+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Інше
К-сть сторінок:
19
Мова:
Українська
чорні жнива.
Ведучий Я – вогонь! У потопі моїм не ковчеги –
Тільки дим до небес попливе,
Я не той, що світив у печерах, –
У мені безпросвітність живе.
Ведуча Я – вогонь! Я сидів у бетонній темниці,
Я вам світлим і мирним здававсь,
Та ланцюг мій тримався на нитці
І нарешті дібрався до вас.
Ведучий Я – вогонь! Не чекали від менецього ви,
І спокійним, як завше, був сон,
Коли рухався я ланцюгово,
Як велить мій глибинний закон.
Ведуча. Першими до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежні з охорони АЕС на чолі з начальником караулу Володимиром Правиком. Його загін першим уступив на лінію вогню, а Володимиру ж лише 23 роки. У молодого лейтенанта не було права на помилку.
Ведучий. За караулом Правика прибув караул його бойового побратима Віктора Кібенока з охорони м. Прип'яті. І вони ступили у вируюче полум'я, у смертельну радіацію, рятуючи станцію і людей, не думаючи про своє життя. Всі чітко усвідомлювали небезпеку, та, як і личить воїнам, зовсім не берегли себе.
Ведуча. Вогонь усе лютував, не вщухав. Навкруги задушливий дим. Киплячий бітум пропалював чоботи, бризками осідав на одязі, в'їдався в шкіру. Люди слабшали від нестерпної спеки і болю.
На сцену виходять учні-читці.
1-й учень Ті, що згоріли в огні
В перші хвилини двобою,
Землю прикрили собою,
Як наші діди на війні.
Не залишили пости,
Мужньо стояли на герці,
Пам'ятник їм вознести
Треба у кожному серці.
1-ша учениця Перший удар на себе...
Перший вогонь на себе...
З полум'ям стали до бою,
З полум'ям смертоносним.
І заступили собою
Світ – що малий, що дорослий.
2-й учень Світ з посивілим житом
З цвітом і гроном калини,
З вічним дитячим сміхом,
Що на вустах Батьківщини,
Світ – із лугами, лісами,
З ріками і зорею,
З чистими небесами
Над скупаною землею.
Ведуча. Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, а ті, що могли ніколи не народитися після 1986 року, народились, живуть і вчаться творити прекрасне. Серед них і ви, дорогі наші діти.
Ведучий. Відвага... Для пожежного це невід'ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охороци виконували свою звичайну роботу. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а і Європу. Шість чоловік загинули майже відразу. І всі молоді.
Ведуча. А їм би тільки починати жити, кохати, нести радість близьким. У кожного були свої плани та надії. Та ніч 26 квітня стала для них фатальною. Вони не озиралися, не ховалися за спини інших. У самому пеклі аварії вони виконали свій обов'язок до останнього подиху. Запам'ятайте їхні імена. На все життя запам'ятайте.
3-й учень Сержанти – мужність і звитяга,
Від землі ви набирали сили...
Ще далеко десь до саркофага,
Та вогонь життям ви зупинили.
4-й учень Першим важко: ви ж були найперші,
Із вогню та в полум'я шугали.
Не до подвигів і не до звершень,
Ви ж собою людство заступали.
5-й учень Ви з вогнем назавжди подружили,
Сівачі, поліщуки від роду,
Залишили вірності присягу –
Батьківщині. Матері. Народу.
6-й учень Замуровує душу біль самоти,
Бо не встигли нащадків лишити...
І на цвинтарі чорно волають хрести
На чотири сторони світу!
Ведуча. Ми схиляємо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів.
Хвилина мовчання, хвилина мовчання...
Це мить не прощання, а вічне стрічання
Із тими, кого вже не стрінемо ми.
Коли наступає хвилина мовчання,
У пам'яті нашій клекочуть громи.
Тож устаньмо і – помовчимо мить – у пам'ять про тих, хто заснув вічним
сном, сказавши своє вагоме слово в цій трагедії.
Чути звук метронома. Хвилина мовчання.
Звучить пісня «На могилі моїй посадіть молоду яворину» з презентацією «Памятники чорнобильцям»
Входять учень і учениця. Звучить «Венгерська рапсодія».
1-ша учениця Розколовся чорний грім,
Відкотилась чорна битва.
На калині соловей
Цілу ніч читав молитву.
Вмерли зорі, місяць вмер –
Ані кого й ані чого...
На калині соловей цілу ніч Молився Богу.
Бідна роздавлена комаха страждає так само, як помираючий гігант.
У Шекспірілим житом, З цвітом і ґроном калини,
З вічним дитячим сміхом,
Що на вустах Батьківщини тиша...
1-й учень Мла чорнобильська сліпа,
Наче так у світі й треба...
На калині соловей
Цілу ніч ридав до неба.
Облітають літо і літа
Золотом чорнобильського плоду,
Стронцієвим смутком обліта
Дерево вкраїнського народу.
Входить