Доброчинні ініціативи дворян у бессарабській губернії

 

 

Висвітлюються форми та методи доброчинної діяльності шляхетного стану Бессарабської губ., з ’ясовується внесок дворян в підтримку місцевих навчальних та лікувальнгих закладів, визначається їх роль у сприянні функціонуванню земських установ регіону. Ключові слова: Бессарабська губернія, дворяни, почесний піклувальник, пожертвування, гімназія, училище, лікарня.

В історичній науці спостерігається постійне зростання інтересу до висвітлення історії дворянства у всіх її аспектах. Це стосується вивчення загальних проблем і тенденцій історії дворянства, а також аналізу діяльності місцевих корпорацій і дворянських родів. У стадії інтенсивного розвитку знаходиться і розробка історії доброчинності в різних губерніях Російської імперії. На сучасному етапі ця тема набула значної актуальності, адже її розуміння дозволяє по-новому осмислити історію соціально-економічного і духовного розвитку суспільства. Історичний досвід доброчинної діяльності має неабияке практичне значення для становлення системи соціальної допомоги в Україні.

Аналіз сучасних досліджень свідчить, що основні аспекти доброчинної діяльності дворянства різних регіонів Російської імперії знайшли достатнє висвітлення в науковій літературі. Провідні напрями культурної діяльності симбирського дворянства на початку ХХ ст. характеризуються в роботі О. Хасянова [1]. І. Кочергін в контексті огляду соціокультурної ситуації на Катеринославщині розкриває значення діяльності місцевих дворян в активізації культурних процесів у зазначеній губернії [2]. Благодійний аспект у роботі дворянських товариств є предметом вивчення В. Бобровникова [3]. У дослідженні К. Недрі висвітлюється участь дворянства Катеринославської губ. у роботі місцевого відділення Російського товариства Червоного Хреста [4]. Види трудової допомоги нужденним представниками дворянського стану на рубежі XIX- Хх ст. аналізуються Е. Єршовою [5]. В. Шахов охарактеризував взаємодію структур влади і дворянства у площині освіти на прикладі Курської губ. [6]. У статті В. Морозова визначений внесок представників дворянських родів Лівобережної України у розвиток освітянської галузі в пореформений період [7]. Т. Ісса зосередила увагу на основних аспектах доброчинної діяльності дворян Київської губ. періоду Першої світової війни [8].

Форми і методи благодійної діяльності дворянства Бессарабії в освітній сфері регіону останньої третини XIX – на початку ХХ ст. досліджуються Л. Циганенко [9]. Благодійна підтримка дворянства церковних установ Бессарабії в 1860-70-х рр. розглянута у статті М. Башли [10]. Однак, незважаючи на масив наявної наукової літератури, основні напрями і форми дворянської доброчинності в Бессарабській губ. другої половини XIX ст. залишаються недостатньо дослідженими. Метою статті є аналіз внеску дворян-благодійників Бессарабської губ. в оптимізацію розвитку освітньої, медичної сфер і значення їхньої діяльності у роботі земських установ.

В другій половині ХІХ ст. серед піклувальників навчальних закладів Бессарабської губ. переважали представники шляхетного стану. Так, поміщик Зіро являвся почесним піклувальником Акерманського міського двокласного училища. На початку 1870-х рр. він пожертвував 2, 8 тис. руб. на започаткування в закладі курсу виноградарства та виноробства. Піклувальник наголошував, що «такий курс відповідав нагальним потребам місцевого населення, котре займалось тільки виноробством» [11, 7]. У 1879-1881 рр. Кіпер- ченським двокласним училищем Оргєєвського повіту опікувався дворянин голландського походження К. Г ар- тінг [12, 125]. Почесною піклувальницею Кишинівської земської жіночої гімназії у 1880-1885 рр. була М. Мазаракі-Дебольцева [13, 146; 14, 183; 15, 160; 16, 121; 17, 136]. Згідно звіту Акерманської повітової земської управи, піклувальником Акерманської земської ремісничої школи та Олександрівського ремісничого класу в с. Волонтировка Акерманського повіту 1881 р. був обраний гласний В. Кирієнко [18, 97]. Зазначимо, після обрання в 1884 р. на наступне триріччя, він продовжив опікуватись зазначеними навчальними закладами [19, 19-20]. У 1882 р. почесним піклувальником Акер- манської чоловічої прогімназії став відставний майор О. Мерман [20, 287]. З 1883 р. справами Кишинівського реального училища займався дійсний статський радник І. Крісті [16, 112].

Почесні піклувальники щорічно вносили певну суму на матеріальні потреби навчальних закладів, що давало можливість вирішувати їх нагальні проблеми. Кожного року жертвувала кошти Хотинському жіночому училищу його почесна піклувальниця, поміщиця М. Бурдика. Зокрема її внесок на потреби опікуваного закладу в 1881 р. становив 550 руб. [21, 24]. Почесний піклувальник Флорештського ремісничого відділення Сорокського повіту поміщик Намєстник щорічно відпускав на його утримання 100 руб. [22, 15]. Завдяки пожертвуванням дворянки Москальової, обраної в 1884 р. почесною піклувальницею Кишинівського міського двокласного жіночого училища, приміщення навчального закладу було значно розширене [23, 43]. Цього ж року почесний піклувальник Брату- шанського зразкового училища Ясського повіту, дворянин П. Крупенський відпустив на будівництво училищної будівлі 1, 3 тис. руб. [23, 81].

Нагадаємо, що при навчальних та лікувальних закладах, для загального нагляду за їх облаштуванням, утриманням у відповідній справності та збереженням приналежного майна, засновувались Піклувальні ради. Серед їх членів переважали представники шляхетного стану. Для прикладу, до відповідної ради Кишинівської земської жіночої гімназії в 1880-1885 рр. входили дворяни К. Дунка, О. Котруца, І. Крісті, Ф. Кру- пенський, Д. Ратко М. Семиградов [15, 160; 16, 121; 17, 136]. У 1881-1883 та 1884-1886 рр. членами Піклу- вальної ради Кишинівського реального училища теж були аристократи: Є. Доніч, Х. Кіров, О. Котруца, М. Сирб, І. Сінадіно [16, 112].

Навчальні заклади губернії отримували доброчинну допомогу не лише від почесних піклувальників, але й від небайдужого місцевого дворянства. Землевласник Сорокського повіту К. Руссо з 1879 р. зобов’язався відпускати кожного року пожиттєво по 100 руб. на відкрите