До питання про місце банківського права в національній системі права

 

Сирота А. І.

 

Стаття присвячена дослідженню місця банківського права в національній системі права на основі наукових досліджень, здійснених упродовж кінця ХХ – початку ХХІ століття.

Ключові слова: предмет банківського права, суб’єкти банківських правовідносин, об’єкти банківських правовідносин, метод банківського права, принципи банківського права.

Статья посвящена исследованию места банковского права в национальной системе права на основе научных исследований, осуществленных на протяжении конца ХХ – начала XXI века.

Ключевые слова: предмет банковского права, субъекты банковских правоотношений, объекты банковских правоотношений, метод банковского права, принципы банковского права.

Sirota A. I. ON PLACE OF BANKING LAW IN NATIONAL LEGAL SYSTEM

The article investigates place of banking law in national legal system, based on research carried out during late XX – early XXI century.

Key words: subject-matter of banking law, subjects of banking relationships, objects, banking relationships, method of banking law, banking law principles.

Постановка завдання. В юридичній науці немає одностайної точки зору щодо місця банківського права в національній системі права, хоча це поняття увійшло до категоріального апарату юридичної науки і практики, широко використовується у правознавстві розвинутих країн.

Так, одні вчені вважають, що банківське право є окремою комплексною галуззю права [1, с. 28; 2, с. 8-9; 3, с. 22]. Зокрема, Є. В. Карманов зазначає, що банківське право – «... це галузь права, яка представляє собою сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини в процесі організації та функціонування банківської системи України з метою задоволення потреб громадян та держави» [1, с. 9-13].

Інші вчені стверджують, що банківське право є підгалуззю фінансового права. Так,

О. М. Костюченко визначає банківське право, як підгалузь фінансового права України, яке спрямоване на мобілізацію, розподіл і використання централізованих фондів з метою забезпечення виконання завдань держави [4, с. 8].

Значна кількість вчених дотримується точки зору, що банківське право є комплексним правовим інститутом. Серед них – Ю. В. Ващенко [5, с. 2б], І. Б. Заверу- ха [6, с. 9], Л. Г. Єфімова [7, с. 3] та інші.

Зокрема, Ю. В. Ващенко визначає банківське право, як міжгалузевий комплексний інститут, що об’єднує норми адміністративного, фінансового, цивільного та господарського права, які регулюють відносини між банками (небанківськими фінансовими установами) та іншими юридичними і фізичними особами в сфері банківської діяльності [5, с. 26].

Визначення місця банківського права в національній системі права, аналіз банківського права як певного елемента системи права, дослідження характеру зв’язків банківського права з іншими елементами системи має важливе методологічне значення для аналізу системи права, розкриття її структури і внутрішньої організації.

Метою цієї статті є спроба зробити власне визначення місця банківського права у національній системі права на підставі вивчення досягнень вчених у галузі банківського права і дослідження діючих нормативно-правових актів, що регулюють банківські правовідносини.

Викладення основного матеріалу. Загальновизнаним у юридичній науці є положення про те, що основною суттєвою ознакою классифікації сукупності правових норм є предмет правового регулювання. Завдяки предмету правового регулювання можна виявити систему правових норм, їх єдність і відмінності.

Більшість учених у галузі банківського права в тій чи іншій інтерпретації стверджують, що предметом правового регулювання банківського права є суспільні відносини, які виникають із приводу організації, функціонування і розвитку банківської системи країни, її регулювання з боку центрального банка, з метою забезпечення інтересів і потреб громадян, суспільства і держави. Так, український вчений, доктор юридичних наук, академік Національної академії правових наук України А. О. Селіванов визначає предмет банківського права, як самостійну групу суспільних відносин, які виникають у процесі організації, фукціонування і розвитку банківської системи України, охоплюють банківську діяльність і банківську справу, якою безпосередньо займається Національний банк України, комерційні банки та фінансово-кредитні установи, а також відносини, що регулюються нормами права в інтересах громадян, банків та держави [8, с. 25].

Відомі російські вчені в галузі банківського права – доктор юридичних наук, член-кореспондент Російської академії наук Г. Ф. Тосунян і доктор юридичних наук, професор О. Ю. Вікулін визначають предмет банківського права як відносини, які виникають у процесі організації функціонування і розвитку банківської системи, у тому числі, в процесі регулювання банківської системи з боку центрального банка і інших державних органів, а також союзів і асоціацій кредитних організацій в цілях забезпечення паритету інтересів громадян, організацій і держави [9, с. 29-44].

Предмет правового регулювання будь- якої галузі права являє собою умовне виділення певного кола суспільних відносин, які володіють однорідною якістю, тобто, предметом правового регулювання є сукупність якісно однорідних суспільних відносин, врегульованих нормами права. Якщо розглядати предмет правового регулювання, як певну систему, то вона складається з таких елементів, як: суб’єкти, які беруть участь у цих правовідносинах; об’єкти – те, з приводу чого виникають ці правовідносини, чим вони опосередковуються; зміст правовідносин (характер дії або діяльність суб’єктів) ; юридичні факти – конкретні життєві обставини, які призводять до виникнення, зміни або припинення правовідносин [10, с. 381]. Розглянемо більш детальніше кожен із цих елементів.

Першим елементом предмета правового регулювання банківського права виступають суб’єкти цих правовідносин, завдяки яким банківські