги братів Кличко на аматорському ринзі не залишилися без пильної уваги відомих спортивних діячів усього світу. Після перемоги Володимира на Олімпійських іграх в Атланті брати одержали безліч запрошень до різних боксерських клубів. Однак, зваживши «за» і «проти», віддали перевагу німецькому клубу професійного боксу «UNIVERSUM BOX-PROMOTION», з яким і підписали контракт восени 1996 року.

Вже в 1997 році через півроку професійної кар'єри про Віталія і Володимира заговорили як про можливих претендентів на звання чемпіонів Європи і найбільш ймовірних суперників всесвітньо відомого Майка Тайсона.

Їхні перемоги на професійному ринзі були настільки вражаючими, що імениті спортсмени («легенда німецького боксу» – Аксель Шульц) відмовлялися від двобою з братами Кличко, боячись програти.

Злет українських спортсменів був настільки стрімкий, що світова спортивна громадськість заговорила про їхню феноменальність у боксі. Влітку 1998 року українські спортсмени почали підкорення Америки; в Майамі провели рейтингові двобої, які виграли достроково нокаутом і спілкувалися з кращим боксером світу Евандером Холіфілдом. Американські уболівальники пам'ятають Віталія Кличко з тих часів, коли він юнаком, займаючись кікбоксингом, завоював у Лас-Вегасі звання чемпіона світу серед професіоналів. Володимир відомий Америці як переможець Олімпійських ігор в Атланті. А тепер американська преса заговорила про Віталія Кличко як про потенційного суперника чемпіонів світу – Евандера Холіфілда, Леннокса Льюіса. За ті три роки, що українські спортсмени Віталій і Володимир Кличко виступають у складі клубу «UNIVERSUM BOX-PROMOTION», вони пройшли шлях від 200-го місця світового боксерського рейтингу не тільки до десятки кращих боксерів світу, але і до престижних титулів. За цей час вони провели 59 двобоїв (27 – Віталій, 32 – Володимир), переважно виграючи їх нокаутом.

Віталій завоював титули чемпіона Європи, Інтерконтинентального чемпіона і чемпіона світу за версією WBO. Володимир – титул чемпіона Європи і Інтерконтинентального чемпіона за версією WBA. 23 жовтня 1998 року Всесвітня боксерська організація визнала Віталія кращим Інтерконтинентальним чемпіоном 1998 року. У Німеччині Віталія Кличко називають «королем нокаутів».

Незважаючи на велику популярність у Європі, Віталій і Володимир Кличко з гордістю відзначають, що за кордоном їх сприймають як громадян України.

Брати Кличко представляють Україну на різноманітних заходах, таких як презентаційна акція «Нова Україна», що проходила в Бонні в травні 1997 року і мала на меті познайомити Німеччину з молодими музикантами, бізнесменами, спортсменами і політиками, що уособлюють собою Україну XXI сторіччя.

Спорт, так само, як культура і політика, створює авторитет держави. І брати Кличко, поряд з багатьма видатними українцями, сприяють цьому.

А в Україні, напевно, не має людини, яка б не знала імен Віталія і Володимира Кличко. Серед їхніх уболівальників є і бізнесмени, і артисти, і політики, і представники засобів масової інформації, що приділяють велику увагу висвітленню спортивного життя братів Кличко, і, звичайно ж, молодь – найемоційніші шанувальники українських спортсменів.

20 жовтня в Державному університеті фізичного виховання і спорту Віталій Кличко блискуче захистив кандидатський мінімум. Присутні на доповіді відзначили, що Віталій, не став покладатися на свою популярність, а підійшов до підготовки своєї доповіді професійно і показав високий рівень знань. Захист дисертації, тема якої «Обдарованість в спорті», відбулася навесні 2000 року.

 

Список використаних джерел:

 

1. Кун Л. Всеобщая история физической культуры и спорта. – М., 1982.

2. Морозов Г. М. Уроки профессионального бокса. – М., 1992.

3. Олімпіада сьогодні/енцикл. вид. – К., 2001 р.

4. Романенко М. И. – Бокс. К., 1978.

5. Спортивні герої України/упорядник В. Є. Єфремов. – К., 2000 р.

6. Федькович П. Украина вчера, сегодня и завтра//Команда, 11 июня 1999 г.

7. Ширяев А. Г. и др. Знакомьтесь: бокс! – Л., 1986.

8. Штейнбах В. Последний раунд. – М., 1990.