Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Держава – церква – суспільство в радянській Україні: теоретико-методологічні засади дослідження

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
20
Мова: 
Українська
Оцінка: 

готовності людей терпіти політичне насилля, підкорятися владі, нездатності чи неможливості протистояти руйнуванню храмів тощо. Адже, досліджуючи уявлення певних груп населення про ті чи інші прояви політики владних структур, ми повинні бути добре обізнаними із сутністю такої політики.

Однією з дослідницьких засад у вивченні проблеми державно-церковних відносин було використання теорії тоталітаризму, хоча в роботі дисертантка не вдавалася до її теоретичного обгрунтування (оскільки це не входило до окреслених завдань проекту). Позатим, маркуючи проблему, ми мали на увазі контекст утвердження тоталітарної влади в 1920-1930-х роках. Використання вищезгаданої теорії дозволяє глибше осмислити сутність процесів і явищ зазначеного періоду, переконатися в тому, що з утвердженням та зміцненням тоталітарного режиму посилювалися процеси соціальної маніпуляції (перш за все, шляхом використання засобів масової пропаганди). Але, разом із тим, ми враховували і той факт, що розвиток науки передбачає зміну парадигми, методів, стереотипів мислення. У свою чергу, перехід від однієї парадигми до іншої часто не піддається логічному опису, бо кожна з них несе принципово новий результат дослідження, який не можна логічно вивести з відомих теорій. Тому дослідниця намагалася враховувати неприпустимість механічного перенесення основних положень будь-якої теорії для пояснення різних за своєю суттю процесів і явищ.
Побіжно зауважимо, що не вдамося до пояснення наукових визначень понятійно-категоріального апарату, характерного для сучасного етапу розвитку історичної науки (наприклад, „парадигма», „концепт», „дискурс», „дефініція» та ін.), оскільки для істориків, які працюють в межах одного „смислового поля», наукова термінологія (попри іноді неоднозначність трактувань) не потребує коментарів.
Особливість структурної композиції наукової праці полягає у використанні при її побудові принципу ризоми. Образ-концепт ризоми був запозичений нами з праці сучасних французьких філософів Ж. Делюза і Ф. Гваттарі „Ризома» [15], які подали його (концепт) як модель неявного звуязку. Це дозволило розглядати розділи наукового дослідження як окремі самостійні частини, але, разом з тим (як і всі точки ризоми), – нерозривно повуязані між собою. Таким чином, ми немов одержуємо можливість провести комплексне дослідження через аналіз окремих елементів нелінійно, а у вертикально-горизонтальній площині прочитання історії. Розглядаючи кожен сегмент тріади „держава – церква – суспільство», ми обуєднуємо їх концептуально під кутом зору заданості обуєкта і предмета дослідження. Така структурна побудова є оригінальною, хоча й змушує до повторюваності окремих сюжетів (до якої автор вдається свідомо) з огляду на заявлену конструкцію. Разом з тим, запозичення окремого концепту було використано лише в структурно-композиційній будові дисертації, а не при аналізі сутнісного наповнення (де авторка залишається в дослідницькому полі історичної науки).
Таким чином, застосування авторкою широкого спектру методологічних принципів науково-методичного інструментарію дозволило підійти до вирішення окреслених завдань і обгрунтувати авторську концепцію державно-церковних відносин в Україні 1917-1930-х років. Разом із тим, ми усвідомлюємо багато-вимірність порушеної проблеми дослідження, що має різні рівні та регіональні прояви. У збагаченні теоретико-методологічного ареалу дослідження значну роль відіграють інші галузі соціально-гуманітарного знання. Для здійснення конкретно-історичного дослідження надзвичайно важливе значення має застосування інструментарію соціології, антропології, політології, філософії та ін. Перспективним у дослідженні даної проблеми видається залучення структурної антропології, орієнтованої на вивчення соціальних структур і масових процесів; культурної антропології, зосередженої на аналізі ментальних структур та „свідомісних» явищ, та інших. Це сприятиме вивченню розглядуваних подій, явищ, стану осягнення процесів, що відбувалися, різними соціальними групами, на різних рівнях (йдеться про відмінності процесів та їх осмислення у місті й на селі, центрі й на периферії, молоддю і старшими віковими категоріями). Диференційованого аналізу також потребують погляди представників влади тощо.
Використання у дослідженні широкого спектру методологічного інструментарію сприяло радикальному зламу існуючих концептуальних стереотипів і маркуванню авторської концепції державно-церковних відносин в радянській Україні 1917-1930-х років.
 
ЛІТЕРАТУРА:
 
  1. Смолій В. Вступаючи уXXI ст. : деякі теоретико-методологічні аспекти історичних досліджень в Україні//II Міжнародний науковий конгрес українських істориків „Українська історична наука на сучасному етапі розвитку». Камуянець-Подільськии, 17-18 вересня 2003 року. Доповіді та повідомлення / Укр. історичне товариство, Інститут історії України НАН України. Камуянець-Подільськии держ ун-т, Світова наукова рада при світовому конгресі українців. Ред. : Любомир Винар, Олександр Завальнюк. – Камуянець-Подільськии; Київ; Нью-Йорк; Острог: Вид-во На УОА, 2005.
  2. Історична наука: термінологічний і понятійний довідник: Навч. посіб. / В. М. Литвин, В. І. Гусєв, А. Г. Слюсаренко та ін. – К: Вища школа, 2002.
  3. Чижевський Д. Філософські твори: У 4-х т. т. /Під заг. ред. В. Лісового. -Т. 2. -К: Смолоскип, 2005.
  4. Рікер П. Історія та істина/Пер. з фр. В. Й. Шовкуна. – К. : Видавничий дім „KM Academia», Університетське вид-во „Пульсари», 2001.
  5. Тулмин Ст. Человеческое понимание. – М. : Прогресе, 1984.
  6. Ковальченко Н. Д. Теоретико-методологические проблемы историчес ких исследований. Заметки и размышления о новых подходах // Новая и но вейшая история. – 1995. – №1.
  7. Ульяновський В. Минуле України через призму історії Православної Церкви: проблеми, уроки, преспективи // Київська старовина. – 2004. – №1.
  8. Флоровський Г. Імперія та пустеля //Дух і літера. – 1998. – № 3-4.
  9. Башлер Ж. Нарис загальної історії І Пер. з фр. Є Марічева. – К: Ніка-Центр, 2005.
  10. Одинцов М. И. Русская православная церковь в XX веке: история взаимоотношения с государством и обществом. – М. : ЦИНО, 2001.
  11. Пчелинцев А. К вопросу о терминах „традиционная религия» и „сектам/Релігійна свобода: мас-медіа, школа і церква як суспільні фактори утвердження. Науковий щорічник. За заг. ред. доктора філос. наук А. Колодного. – К. : [Б. в. ], 2001.
  12. КиридонА. Обновленство в Україні: до проблеми формування понятійно-категоріального апарату в історико-релігійних дослідженнях // Історія релігій в Україні: Наук, щорічник. – П. : Логос, 2004. -Кн. 1.
  13. Бойко А. І. Соціальна трансформація суспільства та проблема світогляду // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 32. Вип. 19. Історичні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУім. П. Могили, 2004.
  14. Єфименко Г. Історія України 1920-1930-х pp. : проблема методології досліджень//Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації українців: 36. наук. статей. Част. 2. – Чернівці: Рута, 2004.
  15. Deleuze G. Guattari F. Rhizome. – Paris: Minuit, 1976. – 74 p.

 

Фото Капча