+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Педагогічний досвід
К-сть сторінок:
24
Мова:
Українська
дітей з природою рідного краю. Тільки спілкуючись із природою, ми починаємо осягати розумом єдність людини з нею. Як свідчить життя, ще подекуди трапляються непоодинокі випадки порушення правил поведінки на природі, тому формування елементарного природоохоронного світогляду у вихованців має займати особливе місце. Той хто любить природу не буде її нищити. Виходячи із цього подаються дітям доступні знання про природу рідного краю, при чому нові знання вони здобувають, як результат особистих відкриттів і ґрунтуються на раніше сформованих уявленях. Формуються у дітей уявлення, що природа цілісний організм, у якому існують повітря, вода, грунт, рослини, тварини і люди. Цікаві розповіді й повідомлення про флору та фауну, які занесені до Червоної книги Рівненщини, сприяють вихованню дбайливого ставлення дітей до всього живого.
Особливістю даних методичних рекомендацій є розширення кола уявлень дітей про історію рідного міста, її минулого та сучасного, про культурні традиції та природу, ознайомлення з якими сприяє вихованню любові до свого народу, рідного краю, інтересу до матеріальних (житло, одяг, кулінарія, предмети побуту і вжитку, ремесла тощо) і духовних (традиції, звичаї, обряди, фольклор тощо) цінностей українців.
При доборі змісту занять варто дотримуватися принципів доступності, послідовності, систематичності, достовірності, пізнавальності тощо.
Настановча доповідь з досвіду роботи вихователя Давидович С. В.:
Рівне моє!
Я завжди з тобою,
З любов’ю твоєю і навіть з бідою…
Компетентність дитини відповідно Базової програми «Я у Світі» та програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» – неодмінна передумова становлення цілісної особистості, метою якої є формування елементів екологічного світорозуміння, формування у дитини уявлення про те, що в кожної людини є найдорожче місце на землі – місце, де вона народилася.
Рівненщина! Земля багата і красива, зачудована золотом нив, зеленню садів, блакиттю водних плес. Вона – древня і молода, славна своїм минулим, своїми людьми, трудівниками, синами і дочками, що прославляли і прославляють її. Висока духовність людей з-понад берегів Вільшанки бере свій початок ще в добі Ярослава Мудрого. Саме тоді, за свідченнями археологів та істориків, постало Городище, а основою співжиття його громади були й залишаються засади віри, праці, поваги, пізнання світу й осягнення свого місця в ньому. І в кожному поколінні від віку й до віку, день від дня, формувалося й росло почуття, що отут, на цій землі, вкритій зеленими лісами й садами, прикрашеній золотом стиглих пшениць, коріння всіх і кожного з нас.
Через краєзнавство іде духовне збагачення дітей, виховання любові до Батьківщини, її природи, рідної мови, історії, культури народу. Це думка не нова, адже ще С. Русова зазначила: «Прищепити національні риси у дітей можна лише орієнтуючись на специфіку природи, географічне розташування, клімат, історію рідного краю». На допомогу вихователям розроблена парціальна програма та тематика занять з розділку «Мій рідний край», де урахувалися регіональні, географічні, етнічні особливості нашого краю.
Ця програма передбачає реалізацію виховних, розвивальних і навчальних завдань, які сприяють формуванню в дошкільнят високих морально-етнічних та громадянських якостей, а саме:
інтересу до минулого і сьогодення;
любові до рідного краю, району, міста, його історії;
бережного ставлення до довкілля й турботи про нього;
розуміння краси природи, результатів людської праці, людських взаємин, вболівання за відродження національної культури;
шанобливого ставлення до народних традицій та звичаїв, рідної мови.
Видатний педагог В. О. Сухомлинський радив проводити уроки в природі: «Ведіть дітей у ліс, до річки, на луг, відкривайте перед ними джерело, без якого неможливо повноцінне духовне життя, і ви побачите, як ваші діти стануть розумними, спостережливими, кмітливими, добрими». Пораду В. О. Сухомлинського ми в дитячому садку використовуємо щодня.
Вводячи елементи краєзнавства в роботу з молодшими дошкільнятами:
1. Широко використовуємо малі форми усної народної творчості – казки, колисанки, забавлянки, потішки, тощо. Саме через казки, пісні, прислів’я, приказки дошкільня дістає перше уявлення про культуру та побут свого народу.
2. Залучаємо дітей до пізнання історії своєї сім'ї, свого народу. Навчаємо малят шанувати і любити матір, батька та інших членів родини.
3. Ознайомлюємо з природою рідного краю, змінами в рослинному світі та різних пір року, виховуємо бережне ставлення до рослин і тварин, вчимо доглядати за ним.
4. Вводимо у повсякденне життя малят народну іграшку, вироби народно-вжиткового мистецтва (вишивку, кераміку тощо).
5. Ознайомлюємо дітей з традиціями рідного народу через ігрову діяльність; народні фізкультурні ігри, спортивні змагання на народних святах, дидактичні ігри з лялькою.
Для ефективного запровадження програми в роботу ДНЗ, вони мають не тільки навчати, а й самі навчатися. Тож, вихователі звертаються до народної педагогіки, вивчають історію рідного краю, його традиції, записують різні пісні, примовлянки, обряди, слова, які нині уже не так широко вживаються у мові, як раніше.
Ми оформлююємо ігрові кімнати, куточки краєзнавства в поліському стилі; вишиті рушники, серветки, керамічні вироби, вироби з лози, дерева.
Звичайно, уся ця робота ведеться у тісній співдружності з батьками вихованців. І треба відзначити, що ця співпраця дає чудові результати: у групах старшого віку створено відповідне навчальне, ігрове, розвивальне середовище.
Відомо, як люблять діти різні походи, подорожі, прогулянки.
Наш дитячий садок розташований