Цілі та завдання будівельного проектування на виконання проектувальних робіт

До складу проектної документації входить: ескізний проект (ЕП) ; техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) ; техніко-економічний розрахунок (ТЕР) ; проект (П) ; робочий проект (РП) ; робоча документація (Р).

Все це разом називається стадіями проектування. У залежності від категорії складності об'єкта проектування може здійснюватися в одну, дві або три стадії. Визначення складності об'єкта відноситься до компетенції замовника і проектувальника.

Замовник може доручити проектувальникам виконати будь-які передпроектні роботи щодо розміщення об'єкта на будь-якій території без спеціальних дозволів і погоджень (за винятком зон з особливим охоронним режимом). Такі передпроектні роботи не можуть бути стадією проектування і підлягають тільки розгляду та схваленню замовником і органами містобудування та архітектури. Склад, обсяг і вартість цих робіт визначаються відповідним договором (контрактом).

ТЕО розробляється для об'єктів виробничого призначення, які потребують детального обґрунтування відповідних рішень та визначення варіантів і доцільності будівництва об'єкта. ТЕР застосовується для технічно нескладних об'єктів виробничого призначення. ТЕО і ТЕР розробляються на підставі завдання на проектування та вихідних даних.

Проект розробляється для визначення містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних, технічних, технологічних, інженерних рішень об'єкта, кошторисної вартості будівництва і техніко-економічних показників на підставі завдання на проектування, вихідних даних та схваленої при тристадійному проектуванні попередньої стадії.

Проект після погодження та затвердження є підставою для розробки наступної стадії проектування. Склад та зміст розділів П можуть уточнюватися і доповнюватися замовником у завданні на проектування залежно від призначення та складності об'єктів.

РП розробляється для визначення конкретних містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних, технічних, технологічних, інженерних рішень об'єкта, кошторисної вартості будівництва, техніко-економічних показників і виконання будівельно-монтажних робіт (робочі креслення). РП застосовується для технічно нескладних об'єктів, а також об'єктів з використанням проектів масового застосування.

Робоча документація (Р)

Стадія Р розробляється для виконання будівельно-монтажних робіт на підставі затвердженої попередньої стадії (іноді можливі винятки). До її складу входять робочі креслення. Обсяг та деталізація робочих креслень мають бути доведені до мінімально необхідних обсягів.

Після затвердження П, ЕП, ТЕР за рішенням замовника робочі креслення можуть розроблятись підрядником чи іншим проектувальником, що одержали в установленому порядку право на відповідний вид діяльності, із залученням авторів або за їх письмовою згодою на виконання робочих креслень іншими виконавцями з дотриманням авторських рішень затвердженого П, ЕП, ТЕР та додержанням авторських прав.

По окремих особливо складних об'єктах проектувальник при виконанні робочої документації може здійснювати додаткові розробки, які не передбачені нормативними документами і уточнюють матеріали проекту. Необхідність зазначених розробок визначається замовником. Для об'єктів виробничого призначення до складу вихідних даних повинні входити також відомості про потреби в енергоресурсах, обслуговуючих майданчиках та охороні обладнання.

ЕП, ТЕО, ТЕР, П, РП (затверджувана частина) погоджуються з місцевими органами містобудування та архітектури відповідно до місцевих правил забудови відносно архітектурно-планувальних рішень, розміщення, раціонального використання наміченої для відведення території, відповідності передбачених рішень вимогам архітектурно-планувального завдання, містобудівної документації. На каже стадії погоджується напрямок мереж інженерних комунікацій. Затвердженню підлягає тільки одна стадія, визначена в АПЗ.

При наявності особливих умов розташування об'єкта (історичні зони міст, зсувонебезпечні території тощо) необхідно за вказівкою органів містобудування та архітектури (в АПЗ) погодити проектну документацію з відповідними організаціями. При виникненні спірних питань остаточне рішення приймає Держбуд України.

Робоча документація, виконана відповідно до затвердженої стадії, погодженню не підлягає, крім інженерних мереж, які погоджуються з місцевими експлуатуючими службами, ресурсопостачальними організаціями, якщо така вимога міститься у виданих ними технічних умовах.

ЕП, ТЕР, П, РП (затверджувана частина) до їх затвердження підлягають обов'язковій комплексній державній експертизі згідно з законодавством незалежно від джерел фінансування будівництва. Комплексна державна експертиза проводиться службами Укрінвестекспертизи (порядок і умови її проведення регулюються Постановою КМУ № 483 від 11. 04. 2002 р.) як відповідальним виконавцем, із залученням представників органів державного нагляду з питань санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, екології, пожежної безпеки, охорони праці та енергозбереження.

 

 

Економічні інтереси будівельників і держави вимагають обліку не тільки високої якості будівельної продукції, а й додаткових витрат при досягненні цього ж рівня якості. Такий підхід до оцінки рівня якості будівельної продукції особливо актуальне в умовах ринкових відносин.

Основний недолік методів оцінки рівня якості, що застосовуються в даний час в будівництві, полягає в тому, що всі вони базуються начисто інженерному підході і поняття якості продукції як сукупності властивостей, що обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби відповідно до її призначення. Все це створює труднощі при підрахунку економічного ефекту від впровадження заходів, спрямованих на підвищення якості продукції. Чи не створюється і реальна база для економічного стимулювання праці працівників.

Проведені дослідження дозволяють зробити висновок про те, що об’єктивність оцінки якості продукції підвищується, якщо в ній поєднуються одночасно інженерний і економічний підходи.

Введена після скасування бальною альтернативна система оцінки не сприяла підвищенню якості що здаються в експлуатацію об'єктів.

Аналіз показує, що здаються в експлуатацію об'єкти різної якості.

При цьому підрядні організації, які здають об'єкти з рівнем якості, перевищує відповідний і навіть нижче нормативного, стимулюються однаково. Відповідно до умов альтернативної оцінки приймання об’єктів не повинна здійснюватися, якщо рівень якості будівельної продукції не відповідає вимогам норм. Однак у силу ряду об’єктивних і суб'єктивних причин, ця вимога не виконується.

Оцінка повинна бути об'єктивною і отримана розрахунковим шляхом на основі інформації, що надходить від незалежної контролюючої служби. Критерієм оцінки повинна бути ступінь відповідності показників якості виконаних робіт і продукції вимогам норм. Будь-які відхилення від вимог норм призводять до додаткових витрат, перевитрати матеріально-технічних ресурсів. Тому оцінка якості повинна мати економічний зміст і відображати втрати через якості. Ця найважливіша характеристика оцінки повинна бути врахована при визначенні значущості показників якості. Критерієм значущості показників якості є трудовитрати на усунення дефектів у процесі виробництва робіт, а також розмір можливого збитку на стадії експлуатації будівельної продукції.

Для об'єктивної оцінки якості будівельної продукції необхідно створювати службу контролю якості, до функцій якої належать здійснення всіх видів контролю та збір інформації для оцінки якості, надходить у процесі операційного контролю. В результаті можна управляти процесом формування показників якості, тобто визначати причину виникнення відхилень від технологічних режимів, місце і час їх виникнення і виявляти конкретних винуватців появи дефектів.

 

 

Проектування може здійснюватись у дві чи в одну стадію.

Двостадійне проектування охоплює розроблення проекту зі зведеним кошторисом та робочої документації з кошторисами. Дві стадії проектування застосовуються для великих і складних промислових підприємств, нових кварталів забудови, міст, великих селищ, окремих будівель і споруд зі складними або новітніми об’ємно-планувальними, конструктивними й архітектурними рішеннями. За одностадійного проектування розробляється один документ – робочий проект зі зведеним кошторисом, який застосовується для технічно й архітектурно нескладних будівель та споруд.

За двостадійного проектування на першій стадії розробляються: ситуаційний план розміщення підприємства та генеральний план будівництва; технологічна схема виробництва та загальна схема управління підприємством; схема комплексу технічних засобів і автоматизації технологічних процесів; план земельної ділянки та недеталізовані рішення планів, фасадів, розрізів окремих нетипових будівель і споруд; плани й профілі трас інженерних мереж; житлово-громадське будівництво, якщо воно належить до підприємства; проект організації будівництва; кошторисна документація; паспорт проекту й пояснювальна записка.

Документи, що опрацьовуються на цій стадії, узгоджуються із зацікавленими організаціями й контрольними інспекціями (санітарною, протипожежною тощо) та затверджуються відповідними органами залежно від відомчої належності проекту й форми власності інвестора.

На другій стадії розробляють документацію для будівництва окремих будівель і споруд: перелік фізичних обсягів будівельно-монтажних робіт і потреб у матеріалах, конструкціях і деталях для їх виконання, а також необхідного технологічного та інженерного обладнання; локальні й об’єктні кошториси; робочі креслення (плани й розрізи будівель) ; паспорти окремих будівель і споруд.

Одностадійний робочий проект має менший обсяг, ніж двостадійний, що значно скорочує строки його розроблення й зменшує вартість проектно-дослідницьких робіт.

На кожній стадії проектування розраховуються показники (вартісні й натуральні), які всебічно характеризують проект. Система цих техніко-економічних показників містить загальні (характеризують проект загалом) і окремі (характеризують певні частини проекту – економічну, будівельну, технологічну).

Загальні, або головні показники становлять дві групи – будівельні та експлуатаційні.

Будівельні показники оцінюють економічність прийнятих архітектурно-будівельних, планувальних і конструктивних рішень. Головні з них такі: обсяг інвестицій (кошторисна вартість підприємства загалом) ; обсяг будівельно-монтажних робіт і його структура за витратами; витрати головних будівельних конструкцій у розрахунку на одиницю кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт; трудомісткість монтажу окремих будівель і споруд; коефіцієнти використання території забудови; робоча, корисна площа й об’єм будівель тощо.

 

 

1. Беркута А. В. Сучасний стан та деякі напрями реформування будівельної галузі. / Будівництво України. – 2008.

2. Дорошенко М. М. Статистичний аналіз проблеми ризиків інвестиційних проектів капітального будівництва. / Будівництво України. – 2009.

3. Дронь А., Єщенко П. Ринок житла в Україні: перспективи і проблеми розвитку. / Економіка України. – 2003.

4. Лопушенко Н. А. Технологія будівельного виробництва / Будівництво України. – 2006.

5. Паливода К. Технологія будівельного виробництва / Будівництво України. – 2005.

6. Удовенко О. М. Будівництво в умовах ринкової економіки. / Будівництво України. – 2004.

7. Федоренко В. Г., Мариніч І. О., Чувардинський О. Г. Роль реструктуризації в підвищенні ефективності капітального будівництва в Україні. / Будівництво України. – 2000. – №6.