Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Державні засади соціального захисту дітей

Тип роботи: 
Доповідь
К-сть сторінок: 
8
Мова: 
Українська
Оцінка: 

дітей”.

Захист прав дитини – найважливіша проблема дитини та суспільства, яка має як державно-правові, так і міжнародно-правові аспекти. На міжнародному рівні права дитини передбачено в Женевській декларації прав дитини (Ліга Націй, 1924); у Декларації прав дитини (Генеральна Асамблея ООН; 1959), у Загальній декларації прав людини (Генеральна Асамблея ООН, 1948); у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (Генеральна Асамблея ООН, 1966); у Декларації про захист жінок та дітей у надзвичайних обставинах та в період озброєних конфліктів (Генеральна Асамблея ООН, 1974).

Варто відзначити, що спеціальним міжнародно-правовим актом, який регламентує увесь комплекс прав дитини, є Конвенція про права дитини 1989 р. (Конвенція), яка визначає, що кожна людська істота до досягнення 18-ти років визнається дитиною, якщо за законом, який до неї застосовано, вона не досягла повноліття раніше. Важливе значення в системі соціального захисту дитини має положення ст. 27 Конвенції, яка передбачає здійснення державами необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, соціального розвитку, а у випадку необхідності надають матеріальну допомогу та підтримують програми, особливо щодо забезпечення харчуванням, одягом, житлом. Принципове значення мають норми Декларації, які закріплюють можливість дитини користуватися благами соціального забезпечення і належність їй права на здорове зростання та розвиток, забезпечуючи їй та її матері спеціальний догляд, охорону, визначаючи право дитини на належне харчування, житло та медичне обслуговування. Серед прав на соціальний захист дитини Конвенція особливе місце відводить праву на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров’я шляхом прийняття необхідних заходів для зниження рівнів смертності немовлят та дитячої смертності; забезпечення надання необхідної медичної допомоги і охорони здоров’я всіх дітей; розвитку роз’яснювальної роботи та послуг у галузі профілактичної медичної допомоги та планування сім’ї.

Крім того, міжнародний стандарт про право на освіту (ст. 2 Конвенції) безпосередньо закріплено в ст. 53 Основного Закону України та інших законодавчих актах. Конституційні положення закріплюють чотири аспекти цього права: обов’язковість повної загальної середньої освіти, безоплатність вищої освіти і здобування державою доступності і безоплатності всіх ступенів і видів освіти; гарантування представникам національних меншин права на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови. Слід зазначити, що в українському законодавстві відсутні норми, які закріплюють зобов’язання держави вживати всіх заходів для забезпечення шкільної дисципліни методами, заснованими на повазі людської гідності дитини, та такими, які відповідають положенням Конвенції. Відсутні в чинному національному законодавстві і посилання на те, що освіту має бути спрямовано на виховання поваги до прав людини. Отже, деякі міжнародні стандарти прав дитини містяться в конституційних нормах, але ще багато з них не закріплені в українському законодавстві.

Водночас, Конвенція передбачає, що “кожний має право на свободу думки, совісті та релігії” (ст. 9). Правове становище дітей у сфері релігійного життя залишається стабільним і відповідає основним нормам міжнародного права та міжнародних актів, учасником яких є Україна. Стаття 35 Конституції України, Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”, ст. 9 Конвенції визначають свободу совісті як особисте право людини незалежно від її віку.

Для забезпечення прав кожної дитини народитися здоровою, вижити і мати умови для всебічного розвитку, бути надійно соціально і психологічно захищеною Указом Президента України від 18 січня 1996 р. було затверджено Національну програму “Діти України”. 

В Україні Конвенцію було ратифіковано 27 серпня 1991 р., але, разом із тим, відсутні дієві механізми реалізації норм міжнародного права. Оскільки Україна підписала цю Конвенцію, то вона повинна забезпечити виконання взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань, як це прийнято в міжнародному спілкуванні. Реалізація прав дитини безпосередньо пов’язана зі створенням політико-правових, організаційних, економічних гарантій прав людини та громадянина. Саме в цьому руслі повинна розвиватися конституційна реформа та модифікуватися правова система. В.Г. Буткевич відмічає: “Уся Європейська міжнародно-правова система… сформована як система захисту прав людини. Тим самим часом система законодавства України (та права в цілому) – як система інтересів держави”.

Із зазначених міжнародно-правових актів випливає, що якщо батьки мають можливість забезпечити нормальний рівень життя для своїх дітей, то цей обов’язок залишається за ними, а якщо ні, то тоді держава повинна взяти на себе функцію соціальної підтримки таких сімей. Крім того, держава має виконувати зобов’язання щодо соціального захисту всіх дітей, які не мають батьків, а також дітей, які позбавлені батьківського піклування. Водночас, слід відзначити, що ратифікація Європейської конвенції не здатна відразу ж підняти нас на високий європейський рівень захисту прав людини.

Основний тягар зобов’язань по Конвенції лягає, безумовно, на національні органи влади, які покликані забезпечити умови, за яких дотримувалися б права та свободи людини, проголошені Конвенцією, а в разі їх порушення гарантувався б ефективний судовий захист цих прав. Захист прав дитини повинний стати пріоритетним напрямом державної політики гарантування прав і свобод людини і громадянина, роботи всіх органів влади: законодавчої, виконавчої, судової, прокуратури.

Очікувані результати тренінгу:

  • учасники повинні знати основи сучасної концепції прав дитини, володіти основними поняттями теми розуміти цінності, які несе в собі ідея прав людини; 
  • розуміти роль і місце батьків у захисті прав дитини у контексті відповідних положень Конвенції ООН про права дитини та інших міжнародних норм;
  • знати форми державного забезпечення соціально-правового захисту дітей в Україні;
  • володіти знаннями про державну систему опіки та піклування над дітьми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Большаков В.Ю. Психотренинг: Социодинамика. Упражнения. Игры. -СПб.: Социально- психологический центр, 1996.
  2. Гончарова Т. Дитячі громадські організації України – на захисті прав та інтересів дітей // Початкова школа. – 2000. – №2.
  3. Діти України про свої права // Початкова освіта. – 2001. – №21.
  4. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України, 28 черв. 1996: Офіц. вид. – К., 2001.
  5. Кусайкіна Н. Права людини для дітей // Початкова школа. – 1998. – №10.
  6. Мовчун А. «Кожна дитина має право… на особливий захист і допомогу держави»: Урок правових знань // Початкова школа. – 2002. №9.
  7. Права дитини в Україні та їх реалізація: Юридичний довідник школяра. – К., 2004.
  8. Права дитини: Матеріал як ознайомити дитину з її правами та обов’язками // Дитячий садок. – 2006. – № 22-24.
Фото Капча