Дослідження методичних підходів до розрахунку економічної ефективності виробництва

• рентабельність виробництва та продукції;
• коефіцієнт ефективності та строк окупності капітальних вкладень;
• приведені витрати на одиницю продукції (чи приведена собівартість) ;
• продуктивність праці та поліпшення умов праці;
• якість продукції.

Дещо по іншому представлена система показників у Кулішова В. В. [2, с. 163]. Він відмічає, що “на рівні підприємства система показників економічної ефективності включає показники ефективності використання ресурсів і ефективності витрат”, тобто якби умовно виділяє дві підгрупи. Система показників ефективності виробництва складається з: показники рентабельності продукції та витрат; рентабельності капіталу; виробництво й реалізацію продукції на 1 грн. витрат; показники ефективності використання окремих видів ресурсів: трудових ресурсів – ріст продуктивності праці, частка приросту продукції за рахунок росту продуктивності праці, економія живої праці; основних засобів, оборотних коштів і капітальних вкладень – фондовіддача, оборотність обігових коштів, питомі капітальні вкладення; матеріальних ресурсів – матеріалоємність і матеріаловіддача.

Заслуговує уваги аналіз офіційно визнаної радянської системи показників, представлений у монографії Цигічко О. М. [6, с. 206] та розроблена їм нова система показників. Ми представимо лише порівняльну таблицю двох систем показників та зробимо висновки про вклад Цигічко О. М. у розвиток теорії ефективності виробництва (таблиця 1).

 

Система показників ефективності виробництва (діяльності), яку побудував Покропивний С. Ф., включає кілька груп:

• узагальнюючі показники ефективності виробництва (діяльності) ;
• показники ефективності використання праці (персоналу) ;
• показники ефективності використання виробничих (основних та оборотних) фондів;
• показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів та інвестицій).

Кожна з цих груп включає певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність господарювання або ефективність використання окремих видів ресурсів (табл. 2).

 

 

Досить добре та обґрунтовано розроблена система показників у іншого економіста-вченого – д. е. н. Шегди А. В. У його системі показників ефективності виробництва виділяються такі групи показників [1, с. 287].

• ефективності використання основних фондів;
• ефективності використання оборотних фондів;ефективності використання праці (трудових ресурсів) ;
• ефективності використання капітальних вкладень;
• узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства.

Порівняння системи показників, яку пропонує Покропивний С. Ф. та Шегда А. В. дає змогу дійти висновку, що останній автор пропонує меншу кількість показників, насамперед узагальнюючих. Це, з одного боку є позитивним, тому що це є більш зручним для аналізу, порівняння показників у тенденції та ін., але з іншого боку система показників, яку пропонує Покропивний С. Ф. є статистично більш точною за рахунок наявності більшої кількості показників.

Крім наведених вище систем показників ефективності виробництва в економічній літературі пропонується розрахунок комплексного показника ефективності [3, с. 28]. Він може бути точною ілюстрацією твердження, що намагання побудувати адекватний єдиний показник ефективності зрештою призводить до появи досить громіздких формул.

Саме відштовхуючись від цього д. е. н. Осіповим П. В. розроблений методичний підхід до оцінки ефективності виробництва, автором якого є Осіпов П. В. [4, с. 19]. На нашу думку цей підхід насамперед найбільш відповідає вимогам, яким повинна відповідати система показників ефективності виробництва. Крім того, він дозволяє здійснювати не тільки однозначний вимір рівня ефективності, але і створити на цій основі статистично достовірну систему показників для виміру, оцінки й аналізу економічної ефективності виробництва в цілому і його елементів зокрема.

Статистичне достовірна система показників економічної ефективності витрат виробництва ґрунтується на узагальнюючому показнику – витрат на гривню зробленої продукції (ЕП), що розчленовується без залишку на три часткових показника ефективності витрат елементів виробництва – матеріалоємність (МЄ), трудомісткість (ТЄ) і фондоємність (ФЄ).

ЕП=В/ВП=М/ВП+ВТ/ВП+А/ВП=МЄ+ТЄ+ФЄ де В-витрати на виробництво продукції, ВП – обсяг зробленої продукції, М – витрати сировини і матеріалів, ВТ – витрати по оплаті праці і змісту персоналу, А – амортизаційні відрахування. Економічна ефективність оборотних виробничих фондів, наприклад, може бути представлена наступним вираженням: МЄ=М/ВП=1/Ц 1/КвпООПСокВсм, де ВП- обсяг виробленої продукції в грошовому вимірі,

М- вартість спожитих сировини і матеріалів на виробництво продукції;

Ц – середня ціна одиниці продукції;

Квп- коефіцієнт використання виробничої потужності;

ООП- оснащеність одиниці потужності оборотними коштами; Сок – коефіцієнт структури оборотних коштів;

Всм – питома вага сировини і матеріалів у вартості оборотних коштів.

Цей методичний підхід дозволяє розрахувати можливе зниження витрат на гривню зробленої продукції: ДЕП = ЕП-ЕПм, або можливе зниження витрат елементів виробництва на гривню товарної продукції: ДМЄ = МЄ – МЄм, ДТЄ=ТЄ-ТЄм, ДФЄ=ФЄ- ФЄМ.

Потік коштів, що надходять на підприємство, – дохід – визначається кількістю реалізованої продукції і ціною, за якою продається одиниця продукції. Потік коштів, що виходять з підприємства обумовлений витратами на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Успіх роботи фірми в остаточному підсумку обумовлений балансом фінансових коштів, що надходять на підприємство і виходять з нього. При позитивному балансі фірма отримує прибуток. Звідси ефективність виробництва тісно пов’язана з ефективністю використання фінансових коштів.

Висновок. З методичного підходу, розробленого в ОНАХТ видно, що використання системи приватних показників та узагальнюючого, заснованих на співвідношенні витрат елементів виробництва і результату виробничої діяльності дозволяє аналізувати стан економічної ефективності в динаміці, зіставляти результати ефективної і не ефективної діяльності, а також розкривати причини, що визначили динаміку ефективності.

На наш погляд, необхідно розрізняти ефективність виробництва та ефективність діяльності підприємства. Остання повинна враховувати ефективність виробництва та ефективність використання фінансових коштів.

 

 

1. Економіка підприємства: Навч. посіб. / за заг. ред. А. В. Шегди. – К. : Знання-Прес, 2002. – 335 с.
2. Кулішов В. П. Економіка підприємства / В. П. Кулішов. – К., 2002. – 214 с.
3. Кулик А. Принципи визначення економічної ефективності виробництва та використання нової техніки / А. Кулик // Економіст. – 2001. – С. 28-29.
4. Осіпов П. В. Методичні положення виміру економічної ефективності виробництва / П. В. Осіпов // Економіка: проблеми теорії і практики. – ДНУ, 2001. – С. 19-26.
5. Экономика пищевой промышленности / Под ред. проф. Виноградова Н. В. – М., 1976. – 556 с.
6. Цигічко О. М. Новий механізм формування ефективності /О. М. Цигічко. – М. : Економіка, 1990. – 470 с.