Бюджетування як інструмент управління витратами підприємств лакофарбової промисловості

Бюджет можна визначити як оперативний (зазвичай у межах одного року) план роботи окремого підрозділу або всього підприємства, в якому залежно від характеру центру відповідальності детально відображають фінансово-економічні параметри його діяльності [8, с. 68].

Г. О. Швиданенко, В. В. Лавре- ненко, О. Г. Дерев’янко, Л. М. Приходько визначають, що бюджет – це план майбутніх операцій, виражених у кількісних вимірниках (здебільшого грошових). Під бюджетуванням сьогодні прийнято розуміти [9, с. 122]:

• технологію фінансового планування, обліку і контролю доходів і витрат бізнесу на всіх рівнях управління, яка дає змогу аналізувати прогнозовані і фактичні фінансові показники;
• планування майбутніх господарських операцій підприємства і оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів;
• метод розподілу ресурсів, охарактеризованих у кількісній формі, для досягнення кількісно вимірюваних цілей;
• процес планування руху ресурсів по підприємству на заданий майбутній період чи проект.

 

 

До фінансових бюджетів усі автори відносять три бюджети, називаючи їх по-різному (план чи бюджетгрошових коштів (потоків) ; проект (план) балансу чи бюджетний (прогнозний) баланс, проект звіту про прибутки та збитки [10, с. 438] або Бюджетний звіт про прибутки та збитки [1, с. 583].

Деякі дослідники, характеризуючи систему бюджетів, називають одночасно окремі її елементи різними термінами: плани, кошториси та розрахунки, прогнози [11, с. 436]. Визначення терміна «бюджет» може відповідати поняттю «фінансовий план» на майбутній період, оскільки бюджети виражаються переважно у фінансових показниках. Термін «план» означає намір чи рішення досягнути певних параметрів, а під «прогнозом» мається на увазі передбачення майбутнього стану цих параметрів.

Місце бюджетування у системі планування діяльності лакофарбового підприємства представлено на рисунку 1 [6, с. 225].

Систему загального бюджетування вважають засобом постановки та конкретизації короткострокових завдань у межах загального стратегічного плану, необхідним засобом для реалізації таких функцій управління, як планування та контроль, що зображено на рисунку 2 [12, с. 213].

У своєму дослідженні будемо застосовувати терміни «планування» та «план собівартості». Під планом в широкому значенні будемо розуміти розрахунки на п’ять (чи більше) років, а під планом собівартості – на один фінансовий рік.

Узагальнення існуючих теоретичних положень дозволяють стверджувати, що бюджет є кількіснимпланом, спрямованим на виконання оперативних, тактичних і стратегічних завдань підприємства. Тому можна виділити такі види бюджетів, як оперативні (на місяць), тактичні (на рік) та стратегічні (на період більше року).

На підставі проведених досліджень [7, с. 345; 9, с. 138] можна виокремити такі етапи, необхідні для ефективної організації процесу бюджетування на підприємствах лакофарбової промисловості:

• доведення основних напрямів політики підприємства до осіб, які відповідають за підготовку бюджетів;
• визначення обмежувальних чинників;
• підготовка бюджету продаж;
• попереднє складання бюджетів;
• обговорення бюджетів з вищим керівництвом;
• координація та аналіз обговорених бюджетів;
• затвердження бюджетів.

Бюджетування як управлінська технологія передбачає наявність трьох складових [9, с. 123; 13, с. 33]:

• методика розробки бюджетів – технологія бюджетування;
• організаційні процедури бюджетного планування і виконання бюджетів – організація бюджетування;
• засоби автоматизації обробки інформації – автоматизація фінансових розрахунків.

Відсутність будь-якого складового елементу призводить до неефективної роботи системи в цілому та знижує надійність бюджетування підприємства.

Проф. Л. В. Нападовська наводить такі варіанти розробки планів, як додаткове планування, планування з нуля, планування програм, планування на основі маркетингових досліджень, планування життєвого циклу продукції [11, с. 459]. У інших авторів знаходимо поняття прирістного бюджету, бюджету пріоритетів та бюджетів з нульової точки [1; 2; 4; 6].

 

 

Отже, під час розроблення бюджетів підприємства лакофарбової промисловості можуть використовувати такі основні методи [6, с. 230]:

• методи приросту – бюджетні суми визначають на підставі звітних даних попереднього бюджетного періоду з врахуванням перспектив діяльності в майбутньому бюджетному періоді;
• пріоритетний метод – ґрунтується на даних попереднього бюджетного періоду, однак передбачає обґрунтування пріоритетних напрямів відносно скорочення або збільшення бюджетних сум;
• бюджетування з нульової точки – менеджери обґрунтовують значення бюджетних показників на основі детального аналізу господарських операцій і нормативів витрачання ресурсів, тобто, якщо діяльність здійснюється вперше, «з нуля».

Процес бюджетування на підприємствах лакофарбової промисловості необхідно проводити в певній послідовності:

Складання бюджетів прямих і загальновироб- ничих витрат.

Складання бюджетів кожного виробничого підрозділу.

Складання зведеного бюджету підприємства в цілому.

Надалі підлягають обов’язковому аналізу відхилення фактичних показників витрат від планових з метою оцінки виконання таких бюджетів.

На кожному з етапів бюджетування використовується інформація економічного аналізу. На першому етапі підготовки зведеного бюджету показники економічного аналізу (планові й прогнозні) є підґрунтям показників бюджету. При цьому існує тісний взаємозв’язок бюджетів і показників економічного аналізу.

Після завершення бюджетного періоду аналізу підлягають відомості виконання планових величин. Крім того, моніторинг бюджетних показників також впливає на організацію аналітичного рівня бухгалтерського обліку.

Перед розробкою плану собівартості на лакофарбових підприємствах необхідно провести ретельний і всебічний аналіз його господарської діяльності за попередній період. Особлива увага повинна приділятися визначенню величини й причин виникнення витрат, не обумовлених нормальною організацією виробничого процесу:

• наднормативних витрат сировини й матеріалів, палива, енергії;
• доплат робітникам за відхилення від нормальних умов праці й понаднормові роботи;
• втрат від простою машин і агрегатів, аварій, недостач;
• втрат, зумовлених нераціональними господарськими зв’язками щодо поставки сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, порушенням технологічної й трудової дисципліни.

Аналіз собівартості лакофарбової продукції потрібно проводити одночасно з комплексним тех- ніко-економічним аналізом діяльності підприємства: вивченням рівня техніки й організації виробництва й праці, використанням виробничих потужностей і матеріальних ресурсів, структури та якості продукції.

На цій основі виявляються внутрішньовиробничі резерви й розробляються організаційно-технічні заходи щодо підвищення економічної ефективності виробництва.

Розрахунок витрат потрібно здійснювати з урахуванням суспільних умов виробництва, що визначають умови праці, правила використання природних ресурсів, безпечного ведення робіт, охорони навколишнього природного середовища.

З метою більш повного виявлення можливостей зниження витрат і зростання прибутку, а також більш глибокого й всебічного аналізу фактичних витрат і причин їхнього відхилення від розрахункового рівня доцільно розробляти бюджети за кожним виробничим підрозділом (цехом), лінійним та функціональним відділом на підставі зведеного бюджету по підприємству.

За допомогою таких бюджетів буде здійснюватися контроль за відхиленням фактичних витрат від запланованих, таким чином, з’явиться можливість підвищити зацікавленість і відповідальність працівників виробничих цехів та обслуговуючих відділів за допущені перевитрати.

При цьому доцільно згрупувати витрати основної діяльності лакофарбового підприємства в дві групи: прямі виробничі витрати та загальновиробничі витрати. Разом з тим варто враховувати, що ступінь відповідальності працівників різних підрозділів за перевищення фактичних витрат над плановими буде різною.

Так, прямі виробничі витрати є об’єктом контролю робітників цехів основного виробництва; відповідальність за виконання бюджету загальновиробничих витрат покладається, крім робітників, ще й на працівників інших структурних підрозділів (лабораторія з контролю якості сировини та готової продукції). Крім того, контроль за витратами основної діяльності повинен бути покладений також на відділ головного інженера, матеріально-технічного постачання.

Зазначені вище завдання вирішуються за допомогою техніко-економічних розрахунків, які здійснюються з використанням технічних норм, нормативів та інших параметрів виробничого процесу, які зафіксовані в технічній документації, і з урахуванням умов виробничої діяльності: оплати праці, цін на ресурси, нормативів платежів, обумовлених законами й іншими нормативними документами.

Висновки. На підставі проведеного дослідження можна зробити такі висновки: впровадження процесу бюджетування на підприємствах лакофарбової промисловості дозволить поліпшити фінансові результати на основі управління витратами та прибутком, раціонально розподіляти і використовувати ресурси, опти- мізувати витрати підприємства і запровадити оперативний контроль за процесом формування прямих виробничих і загальновиробничих витрат. Для удосконалення аналізу та контролю за кожним виробничим підрозділом з метою підвищення ефективності використання ресурсів у процесі виробництва розкрито процедури розробки бюджетів витрат на виробництво лакофарбової продукції в розрізі норм витрат за статтями калькуляції на підставі зведеного бюджету по підприємству. їх аналіз за кожним виробничим підрозділом є основою підвищення ефективності господарювання підприємств лакофарбової промисловості і прийняття науково обґрунтованих управлінських рішень.