Допоміжна служба Новослобідського козацького полку (1753-1764 рр.)

На прикордонних територіях між російськими і польськими підданими досить часто виникали зіткнення і непорозуміння. Для врегулювання цих суперечок російським і польським урядами була створена прикордонна комісія, яка розташовувалася в Брацлавсь- кому воєводстві. На допомогу комісії російський Сенат призначив новослобідських козаків. У листопаді 1762 р. до Полкової канцелярії надійшла промеморія прикордонної комісії, що вимагала, посилаючись на указ Сенату, прислати козаків для «асистенции» і «караулов» [19, 1]. Під «асистенцией» треба розуміти виконання новослобідськими козаками певних доручень: як кур’єрів, провідників, перекладачів. Так, 1762 р. при Брацлавській комісії «в должности переводчика» працював військовий канцелярист Ястребинський [20, 23- 23зв. ].

У квітні 1760 р. виникла потреба перевезти гармати з Переволочанської до фортеці Св. Єлизавети. До супроводу і перевезення артилерії були залучені козаки новослобідського полку. До новослобідського полковника М. Адабаша звернувся комендант Єлизаве- тинської фортеці М. Муравйов, наказавши відрядити до поселення Мишурин Ріг 7 волових підвод для перевезення гармат і 20 озброєних кінних козаків при старшині. Остання мала отримати «прогонные деньги», які передбачалося роздати власникам підвід, ко- закам-підпомічникам і підсусідкам [21, 1]. Командиром конвою призначено сотенного отамана Аврамен- ка. Гармати планували доставити в два етапи: перша партія озброєних козаків мала супроводжувати підводи з гарматами з Мишурного Рогу до слободи Овнян- ки, інша – охороняла гармати на шляху від Овнянки до фортеці [22, 2; 23, 6; 24, 7].

На козацтво полку покладалися також обов’язки із забезпечення супроводу й охорони турецько-татарських посланців, у тому числі прогодування їх і коней у козацьких слободах. Коменданту Єлизаветинської фортеці були надані широкі повноваження, зокрема він міг листуватися з закордонням, і приймав у себе зарубіжних посланців. Для більш безпечного та зручного пересування іноземців супроводжували новослобідські козаки. Оскільки дорога була довгою, а місія посланцівмогла затягнутися не на один день, то поставала проблема прогодування іноземних посланців і їхніх коней. Так, в лютому 1759 р. у слободі Орел утримувалися певний час в карантині турецький посланець і його 30 татар з кіньми [25, 22; 26, 23]. Іноземні емісари зупинялися на ніч в козацьких слободах або мешкали певний час при фортеці Св. Єлизавети, як було в серпні 1760 р. Весь цей час їх мали утримувати козаки-підпомічники і підсусідки [27, 22]. Витрати на утримання посланців відшкодовувалися з «Новосербсь- кої суми», хоча це відшкодування відбувалося зі значними затримками через брак коштів [28, 13; 29, 20; 30, 21]. Козаки-провідники мали провести іноземних гостей до кордону і отримати від них розписку, в тому що їх (посланців) благополучно проведено до татарських меж. Так, у травні 1759 р. сотник С. Звенигородський звітував Полковій канцелярії, що він благополучно провів турецького посланця до кордонів його держави і з нього взяв розписку [31, 28; 32, 29].

Восени 1762 р. передбачалося відведення Пермського драгунського полку на зимові квартири. Драгунський полк мав пройти через всю територію Новослобі- дського формування, із заходу – від слободи Тернівки – на схід – до Мишуринорізького ретрашменту. Комендант М. Муравйов наказав Слобідській канцелярії призначити комісара для супроводу драгун полку. На цю посаду обрано сотника Делятинського, а на допомогу йому надавалися підпрапорні. Він мав провести полк Новослобідською територією, скласти розклад руху, визначити місця зупинок на відпочинок і на ночівлю, слідкувати за порядком під час руху, щоб драгуни не кривдили новослобожан, а якщо такі інциденти трапляться, вимагати «сатисфакции». Шлях був довгим і коні потребували фуражу, який драгунські командири мали купувати у новослобідських мешканців. Комісар Делятинський мав слідкувати, щоб драгунські офіцери розраховувалися за куплений овес і сіно за визначеними цінами. Якщо ж вони відмовляться платити, то Делятинський повинен вимагати квитанції. З цими квитанціями Полкова слобідська канцелярія могла звернутися до коменданта фортеці Св. Єлизавети, з вимогою сплати за наданий фураж. Фураж мали надавати підсусідки і підпомічники [33, 49-49зв. ; 34, 52; 35, 54-55зв. ].

На новослобідських козаків було покладено також виконання поштової служби. Восени 1763 р. козацтво було залучене до організації поштового зв’язку між Новою Сербією, фортецею Переволочною і містом Кременчуком [36, 3]. Питання організації мережі пошт піднімалося тричі – в 1759, 1760 і 1762 рр., оскільки вона мала забезпечити пересилку кореспонденції між Нової Сербією, Гетьманщиною та Слобожанщиною [37, 1-3, 10-11; 38, 1-5; 39, 1-4]. Для несення поштової служби був складений розклад, за яким кожна сотня мала виставити певну кількість козаків. Загалом, до цієї служби планували залучити 400 козаків, які мали перевозити й охороняти кореспонденцію на території полку[40, 15; 41, 49-49зв. ].

На козаків-підпомічників і підсусідків був покладений і ряд повинностей, не пов’язаних з утриманням виборного козацтва. Так, вони постачали фураж для коней армійських формувань російської армії. Хоча за цю службу з ними розраховувалися грошима, були значні затримки за ці постачання. Скажімо, в травні 1764 р. до Гарнізонної канцелярії звернувся обозний Новослобідського полку В. Михалча. Він просив розрахуватися з «обывателями» за косіння та постачання сіна для армійських коней за 1762 і 1763 рр. Сіно постачали Пермському драгунському і Брянському лан- дміліційному полкам обивателі слобід Мурзинки, Тиш- ківки, Красної, Висі, Плетеного Ташлику, Грузької, Аджамки, Зеленої, Жовтої, Омельницької, Кам’янки, Інгульської, Бешки [42, 11-12].

Таким чином, можна констатувати, що, крім традиційної козацької служби, на новослобідське козацтво покладалося також чимало допоміжних функцій і обов’язків.