Допоміжна служба Новослобідського козацького полку (1753-1764 рр.)

 

 

Стаття розкриває аспекти допоміжної служби Новослобідсь- кого полку. Новослобідський козацький полк (1753-1764 рр.) – військове формування на території Павобережної України, було створене за ініціативи російського Сенату. Окрім традиційної служби, на новослобідських козаків були покладені допоміжні функції і обов ’язки: розшук і конвоювання утікачів-арештантів, боротьба з поширенням небезпечних хвороб, участь у роботі прикордонної російсько-польської комісії, охорона і доставка артилерії у фортецю Св. Єлизавети, супровід і утримання турецько-татарських посланців.

Ключові слова: Новослобідський козацький полк, новослобідське козацтво, козацька служба, фортеця Св. Єлизавети, «Задніпровські місця», допоміжна служба.

Опинившись під владою Російської держави, українське козацтво продовжувало нести традиційну козацьку військову службу: охороняло кордони, вело розвідку, на першу вимогу вирушало у похід і брало участь у воєнних діях. Несло козацтво і, так би мовити, допоміжну службу. Одним із козацьких формувань на службі Російської імперії був і Новослобідський козацький полк, утворений за наказом російського Сенату 1753 р. На відміну від традиційних козацьких полків Гетьманщини, він був цілком підпорядкований російському військовому командуванню. Для поселення полку була відведена територія так званих «задніпровських місць», на правому березі Дніпра. Нині це частина сучасних Кіровоградської, Дніпропетровської та Миколаївської обл. Штаб-квартира полку впродовж його існування в 1753-1764 рр. дислокувалась у фортеці Св. Єлизавети (нині м. Кіровоград).

В історіографії приділено недостатньо уваги історії новослобідського козацтва, але ще менше уваги дослідники звертали на службу новослобідських козаків. Так, А. Скальковський [1, 361-363, 377], С. Шамрай [2, 242, 278-284], В. Голобуцький [3, 513; 4, 378] лише окреслили основні аспекти військової служби ново- слобідського козацтва, такі як охорона кордонів, варта на форпостах, роз’їзди, ведення розвідки і боротьби з гайдамаками. Інші аспекти служби Новослобідського формування залишилися майже недослідженими, зокрема розшук і конвоювання утікачів-арештантів і поселян, боротьба з поширенням небезпечних хвороб, участь у роботі прикордонної російсько-польської комісії, охорона і доставка артилерії у фортецю Св. Єлизавети, супровід і утримання турецько-татарських посланців тощо. У цій статті ми зупинимося саме на допоміжній службі.

Новослобідським козакам доводилося нести суто поліцейську службу: розшук, арешт, охорона і конвоювання арештантів та поселян, які втекли з території полку чи з Нової Сербії. Так, у червні 1758 р. до сотників і старшин звернулася Полкова слобідська канцелярія, з наказом розшукати і затримати утікача-ук- раїнця з Нової Сербії. Безпосередньо шеф Нової Сербії, генерал-лейтенант І. Хорват писав про це в Полкову слобідську канцелярію і просив сприяти розшуку. Пізніше канцелярія інформувала сотників і старшин про «обивателей»-утікачів з слободи Новоархан- гельської. Вони були причетні до гайдамацтва. Сотенним правлінням наказувалося спіймати втікачів і з доповідним рапортом відправити у Слобідську канцелярію [5, 18]. Того ж року до Слобідської канцелярії писав комендант фортеці Ф. Юст, наказуючи розшукати «денщика» (робітника), який утік від капітана Пермського драгунського полку. Канцелярія розіслала відповідний ордер до сотників і старшин, з наказом спіймати «денщика» і відправити до згаданого капітана. Надавалися і прикмети втікача [6, 13].

В 1758 р. з-під караулу втекли двоє арештантів. Слобідська канцелярія передала їх прикмети і наказала сотникам їх спіймати, забити в колодки і під конвоєм при рапорті доставити в Слобідську канцелярію [7, 14]. У червні з в’язниці фортеці Св. Єлизавети втекли ще двоє арештантів, уродженців «польської області». Слобідська канцелярія наказувала спіймати їх, забити в колодки і під конвоєм відправити до коменданта Ф. Юста [8, 3].

Небезпечні хвороби, особливо чума і холера, були поширеним явищем в південноукраїнських степах, особливо в спекотну пору року. Боротьба з поширенням цих захворювань була важливою справою в Но- вослобідськомиу полку. Частими були випадки занесення небезпечних хвороб з-за кордону, іноді з території Запорізької Січі. В 1758 р. Київський обер-комендант Лопухін інформував коменданта Ф. Юста про можливість занесення епідемії з-за кордону. Йому в свою чергу повідомив про це резидент при султанському дворі Обрєзков [9, 34]. Взимку 1760 р. у рапорті новослобідського сотника А. Гегели згадується «моровая язва», яка була виявлена на Січі [10, 28].

Керівництвом полку вживалися заходи із зупинки поширення інфекційних хвороб. В ордері до сотників і старшин Слобідська канцелярія наказувала: вдень і вночі «разъезды иметь», тобто патрулювати прикордонні території. Осіб, які приходили з-за кордону, разом з їх майном наказувалося утримувати певний строк у карантині; затримувати і допитувати всіх, хто перетинав кордон без належних документів. За невиконання цих наказів передбачувалися військовий суд або штраф [11, 34]. У зв’язку з появою небезпечної хвороби на Запорізькій Січі, Полкова канцелярія наказувала на кордонах з Запоріжжям й у самих слободах розставити караули і організувати роз’їзди [12, 13; 13, 48; 14, 53]. Якщо ж якимось чином на територію полку потрапляли люди з «неблагополучных мест», то сотенним урядам наказувалося не допускати цих осіб у населенні пункти, а про їхню появу інформувати полкову адміністрацію [15, 23].

Траплялися випадки епізоотії. Так, на початку літа 1758 р. епізоотія рогатої худоби почалась у слободі Пушкарівка. Полкова канцелярія повідомляла сотникам, що в Пушкарівці вже померло 6 і захворіли ще до 30 голів рогатої худоби. Було наказано до закінчення епізоотії нікому ні в яких справах не їздити в цю слободу на волах і