Ділові ігри в процесі вивчення англійської мови

М. А. Скребкова

 

 

У статті розглядаються ділові ігри, як структурно-організаційна форма педагогічного процесу у вищому навчальному закладі, яка моделює професійну діяльність фахівця, використання студентами лінгвістичних і психологічних знань, розвиток і удосконалення професійних навичок та вмінь. Виділено основні ознаки, які характеризують ділову гру як активну форму навчання, що сприяє кращому засвоєнню іноземної мови.

 

В статье рассматриваются деловые игры, как структурно организационная форма педагогического процесса в высшем учебном заведении, которая моделирует профессиональную деятельность специалиста, использование студентами лингвистических и психологических знаний, развитие и усовершенствование профессиональных навыков. Выделены основные признаки, которые характеризуют деловую игру как активную форму учебы, которая способствует лучшему усвоению иностранного языка.

 

This article deals with consideration of the business games as a structural and organizational form of pedagogics in higher educational establishment, which designs the teacher's professional activity, usage of linguistic and psychological knowledge, development and improvement of professional skills and abilities. The main indicators, which characterize a business game as an active studying form improves the foreign language mastering.

 

Вища освіта України на сучасному етапі вимагає забезпечення природного переходу студента з одного типу навчальної діяльності на інший з відповідною трансформацією предмету, мотивів, цілей, засобів та результатів діяльності. Це може забезпечити «ділова гра», яка припускає процес поступового переходу від «традиційної» освіти до нового типу навчання, що відтворює предметні і соціальні контексти майбутньої професійної діяльності.

З цих позицій ділова гра розглядається як квазіпрофесійна діяльність, що несе в собі риси як навчання, так і майбутньої самостійної професійно-педагогічної діяльності. Оволодіння діловими якостями гармонує з оволодінням прийомами професійної діяльності, а навчання здобуває колективний характер.

Ділова гра, як структурно-організаційна форма педагогічного процесу у вищому навчальному закладі, моделює професійну діяльність фахівця і забезпечує інтегроване навчання і використання студентами лінгвістичних і психологічних знань, розвиток і удосконалення професійних навичок та вмінь.

Ділова гра характеризується:

‒особливим відношенням до навколишнього середовища (кожен учасник одночасно знаходиться в реальному світі та світі уяви, що забезпечує привабливу цінність гри в цілому за рахунок ігрового моменту);

‒суб'єктивною діяльністю учасників (кожен учасник гри має можливість виявити індивідуальні якості і зафіксувати своє «я» не тільки в ігровій ситуації, але і у всій системі міжособистісних відносин: особистість – особистість, особистість – група, особистість – викладач);

‒соціально значущим видом діяльності (учасник незалежно від внутрішнього складу і настрою «зобов»язаний» грати, він не може не приймати участі в грі, тому що самі умови виключають пасивну позицію);

‒соціально-педагогічною «формою організації життя» (у процесі гри відпрацьовуються певні форми соціальної поведінки, які будуть потрібні для подальшої самостійної діяльності);

‒особливими умовами процесу засвоєння знань (теоретичні, методичні і практичні знання, що пропонуються учасникам гри).

Для успішної розробки та проведення ділових ігор виділено основні ознаки, які характеризують її як активну форму навчання. До цієї групи відносяться:

‒імітація умов здійснення іншомовної діяльності;

‒моделювання типових, актуальних для учасників гри ситуацій з метою тренування у мовному та педагогічному спілкуванні;

‒проблемний характер модельованих ситуацій;

‒розподіл ролей між учасниками гри;

‒опис структури і сценарію гри, розподіл рольових завдань і наявність ігрового пакета документації;

‒організація обговорення майбутньої гри як елементу «зворотного зв'язку» з її учасниками;

‒реалізація цілей гри;

‒наявність критеріїв, по яких оцінюються дії граючих.

У грі викладач може займати 4 позиції: бути центром гри – її керівником і режисером; виконувати функції одного із граючих; бути спостерігачем за ходом і діями виконавців ролей і, нарешті, вийти з аудиторії, залишивши граючих. У разі потреби відповідно до правил, керівник може призупинити гру і призначити обговорення конкретного її етапу. Успіх або невдача гри оцінюються винятково за кінцевими результатами – по тому, наскільки ефективно, швидко і правильно учасники гри вирішують поставлені задачі засобами іноземної мови. З урахуванням цих особливостей і цілей навчання визначаються місце і роль ділової гри у всій системі контекстного навчання. Оскільки ділова гра – занадто важка форма навчання, застосовувати її можливо лише тоді, коли не можна досягти мети більш простими та звичайними засобами. Бажано добирати ділову гру для вирішення наступних педагогічних задач: формування у майбутніх фахівців лінгвістів-викладачів цілісного уявлення про професійну діяльність у її розвитку; розвиток професійного теоретично-практичного мислення; оволодіння предметно-професійним і соціальним досвідом і прийняттям індивідуальних та спільних рішень; забезпечення умов появи професійної пізнавальної мотивації; розвиток професійний значущих дослідницьких вмінь і навичок; удосконалювання і подальший розвиток отриманих раніше знань, навичок і умінь.

Основні структурні компоненти ділових ігор: знайомство з реальною ситуацією; побудова її імітаційної та ігрової моделі; формулювання головної задачі групам, уточнення їхньої ролі у грі; створення ігрової проблемної ситуації; виділення необхідного для розв’язання проблеми теоретичного матеріалу; створення графічної моделі взаємодії учасників; обговорення і перевірка отриманих результатів; реалізація прийнятого рішення; аналіз підсумків та оцінка результатів роботи.

Діловій грі повинен передувати тривалий підготовчий період, у процесі якого створюється тимчасова ініціативна група (зі студентів та викладачів), яка займається розробкою програми ділової гри, її підготовкою і проведенням.