Бухгалтерський фінансовий облік кредитів банку на підприємстві

- неправильний облік витрат щодо сплати відсотків за кредитами та позиками під час включення їх до собівартості:

- нецільове використання коштів кредитів банків;

- несвоєчасне погашення банківських позик та неправильне відображення їх в обліку:

- помилки під час списання з балансу кредиторської заборгованості, строк позовної давності по якій минув тощо. Вивчення претензійних сум починається з аналізу й інвентаризації заборгованості за кожною сумою. На підприємствах звіряння розрахунків необхідне. Треба перевірити в кредиторів виписки з особових рахунків про стан розрахунків із підприємством.

Необхідно також установити:

- чи проводилася інвентаризація розрахунків;

- чи подавалися штрафні санкції постачальникам у разі порушення договірних зобов'язань, а також обґрунтованість нарахованих або отриманих сум штрафних санкцій: правильність списання сумнівних боргів.

За необхідності можна провести контрольну інвентаризацію цінностей і розрахунків, зустрічне звіряння документів і регістрів обліку в організації, що перевіряється, й у постачальника, усне опитування спеціалістів і матеріально-відповідальних осіб щодо зазначених питань. Під час аудиту дебіторської і кредиторської заборгованості складається розрахунковий баланс, де порівнюють кредиторів (джерела засобів) з дебіторами (розміщення засобів). При цьому передбачається, що дебіторська заборгованість може бути перекрита кредиторською. На початок і кінець року розраховують коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості. Він вважається одним з показників, що характеризує платоспроможність підприємства і розраховується як відношення розрахунків з дебіторами до розрахунків з кредиторами.

На підставі цього балансу аудитор має змогу встановити не лише загальну суму заборгованості, а й простежувати її динаміку з окремих напрямків, наприклад заборгованість за розрахунками з бюджетом, по оплаті праці, заборгованість органам страхування тощо. Зазначені види кредиторської заборгованості не пов'язані з виробничою діяльністю підприємства і не можуть мати стійкого характеру, тому аудитор повинен перевіряти їх у хронологічному порядку виникнення заборгованості.

До розрахункового балансу можуть бути включені «Позики для робітників і службовців» за пасивом і «Розрахунки з працівниками за одержаними ними позиками». Аудитору необхідно перевірити кореспондуючі суми. Якщо вони однакові, тобто кредити, одержані підприємством, повністю видані працівникам, то аудитору необхідно вивчити на бухгалтерському рахунку «Розрахунки з персоналом з інших операцій» види цієї заборгованості, зокрема розрахунки за наданими позиками, розрахунки щодо відшкодування матеріальних збитків та ін. Потім за даними аналітичного обліку перевірити документальне підтвердження цієї заборгованості платниками. Особливу увагу необхідно звернути на тих, хто тривалий час не сплачує належних сум на погашення заборгованості, установити причини несплати і заходи, які вживає адміністрація щодо ліквідації боргу.

Проведення аудиту кредитних операцій передбачає три основні напрями роботи:

- перевірка відповідності дій банку правовому полю, що регламентує кредитну роботу;

- вивчення якості кредитної роботи на всіх рівнях;

- вивчення якості безпосередньо кредитного портфелю.

Закон України «Про банки та банківську діяльність» як кредитні розглядає операції (стаття 49) :

- розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

- організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

- здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг) ;

- надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг) ;

- лізинг [12, 178].

Відповідно, під час аудиту кредитних операцій необхідно провести аналіз операцій за такими напрямами:

- надання міжбанківських кредитів;

- надання кредитів юридичним особам, у тому числі фізичним особам, що зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності;

- надання кредитів фізичним особам;

- факторингові операції;

- лізингові операції;

- операції з надання гарантій та порук;

- активні операції з цінними паперами (у тому числі операції «РЕПО», операції з купівлі та продажу цінних паперів у портфелі на продаж та портфелі на інвестиції, та ін.).

 

 

Банківський кредит – будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Процес банківського кредитування складається з певних етапів, кожний з яких окремо забезпечує рішення локального завдання, а разом досягається головна мета позичкових операцій – їх надійність і прибутковість для банку. Початковим етапом процесу кредитування є розгляд заявки клієнта на кредит. Другий етап полягає у вивченні кредитоспроможності потенційного позичальника й оцінюванні ризику за позичкою. Третій етап процесу кредитування полягає у підготовці до складання кредитної угоди. Успіх кредитної угоди значною мірою залежить від правильного визначення строку позички.

Синтетичний облік розрахунків за короткостроковими позиками ведеться на рахунку 60 «Короткострокові позики». За кредитом цього рахунка обліковуються суми зобов’язань перед банком за одержані позики.

Аналітичний облік короткострокових позик організується окремо за кожною позикою. Аналітичні рахунки об’єднуються в такі субрахунки: 601, 602, 603, 604, 605, 606.

Довгострокові зобов’язання за кредитами банку обліковуються на рахунку 50 «Довгострокові позики». За кредитом цього рахунка відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових відстрочених позик до складу довгострокових.

Аналітичний облік довгострокових позик організується щодо кожної позики зокрема. Аналітичні рахунки об’єднуються залежно від виду позики в субрахунки: 501, 502, 503, 504, 505, 506.

 

 

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» ВР від 16. 07. 1999 №996-XIV остання редакція 22. 06. 2000 р.

2. Герасимович А. М., Кірейцев А. М., Осадчий Ю. І. та ін. / За ред. Бутинця Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник для ВНЗ спеціальності «Облік і аудит». – 5-е вид. – Житомир. Рута – 2003.

3. Головко В. І., Мінченко А. В., Шарманська В. М. Фінансово-економічна діяльність підприємств: контроль, аналіз та безпека. Навчальний посібник для ВНЗ – К. ЦУЛ – 2006.

4. Денисенко М. П. Гроші та кредит у банківській справі. Навчальний посібник для ВНЗ – К. Алерта – 2004.

5. Дмитренко М. Г., Потлатюк В. С. Кредитування і контроль. Навчально-методичний посібник – К. Кондор-2005/

6. Загвойська Л. Д., Маселко Т. Є., Якуба М. М. Економічний аналіз інвестиційних проектів. Навчальний посібник для ВНЗ – Львів. Афіша – 2006.

7. Івасів Б. С. Гроші та кредит. Підручник. – 2-е вид. – Тернопіль. Карт-бланш – 2005.

8. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу. Навчальний посібник для ВНЗ. – 4-е вид. – К. Знання-Прес – 2004.

9. Кадуріна Л. О. Основи аудиту. Навчальний посібник для економічних спеціальностей ВНЗ – К. Слово – 2003.

10. Кислиця О. Я., Мягких І. М. Економічний аналіз: курс лекцій. Навчальний посібник для ВНЗ – К. ЄУФІМБ – 2003.

11. Ковальчук А. Т. Банки, кредит, фінанси: законодавчо-правовий вимір. Монографія – К. Парлам. вид. – 2004.

12. Ковальчук А. Т. Правове забезпечення кредитної діяльності – К. Парлам. вид. – 2003.

13. Костюченко О. А. Банківське право України: банківська система, національний банк, комерційні банки, кредитування, ринок цінних паперів, національне валютне законодавство, банківські системи країн, інститут банківської таємниці. Підручник для ВНЗ. – 4-е вид. – К. А. С. К. – 2003.

14. Крупка М. І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки. Монографія (рек. МОН України) – Львів. – 2001.

15. Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. Організація і методика аудиту. Навчальний посібник для ВНЗ – К. Каравела – 2006.

16. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і практика. Навчальний посібник. – 4-е вид. – К. Знання -2004.

17. Матвійчук А. В. Аналіз і управління економічним ризиком. Навчальний посібник для ВНЗ – К. ЦУЛ – 2005.

18. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. Навчальний посібник для ВНЗ- К. Вища школа – 2003.

19. Михайленко В. С. Гроші та кредит. Навчальний посібник для дистанційного навчання – К. Ун-т «Україна» – 2006.

20. Пересада А. А., Майорова Т. В. Інвестиційне кредитування. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення – К. КНЕУ – 2007.

21. Петрик О. А. Аудит: методологія і організація. Монографія – К. КНЕУ – 2003.

22. Писаревська Т. А. Інформаційні системи обліку та аудиту. Навчальний посібник – К. КНЕУ – 2006.

23. Під ред. Буряка П. Ю., Римара М. В. Фінансово-економічний аналіз. Підручник (затв. МОН України) – К. Професіонал – 2004.