Документація з педагогічної практики (вузівської) на базі курсу "Загальна теорія культури"

У дослідженні дитинства поряд з напрямками, виділеними на підставі методу вивчення, не менш важливу роль відіграють дослідження, що концентруються навколо певного предмета, а саме форм діяльності, освоюваної дитиною. При аналізі форм діяльності дитини (особливо таких, як гра і праця) в умовах різних культур в комплексі використовуються різні методи, розглянуті раніше.

Аналізуючи ігри, звичайно виділяють ігри фізичні, в яких результат визначається моторною активністю, ігри стратегії, ігри, що детермінуються вибором можливих способів дії, та ігри випадку, удачі, коли підсумок залежить від будь-яких неконтрольованих обставин. Можливі й інші підходи до класифікації ігор. Наприклад, Г. Еріксон виділяє три класи ігор: аутокосмічна гра, спрямована на власне тіло, мікросферична, що має предметом іграшки, і макросферична, спрямована у світ гравців.

Вивчення ігор передбачає розгляд різних аспектів взаємодії цього виду діяльності з іншими і його вплив на формування особистості в певній етнічній спільності. Етнологи дитинства досліджують зв’язок ігор з розвитком інтелектуальних здібностей, з навчанням, зі стереотипами поведінки, з характером фантазії та уяви. Значну увагу вони приділяють також впливу ігор, характерних для тієї чи іншої культури, на освоєння культури в цілому. Наприклад, М. Робертс і Б. Саттон-Сміт у статті «Виховання дітей та участь їх в іграх» з’ясовують залежність між різним вихованням та іграми.

На іграх в дитинстві лежить різноманітне функціональне навантаження. Одна з найважливіших функцій гри у дітей, як, втім, і в дорослих, – компенсаторна. В іграх реалізується і одночасно контролюється агресивна поведінка. У грі діти опановують багато навичок, які мають етнічне походження. Це стосується форм спілкування з однолітками (відношення діти-діти у всьому різноманітті), оволодіння першими формами трудової діяльності. Саме в грі діти копіюють і відтворюють світ дорослих певної етнічної спільності.

Величезне значення ігри мають для розвитку фантазії та уяви, їх форм прояву та особливостей змісту. Деякі автори, наприклад Робертс і Саттон-Сміт, відзначають зв’язок між грою певного типу і фольклором досліджуваної етнічної спільності. Вони вважають, що ігри «мають своєю аналогією у великому масштабі – соціальну поведінку, а в малому – фольклор».

Найважливішою формою діяльності, що формується в дитинстві, є праця. Спочатку вона існує в рамках ігор, хоча з самого раннього дитинства можна виділити елементи трудової активності в чистому вигляді. Вік, з якого праця стає, крайньою мірою, рівноправною формою діяльності в порівнянні з грою, сильно розрізняється в культурах. У традиційних суспільствах дитина втягується у виробничу діяльність набагато раніше, ніж в сучасних. Дослідників турбує те, що у зв’язку з об’єктивними (мінлива економічна кон’юнктура) і суб’єктивними причинами (відсутність чіткої мети в привчанні до праці в дитинстві) певне число дітей, а згодом і дорослих не беруть участь у виробничо-трудових процесах практично ні в яких його формах. Тим самим в людині залишається не сформованою в повному обсязі і не реалізованою її суттєва риса і здатність – праця, працездатність.

При вивченні праці в дитинстві аналізуються: мотив трудової діяльності у дітей різних культур, початок трудової діяльності, співвідношення гри і праці, структура і види дитячої праці. На основі різноманітного конкретного матеріалу дослідники роблять спроби пояснити специфіку участі в ній дітей в тій чи іншій культурі. Праці в дитинстві в різних її аспектах присвячено й узагальнююча стаття Р. Р. і Р. Л. Монро, а також Г. С. Шіммін «Праця в чотирьох культурах: детермінанти і наслідки» (1984). Шляхом систематичних спостережень в різних культурних традиціях дітей від трьох до дев’яти років з’ясовуються фактори, які детермінують і зміст соціопсихо-логічного впливу праці в дитинстві. У статті розвиваються дві тези.

1. Діти працюють там, де мають економічну цінність, тобто де сім’я і спільнота потребують для свого існування продукти, вироблені дітьми як в натуральній, так і в товарній формах.

2. Праця впливає на характер, в особистості, що розвивається.

У всіх чотирьох розглянутих у статті спільнотах в Кенії, Белізу, американського Самоа і Непалу діти рано залучаються до трудового процесу. Уже в три роки різні обов’язки займають до десяти відсотків часу дитини, а до дев’яти років вона працює до третини свого позашкільного часу. Виділяються три категорії робіт: догляд за дітьми; всі категорії робіт, крім догляду за дітьми і оплаченої праці (домашня робота і праця з підтримки існування) ; загальний показник дитячої праці. У третю категорію входять дві перші і, крім того, оплачувана робота, товарна праця. У співвідношенні натуральної і товарної праці останній відводиться підпорядкована роль, і на її частку залишається мало часу.

Аналіз праці і видів поведінки дітей показав, що працюючі діти воліють зразки взаємодій, що аналогічні типам праці, в які вони переважно залучені. Наприклад, дівчатка, які доглядають за дітьми, переносять частина вироблених в цьому процесі поведінкових стереотипів на всіх дітей молодших за себе. Було відмічено також, що