Доброчинні ініціативи дворян у бессарабській губернії

Гоподар с. Каракуй Бендерського повіту, кн. Г. Ма- нукбей у 1880 р. за власні кошти перебудував будівлю Каракуйського училища [11, 39]. Хотинська повітова земська управа, яка у 1881 р. прийняла рішення про відкриття в м. Хотині реального училища, одразу зіткнулась з проблемою відсутності придатного приміщення. Необхідну суму склали пожертвування приватних осіб: 7 тис. руб. від поміщиці М. Бурдики та 12 тис. руб. від дворянки М. Макарової [21, 6]. Власник с. Васієни Кишинівського повіту, поміщик Оханович у 1881 р. безкоштовно виділив земству земельну ділянку, щоб звести в селі окрему будівлю для ремісничого класу [25, 5-6].

У 1882 р. Сорокською повітовою земською управою було прийняте рішення про необхідність відкриття у повіті Олександрівського ремісничого класу. Власник с. Мендик, поміщик І. Оганович виступив з клопотанням про заснування такого класу при сільській народній школі, для якої він був готовий виділити приміщення на території свого маєтку [26, 13]. В 1884 р. земська управа Сорокського повіту вирішила «з вдячністю прийняти пропозицію землевласника» [27, 7475]. Поміщик Д. Куцило звів будівлю для Унцештського училища Ясського повіту, крім того він офірував кошти на будівництво приміщення для Кишинівського духовного училища [28, 95].

У 1884 р. Бендерська повітова земська управа висловила подяку дворянці Ф. Понсе за пожертвувані нею кошти на ремонт будинку ремісничого класу [29, 87]. Також у 1884 р. губернський предводитель дворянства, дійсний статський радник І. Катаржі офірував для народних училищ Бессарабської губернії класні меблі та навчальні посібники на суму 600 руб. [23, 81]. У постановах Кишинівських повітових земських зборів за 1885 р. містяться дані про відзначення «за багаторічну плідну піклувальну діяльність» дійсного статського радника В. Соловйова та дворянки М. Лазо, які тривалий час опікувались Кишинівською земською жіночою гімназією [17, 262-263].

Шляхетний стан робив вагомий внесок у підтримку обдарованих або незаможних учнів. Дворянин Ф. Крупенський пожертвував 1 тис. руб. на утримання на відсотки з капіталу однієї стипендіатки при Кишинівській земській жіночій гімназії. Розмір стипендії за звітами 1882, 1883, 1884 рр. становив 270 руб. [15, 168; 16, 128; 17, 141]. За духовним заповітом дворянки М. Макарової при Хотинському реальному училищі в 1881 р. були засновані дві іменні стипендії імені її чоловіка М. Макарова та племінника Б. Єрмолінського [21, 6]. Для утримання в Кишинівській земській жіночій гімназії однієї або більше стипендіаток дворянка, вдова титулярного радника К. Андоньєва в 1884 р. заповіла капітал в 1 тис. 350 руб. [17, 141]. Як правило, стипендіальні капітали заповідались дворянами-благо- дійниками повітовим земським установам, які й мали розпоряджатись капіталами, згідно з волею померлих.

Підтвердженням тези про те, що бессарабське дворянство активно підтримувало лікувальні заклади регіону, можуть бути наступні факти. У 1879-1881 рр. Каларашською земською лікарнею опікувався дворянин М. Дерожинський. Оргєєвська повітова земська управа, приймаючи звіт піклувальника за триріччя, визначила, що ця шляхетна людина «від заснування лікарні багато зусиль і часу витратила безкорисливо та значно посприяла розвитку лікарняної справи у повіті» [12, 14]. Піклувальником Чорнянської лікарні Оргєєвсько- го повіту в 1879-1881 рр. був обраний дворянин молдавського походження В. Лазо, а в 1882-1884 рр. цим закладом опікувався барон М. Розен [30, 65-66; 31, 108]. У 1881 р., за ініціативи В. Лазо, при Чорнянській лікарні розпочали будівництво нового флігеля, в якому мали розташуватись квартира для наглядача та комора. Будівництво тривало до 1883 р. [32, 121]. Як почесні піклувальники надавали всіляку підтримку медичним закладам Акерманського повіту дворянин Ф. Краузе – Тарутинській земській лікарні в 18791881 рр., поміщик П. Германсон – Волонтировській в 1879-1881 рр. та ін. [18, 104]. До речі, Ф. Краузе та П. Германсон в 1882 р. були обрані піклувальниками на наступне триріччя [20, 227; 19, 189]. Піклувальником Фло- рештської земської лікарні в 1883-1884 рр. був представник бессарабського боярського роду О. Статі [27, 104].

У 1882 р. М. Семиградовим зведена будівля для Шишканської земської лікарні Кишинівського повіту. Будівництво обійшлось у 17 тис. руб. Крім того, благодійник вирішив відвести місце для саду та подвір’я, звівши там власним коштом необхідні господарські прибудови. Дворянин передав будівлю земству в повне розпорядження. За таке значне пожертвування рішенням земської ради відкритому закладу присвоїли назву «Земська Семиградовська лікарня Кишинівського повіту». Зауважимо, що М. Семиградов став піклувальником Шишканської лікарні. За даними

р., кн. Г. Манукбей теж подарував земству будинок для облаштування лікарні в м. Ганчештах. Князя обрали піклувальником Ганчештської лікарні, котра стала носити його ім’я [33, 68-70].

Для будівництва земської лікарні в м. Фалештах Ясського повіту його власник, поміщик М. Нікопуло

р. офірував 1 тис. руб. та місце під будівництво.