Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Дослідження сучасного стану ринку праці в Україні

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
32
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Курсова робота
«ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ» 
 
ЗМІСТ
 
Вступ 
Розділ І. ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ РИНКУ ПРАЦІ 
1.1. Сутність ринку праці 
1.2. Елементи ринку праці 
1.3. Механізм функціонування ринку праці 
Розділ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ 
2.1. Аналіз попиту і пропозиції на ринку праці 
2.2. Основні проблеми зайнятості на ринку праці 
Розділ ІІІ. Державні напрями регулювання ринку праці в Україні
3.1. Напрями зростання якості робочої сили
3.2. Напрями поліпшення соціального захисту безробітних
Висновки 
Література 
 
ВСТУП
 
В сучасних умовах глобалізації економіки та інтеграції України до Європейського Союзу, урахуванням економічних та політичних процесів, які відбуваються в Україні, потрібен постійний моніторинг та аналіз ринку праці України. За цих умов необхідно через призму національної специфіки переоцінити проблеми формування і розвитку ринку праці та особливості його державного регулювання з урахуванням досвіду країн з розвинутою ринковою економікою. Означена проблематика обумовлює необхідність з’ясування тих суперечностей, умов та чинників, які визначають роль держави у розробці відповідних механізмів регулювання ринку праці, її допомоги у працевлаштуванні незайнятих і соціального захисту безробітних.
Для вирішення проблем підвищення конкурентоспроможності ринку праці, необхідна розробка нових стратегічних напрямів розвитку ринку праці в Україні.
Саме тому дослідження теоретичних засад попиту та пропозиції у сфері праці є актуальним напрямком сучасної науки. Сукупність зазначених чинників й зумовила вибір теми дослідження.
Дослідженню проблеми розвитку українського ринку праці багато уваги приділяли у своїх роботах О. Амосов, С. Бандур, Д. Богиня, І. Бондар, В. Васильченко, Горілий А. Г., Ніколенко Ю. В., Богиня Д. П. Автори розглянули досить важливі аспекти у сфері зайнятості населення (регулювання зайнятості населення, проблеми безробіття на українському ринку праці, зайнятість молоді тощо) та внесли вагомий внесок у вирішення вказаних проблем даної сфери. Незважаючи на велику кількість наукових праць щодо вирішення вказаних проблем на ринку праці, необхідно зауважити, що доцільно і надалі проводити дослідження в цій сфері, оскільки ринок праці продовжує формуватися як основний елемент економічної системи, що чутливо реагує в цілому на всі процеси в суспільстві.
Основна мета курсової роботи полягає у дослідженні ринку праці, формуванні політики зайнятості в сучасних умовах розвитку збалансованого ринку праці в Україні.
Об’єктом дослідження є ринок праці в економіці країни.
Предмет курсової роботи складає система функцій ринку праці, що існує в Україні та інших державах світу.
Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв’язання таких завдань:
- розглянути теоретичні основи ринку праці;
- провести аналіз попиту та пропозиції на ринку праці в Україні;
- розглянути напрями регулювання ринку праці.
 
 Розділ І. ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ РИНКУ ПРАЦІ
 
1.1. Сутність ринку праці
 
Ринкова економіка – це система ринків, які тісно пов’язані між собою і взаємодіють один з одним. Різні типи ринків, що входять до ринкової системи країни, не можна чiтко ранжирувати.
По-перше, ринок починається з придбання робочої сили i засобiв виробництва (інвестиційних pecypciв). Без цих елементiв продуктивних сил, без їхнього об’єднання за допомогою капiталу не може функціонувати виробництво.
По-друге, ринкова система, i зокрема ринок працi, не можуть ефективно функціонувати також без ринку ocвітніx послуг, ринку житла, ринку інформації, ринку духовних благ i ринку робочих мiсць.
Кожен з типiв ринкiв, зокрема ринок працi, формується як одна з найважливiших органiчних ланок ринкової системи. Однак вiн може функцiонувати лише у взаємозв’язку з iншими типами ринкiв, як i вci певною мiрою реагують на ситуацiю, що складається в економiцi. Порушення дисбалансу в будь-якому з ринкiв за «ланцюжком» передається до інших.
На вiдмiну від iнших типiв ринкiв, ринок працi мaє не тiльки ресурсний, товарний характер, а й породжує незрiвнянно бiльше економiчних i соцiальних проблем (бiднicть, безробiття, iнфляцiю тощо), соцiальну напруженiсть у суспiльствi (мiтинги, демонстрацiї протесту, страйки тощо), сучаснi могутні громадськi рухи та соцiальнi революцiї, а також рiзноманiтнi органiзацiї найманих працiвникiв (партiї, профспiлки, молодiжнi органiзацiї, товариства споживачiв тощо), органiзацiї роботодавцiв. Особливiсть полягає також у тому, що, породжуючи вci цi проблеми, ринок працi сам не в змозі справитись з ними. Тому він примушує суспільство і державу створювати відповідну систему, яка організувала б розв’язання цих проблем (сприяння зайнятості, допомога безробітним, розробка трудового законодавства тощо), і тим самим збалансувати відносини, зняти соціальну напруженість. З цієї особливості випливає, що ринок праці не може існувати сам по собі, лише на основі функціонування механізму узгодження інтересів двох категорій партнерів – роботодавця та найманого працівника.
У науковій літературі проблемам ринку праці приділяється помітна увага, між спеціалістами немає єдності та існує багато різних думок навіть стосовно понятійного апарату цього напрямку дослідження. Зокрема це стосується таких базових понять як «ринок праці» та «ринок робочої сили»1. Одні вважають, що це різні і нетотожні поняття, інші вважають їх однаковими і використовують паралельно.
На думку В. Петюха: «ринок праці – це соціально-економічна категорія, яка характеризує відносини людей, що проявляються в процесі найму, оцінки, звільнення працівників та встановлення розмірів компенсації за використану робочу силу залежно від ряду факторів».
Е. Лібанова розглядає ринок робочої сили як інститут взаємодії споживачів робочої сили, тобто роботодавців (юридичних і фізичних осіб з одного боку, та конкретних фізичних осіб, які мають певні фізичні і розумові здібності, певні професійні знання, навички та вміння – з іншого).
Як стверджує В. Брич: «ринок праці – це система трудових відносин, що відбиває рівень соціального розвитку і досягнутий на даний період баланс інтересів між суб’єктами, що беруть участь на ринку праці: роботодавцями, працівниками, державою, профспілками і посередниками».
Отже, «ринок праці – це система економічних відносин, де формується попит і пропозиція та встановлюється ціна праці».
 
1.2. Елементи ринку праці
 
Елементами ринку праці виступають: товар, попит, пропозиція та ціна робочої сили.
Попит на робочу силу – це суспільна платоспроможна потреба в робочій силі. Він визначається обсягом і структурою суспільного виробництва, рівнем продуктивності праці, кон'юнктурою ринків капіталу, товарів та послуг, ціною робочої сили, а також правовими нормами, що регламентують її використання, та іншими умовами.
Пропозиція робочої сили являє собою контингент працездатного населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ. На неї впливають: демографічна ситуація, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робочої сили, ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки кадрів, система оплати праці, кон'юнктура ринків капіталу, товарів та послуг тощо.
Ціноутворення на ринку праці має свої специфічні особливості. Заробітна плата найманого працівника повинна включати в себе не тільки ціну його праці, а й витрати на утримання непрацездатних членів його сім'ї. Нижньою межею коливання ціни робочої сили є вартість робочої сили. Навіть якщо вона спускається нижче цього рівня, то це тимчасове явище, нестійке у часі. Верхній рівень ціни робочої сили обмежується величиною знову створеної вартості. Він не може перевищувати останню, бо це призведе до банкрутства підприємства.
Співвідношення попиту і пропозиції робочої сили визначають кон’юнктуру ринку праці.
Розрізняють три типи кон'юнктури ринку праці:
- трудодефіцитна: попит перевищує пропозицію;
- трудонадлишкова: пропозиція перевищує попит;
- рівноважна: попит відповідає пропозиції (теоретичний ідеал).
Кон’юнктура складається під впливом конкретної економічної і соціально – політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення. (рис. 1. 1.)
Більшість дослідників вважає, що товаром на ринку праці виступає індивідуальна робоча сила.
 
 Рис. 1. 1. Попит і пропозиція ринку праці за класичною моделлю
 
Товар «робоча сила» – неоднорідний за соціальними, економічними, демографічними, національними, етнічними, професійно-кваліфікаційними, майновими й іншими ознаками. Робоча сила – товар специфічний. Специфічність його полягає в тому, що він, з одного боку, є живим організмом, з власним характером, психологією, прагне до самовираження, потребує соціального захисту при несприятливій кон'юнктурі ринку праці, диференційного і індивідуального підходу, а з іншого – він є виробничим ресурсом.
Специфічні риси товару робочої сили полягають у тому, що він:
- є живим товаром, купівля якого має назву «найму». Відповідно продана таким чином робоча сила називається найманою робочою силою;
- не відчужується від свого власника – найманого працівника в процесі купівлі-продажу;
- передбачає продовження безперервних відносин роботодавця і найманого працівника з моменту найму працівника до його звільнення;
- відіграє значну роль у створенні доходів суспільства;
- не підлягає зберіганню, як інший товар;
- не приносить доходу, якщо його не продавати і, крім того, потребує додаткових життєвих благ для його утримання;
- не знищується під час використання, а навпаки, примножується й бере участь у створенні благ;
- не може бути абсолютно однаковим у різних індивідів, якщо навіть вони відносяться до однієї і тієї ж професії, спеціальності, на відміну від інших товарів та послуг, вироблених за одним стандартом та технологією;
- капіталоємний товар для суспільства. Відтворення його включає затрати на фізичне відтворення, освітню, професійно-кваліфікаційну підготовку;
- має обмежену мобільність. Для його територіального і професійного переміщення між галузями чи підприємствами слід створити відповідні умови;
- навіть після залучення у суспільне виробництво може претендувати на інше робоче місце, повторно виходить на ринок праці.
 
1.3. Механізм функціонування ринку праці
 
Механізм функціонування ринку праці, як і будь-який ринок, включає попит на працю, пропозицію праці та ринкову рівновагу.
Пропозиція праці визначається рівнем заробітної плати, податків, потребами в матеріальному забезпеченні непрацюючих членів сім'ї робітника, звичками, традиціями, силою профспілок тощо. Пропозиція праці буде збільшуватися при зростанні зарплати, престижу роботи, морального задоволення. Також на пропозицію праці впливає чисельність працездатного населення, кількість відпрацьованого часу за рік, кваліфікація тощо.
Попит на ринку праці формується залежно від її ціни, потреб виробництва, технічного рівня підприємств тощо. Тому можуть траплятися випадки, коли здібності професіоналів нікому не потрібні, а попит на звичайну малокваліфіковану працю високий. Попит на ринку праці залежить від:
1) попиту на товари і послуги, для виготовлення яких потрібно наймати працівників;
2) продуктивності праці кожного найнятого працівника (продуктивність визначається кількістю продукції, яку працівник здатен виробити за одиницю часу; інтенсивність – кількість часу, який витрачають на виробництво одиниці продукції) ;
3) економічної кон'юнктури в країні (загального попиту на товари в країні), від того на якій фазі економічного циклу знаходиться виробництво в країні;
4) втілення нових технологій;
5) структури економіки, сукупності галузей і підприємств.
Стан рівноваги на ринку праці визначається рівноважною ціною – певним рівнем заробітної плати.
Підвищення заробітної плати вище рівноважного рівня приведе до безробіття, оскільки працівники погодяться виконувати більший обсяг роботи, а значить, наймати нових при розширенні виробництва недоцільно. Зниження заробітної плати приведе до нестачі працівників. Це можна пояснити тим, що мало робітників матимуть бажання продавати свою робочу силу за таку заробітну плату. В умовах вільної конкуренції рівновага постійно порушується і виникає безробіття.
Реальні ринки праці – різноманітні й дуже складні системи. Щоб розібратися в них, необхідно мати просту абстрактну модель ринку праці, яка б відтворювала лише його найсуттєвіші характеристики. Така модель ґрунтується на таких обмеженнях і спрощеннях:
  • діяльність кожної людини і кожного підприємства спрямована на максимальне задоволення особистих інтересів. Для підприємств узагальненим головним інтересом є прибуток. Для працівника (спрощено й умовно) головним інтересом, що враховується в цій моделі, є розмір оплати праці;
  • на ринку праці продаються і купуються якісно однорідні трудові послуги, тобто припускається, що працівники мають робочу силу однакової якості і робочі місця не відрізняються одне від одного;
  • покупці і продавці трудових послуг мають вичерпну інформацію щодо можливих альтернатив і чітку ієрархію переваг, тобто вони здатні вибрати оптимальний (найвигідніший для себе) варіант;
  • продуктивність праці є сталою величиною і не залежить від тривалості робочого часу та інших факторів;
  • затрати підприємства на робочу силу не мають інших складових, крім оплати праці згідно з відпрацьованим часом. Отже, для підприємства має значення лише загальна кількість праці, яка купується;
  • базова модель ринку праці передбачає досконалу конкуренцію на ньому, основною умовою якої є велика кількість незалежних один від одного, конкуруючих між собою покупців та продавців. Слід зазначити, що крім базової моделі ринку праці з досконалою конкуренцією, яка зараз розглядатиметься, існують моделі монопсонічного (монополія одного покупця), монополістичного, обопільно монополістичного (монополія одного покупця і одного продавця), обмежено монополістичного (кілька покупців і кілька продавці в), олігополїстичного (кілька покупців і багато продавців або навпаки) тощо. Вони аналізуються в літературі, спеціально присвяченій дослідженню ринку праці.
Варто згадати, що за умови досконалої конкуренції жоден окремий продавець чи покупець не має можливості впливати на ринкову ціну товару (на ринку праці – на ставки оплати праці). В процесі конкуренції ціна праці встановлюється на такому рівні, при якому попит дорівнює пропозиції. Ціна, при якій попит дорівнює пропозиції, називається ціною рівноваги.
В базовій моделі ринку праці залежність попиту на працю від ціни праці визначається дією ефекту масштабу і ефекту заміщення. Механізм дії ефекту масштабу такий: якщо з якихось причин зростають ставки оплати праці, це призводить до збільшення витрат виробництва і, відповідно, ціни продукції, що викликає скорочення масштабів виробництва і в результаті – скорочення попиту на працю. І навпаки, при зменшенні ставок заробітної плати ефект масштабу спричиняє зростання попиту на працю.
Ефект заміщення відображає зменшення попиту на працю у випадку її подорожчання в результаті заміни дорожчого фактора виробництва (праці) відносно дешевшим фактором (капіталом). І навпаки, зменшення ціни праці веде до заміни відносно дорожчого фактора (капіталу) відносно дешевшим (працею), що викликає зростання попиту на працю.
Як бачимо, обидва ефекти діють в одному напрямку і спричиняють обернену залежність попиту на працю від її ціни (ставок оплати праці).
Складніша залежність пропозиції праці від розміру її оплати, що в спрощеній моделі визначається дією ефекту доходу і ефекту заміни. Ця залежність проявляється суперечливими тенденціями. По-перше, розмір оплати праці значною мірою визначає рішення людей про участь у найманій праці: за інших рівних умов більше громадян захоче працювати при високих ставках оплати, ніж при низьких. Ця тенденція пояснюється дією ефекту заміни, який найпростіше можна виразити приказкою «Час, який ми маємо, – це гроші, яких ми не маємо». Тобто, якщо гроші (тобто товари та послуги, які можна на них купити), зароблені за додаткову годину праці, корисніші для людини, ніж година вільного часу, людина надає перевагу найманій праці порівняно з вільним часом (заміняє вільний час оплачуваною працею), тобто збільшує пропозицію праці. Зрозуміло, що чим вища оплата праці, тим вищою буде її пропозиція під дією цього ефекту.
По-друге, люди можуть змінювати кількість праці, яку вони пропонують на ринку. Іншими словами, вони можуть працювати від кількох годин на тиждень до двох повних ставок і більше. Добре забезпечені люди дужче цінують вільний час, особливо якщо його у них мало. Починає діяти ефект доходу, який найпростіше виразити приказкою «Гроші, які ми маємо, – це час, якого ми не маємо». Тобто якщо гроші, зароблені за годину праці, менш корисні для людини, ніж година вільного часу, людина надає перевагу вільному часу порівняно з найманою працею, зменшуючи пропозицію праці. Зрозуміло, що чим вища оплата праці, тим меншою буде її пропозиція під дією цього ефекту.
 
 Розділ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОГО СТАНУ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ
 
2.1. Аналіз попиту і пропозиції на ринку праці
 
З урахуванням реалій сьогодення, стан ринку праці характеризується наявністю низки проблем, які заважають ефективному розвитку країни. До таких проблем можна віднести: по-перше, український ринок праці отримав значні втрати в результаті анексії Криму, бойових дій в Луганській та Донецькій областях. Локальні підприємства та регіональні офіси компаній на цих територіях зазнали серйозну руйнацію або знищення, що призвело до скорочення персоналу або ж навіть до закриття підприємств; по-друге, збільшується рівень міграції. Сьогодні ми маємо справу не тільки з трудовою міграцією, а й з міграцією біженців із нестабільних регіонів. Внутрішня міграція вносить додаткове навантаження на ринок праці центральних та західних регіонів України, що впливає на рівень безробіття; по-третє, кваліфіковані спеціалісти з України мають великий попит за кордоном, через невисокий рівень фінансових очікувань, але при цьому маючи високу кваліфікацію. Також потрібно не забувати про закриття або ж ізоляцію деяких ринків в результаті політичних подій, насамперед російського.
До проблем сучасного ринку праці в Україні відносяться і високі обсяги прихованого безробіття, постійну депопуляцію та загальне старіння населення, що призводить до скорочення чисельності трудового потенціалу України. Проте, поряд з проблемами на українському ринку праці існують позитивні тенденції: по-перше, підписання Угоди про асоціацію між Європейським Союзом (далі – ЄС) та Україною. В результаті цієї події, для України відкрилися ринки ЄС, що призведе до створення нових робочих місць та можливості професійної реалізації українських спеціалістів; по-друге, фармацевтичний сектор, сфера послуг та індустрія інформаційних технологій продовжує зберігати відносну стабільність на фоні загальної економічної кризи; по-третє, зміна політичної еліти дає можливість топ-менеджерам комерційного сектору реалізувати свої знання та досвід у державному управлінні. За період останніх семи років в Україні, внаслідок високої соціальної напруженості, спостерігається тенденція до поступового зменшення економічно активної частини населення. Зміни в економічній та політичній ситуації в країні знайшли своє відображення у сегментації ринку праці, зокрема у змінах складу працюючих. На рис. 2. 1. наведено дані щодо чисельності економічно активного населення України за період з 2008 року по вересень 2014 року. У І півріччі 2014 року кількість економічно активного населення віком 15-70 років становила 20, 2 млн. осіб, у тому числі 18, 5 млн. зайнятих та 1, 7 млн. безробітних громадян. У порівнянні з І півріччям 2013 року відбулося зменшення загальної кількості економічно активного населення на 648 тис. осіб, рівень економічної активності населення віком 1570 років зменшився з 65, 0% у 2013 році до 63, 0% у І півріччі 2014 року.
 
Рис. 2. 1. Чисельність економічно активного населення України за період з 2008 року по вересень 2014* 1 року
 
Найбільш популярними професіями, на які існував попит роботодавців у 2013 році, були професії висококваліфікованих робітників – слюсарів, токарів, електрогазозварників, водіїв, робітників з ремонту електричного обладнання та інших представників робітничих професій. Спостерігався значний попит на спеціалістів вищого рівня, топ-менеджерів, а також лікарів, інженерів з відповідним досвідом роботи та високим рівнем кваліфікації, а також спеціалістів інформаційних технологій. У 2014 році найбільш затребуваними залишилися саме фахівці інформаційних технологій та технічної підтримки комп’ютерних мереж. Профіль роботи був досить широкий: від розробки мобільних додатків і серверів, до розробки та забезпечення діяльності веб-сайтів. Також на ринку праці у 2014 році мали попит маркетологи, технічні спеціалісти, зокрема інженери, фахівці фармацевтичного ринку. Важливим аспектом у роз’ясненні складної ситуації на українському ринку праці в 2014 році є те, що зі сходу країни, де проходять антитерористичні операції, та з території, окупованою Російською Федерацією – Криму виїхало близько 455 тис. осіб, але за даними ООН ця цифра сягає позначки 500 тис. осіб. Також, потрібно зазначити, що з початком бойових дій на територіях самопроголошених ДНР та ЛНР кількість вакансій у Донецькій та Луганській областях почала скорочуватися. За перший тиждень вересня в Донецькій області було подано 103 вакансії (в вересні 2013 році – 1034 вакансії). Що стосується Луганської області, то ринок праці на цій території впав у 25 разів, оскільки за перший тиждень вересня було подано лише 10 вакансій. В результаті бойових дій та зменшення поданих вакансій на цих територіях, в країні з’явилась тенденція до міграції населення з цих регіонів у більш стабільні регіони країни. Не зважаючи на це, фахівці зазначають, що переселенці із Донбасу не складуть конкуренції людям, які шукають роботу, оскільки ринок праці Донецької та Луганської областей складають лише 8-9% від усього українського ринку праці.
На рис. 2. 2 наведені дані щодо чисельності зайнятого населення України за період з 2008 року по вересень 2014 року.
 
 Рис. 2. 2. Чисельність зайнятого населення України за період з 2008 року по вересень 2014 року
 
У І півріччі 2014 року чисельність зайнятого населення у віці 15-70 років становила 18, 5 млн. осіб, що на 802 тис. осіб менше, ніж у відповідному періоді 2013 року. Рівень зайнятості населення в середньому по країні скоротився з 60, 1% у І півріччі 2013 року до 57, 9% у І півріччі 2014 року. Протягом 9 місяців 2014 року роботодавцями заявлено про заплановане масове вивільнення 171 тис. працівників, найбільше – у Харківській області – 10 тис. осіб, у Запорізькій області – 11 тис. осіб, у Дніпропетровській області – 12 тис. осіб, у Донецькій області – 20 тис. осіб, а також у м. Києві – 30 тис. осіб. В цілому по Україні кількість найманих працівників у вересні 2014 року становить 8 млн. 813 тис. осіб та, у порівнянні з відповідним періодом 2013 року, скоротилася на 842 тис. осіб. На рис. 2. 3. наведено дані, що характеризують рівень безробіття на українському ринку праці в період з 2008 по вересень 2014 року.
 
 Рис. 2. 3. Рівень безробіття в Україні з 2008 року по вересень 2014 року
 
Вважається, що основними причинами безробіття є:
- низький рівень заробітної плати, яку пропонують роботодавці;
- невідповідність системи підготовки фахівців потребам ринку праці;
- політичні та економічні події, що відбуваються в країні та світі;
- нераціональна структура галузевої зайнятості, істотне перевищення пропозиції робочої сили над попитом;
- незадоволеність умовами праці;
-обмежені можливості кар’єрного зростання, відсутність перспектив і можливостей поліпшення кваліфікації.
 
2.2. Основні проблеми зайнятості на ринку праці
 
У 2013 році рівень безробіття в Україні був нижчим, ніж в країнах ЄС, де він становив 11% (зокрема, в Іспанії та Греції, відповідно, 26% та 27%, Хорватії – 18%, Португалії – 17%, Кіпрі – 16%, Словаччині – 14%, Ірландії та Болгарії – 13%, Італії, Латвії та Литві – 12%, Франції – 11, 0%, а у Польщі, Угорщині та Словенії – 10%). Значно змінилась ситуація на ринку праці в 2014 році. Це, перш за все, пов’язано з політичною ситуацією в країні, оскільки на сході України продовжуються воєнні дії з агресором – Росією, та в результаті анексії Криму і м. Севастополя. У І півріччі 2014 року, порівняно з відповідним періодом 2013 року, у загальній кількості безробітних відбулося збільшення питомої ваги вивільнених з економічних причин (з 31, 8% до 32, 9%) та звільнених з інших причин (з 5, 2% до 7, 4%). Водночас, спостерігалось зменшення частки звільнених за власним бажанням (з 38, 2% до 36, 2%), та осіб, непрацевлаштованих після закінчення навчальних закладів (16, 5% до 15, 4%). Зростання чисельності безробітного населення у І півріччі 2014 року відбулося в усіх регіонах, найбільш суттєво у Донецькій та Луганській областях, а також у Вінницькій, Полтавській, Львівській областях та м. Києві. Потрібно зауважити, що проблема безробіття тягне за собою низку похідних проблем, зокрема скорочення робочих місць та виробництва, знецінення національної валюти. Безробіття, зменшуючи обсяги ВВП, призводить до скорочення податкових надходжень держави, крім того збільшуються державні витрати на соціальний захист незайнятого населення. Дана проблема потребує пошуку шляхів зниження безробіття, що дасть змогу підвищити зайнятість населення, оптимізувати кількість працівників на підприємстві та знизити витрати працедавця на персонал і виконання окремих бізнес-процесів.
Також важливо зазначити те, що з урахуванням останніх політичних подій в країні, українці стали активніше шукати роботу за кордоном. Основними причинами такої тенденції в останні роки мали, в основному, економічне підґрунтя (незадоволеність заробітною платнею, умовами праці) та можливість за кордоном розширити всій професійний досвід, то в 2014 році до цих причин ще приєдналась нестабільна воєнно-політична ситуація в країні. У 2015 році планується, що українці почнуть працювати за новим Трудовим кодексом, який повинен замінити діючий ще з радянських часів Кодекс законів про працю і дозволить розширити гарантії по працевлаштуванню населення. 15 жовтня 2012 року була затверджена постанова Кабінету Міністрів України № 1008-2012-п Про затвердження Програми сприяння зайнятості населення та стимулювання творення нових робочих місць на період до 2017 року. Ця Програма визначає заходи і шляхи розв’язання проблем у сфері зайнятості населення та передбачає консолідацію зусиль усіх сторін соціального діалогу, що спрямовані на підвищення рівня економічної активності населення, сприяння його продуктивній зайнятості та посилення соціального захисту від безробіття. Дана Програма є основою для розроблення територіальних та місцевих програм зайнятості населення. У результаті виконання Програми та реалізації послідовної державної економічної і соціальної політики очікується, що в 2017 році чисельність зайнятих економічною діяльністю осіб віком 15-70 років збільшиться до 21, 4 млн. осіб, рівень безробіття осіб цієї вікової групи знизиться до 6, 3%. Не можливо залишити без уваги програму розвитку «Стратегія-2020» Президента України П. О. Порошенка. Дана програма дозволить Україні увійти до Топ-20 країн у рейтингу Світового банку з легкості ведення бізнесу, збільшити ВВП на душу населення до 16 тис. дол. США проти нинішніх 8500 дол. США, а також збільшити за п’ять років приплив прямих іноземних інвестицій до 40 млрд. дол. США, проти нинішнього показника в середньому 4-5 млрд. дол. США на рік. Згідно з вказаним документом до 2020 року 75% випускників шкіл повинні володіти двома іноземними мовами, що також вплине на розвиток ринку праці в Україні. Головними напрямами стратегії розвитку ринку праці в Україні повинні стати: досягнення балансу між попитом і пропозицією робочої сили, створення нових робочих місць, вдосконалення механізмів працевлаштування наймеш конкурентоспроможних верств населення (молоді, випускників навчальних закладів, жінок, які мають неповнолітніх осіб і т. д.), удосконалення системи моніторингу та прогнозування ситуації на ринку праці, забезпечення інформаційної підтримки суб’єктів малого підприємництва, зокрема з питань організації та провадження підприємницької діяльності, розроблення та виконання регіональних програм мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва, удосконалення правового, адміністративного і економічного механізму державного регулювання виробничих та соціально-трудових відносин з метою запобігання нелегальній (тіньовій) зайнятості населення, запровадження професійної перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, які можуть опинитися або перебувають під загрозою звільнення за ініціативою роботодавців, продовжити практику державної підтримки особам старше 45 років отримання другої освіти за рахунок державних коштів, поширення практики стажування науково-педагогічних та педагогічних працівників, студентів, учнів вищих та професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях.
Виходячи із сучасних реалій, конкретні заходи щодо розвитку ринку праці повинні бути гнучкими та мати економічний та соціальний ефект, тому перспективи подальшого розвитку та вдосконалення ринку праці України пов’язані з підвищенням рівня зайнятості та зменшенням рівня безробіття. Для досягнення цієї мети потрібно сформулювати пріоритетні напрямки реформування ринку праці. До них можна віднести:
- вдосконалення системи оплати праці з метою відродження основних функцій заробітної плати. Створення мотиваційного потенціалу працівників за рахунок збільшення заробітної плати відповідно від професійних надбань працівників;
- збільшення попиту на робочу силу як з боку приватного, так і з боку державного сектору економіки. Впровадження механізмів щодо працевлаштування випускників навчальних закладів: взаємодія роботодавців з професійно-технічними навчальними закладами, участь роботодавців у створенні сучасної навчально-виробничої бази, створення центрів перепідготовки та фахового навчання працівників;
- створення нових робочих місць через створення сприятливого інвестиційного режиму в країні для зарубіжних підприємств та за рахунок розвитку малого і середнього бізнесу. Державна підтримка малого та середнього бізнесу може бути досягнута за допомогою надання податкових канікул та пільгового кредитування українським виробникам або ж впровадження, так званих, «податкових канікул» терміном 3-5 років;
- удосконалення механізму застосування праці іноземців в Україні з метою запобігання їх нелегальній зайнятості;
- державна підтримка на ринку праці може бути досягнута за рахунок надання субсидій на підвищення кваліфікації чи перепідготовку працівників, надання пільгових кредитів і податкових пільг для відкриття нових підприємств в проблемних регіонах;
- створення умов для працевлаштування молоді та випускників вищих навчальних закладів. Це можливо досягнути як за рахунок створення нових робочих місць, так і за рахунок зменшення кількості робітників, які досягли пенсійного віку;
- укладення двосторонніх міжнародних договорів про працевлаштування, соціальне та пенсійне забезпечення, приєднання до багатосторонніх міжнародних договорів у сфері трудової міграції.
 
Розділ ІІІ. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ
 
3.1. Напрями зростання якості робочої сили
 
Економічне зростання створює передумови для створення нових та реконструкції вже існуючих робочих місць. Метою такої реконструкції має бути зменшення питомої ваги робочих місць з важкими та шкідливими умовами праці, забезпечення сучасного технологічного рівня виробництва, захист навколишнього середовища. Відповідно необхідно:
Верховній Раді України забезпечити прийняття Законів України:
- «Про затвердження Державної програми зайнятості населення на 2011-2015роки»;
- «Про зайнятість населення» (у новій редакції) ;
Кабінету Міністрів України запровадити:
  • механізм пільгового кредитування створення нових робочих місць на визначений термін та відповідно до кількості створених робочих місць;
  • систему дотацій підприємцям на створення нових робочих місць;
  • розширення практики державного замовлення;
  • систему дієвих субсидій підприємцям на працевлаштування безробітних, передусім із соціально вразливих верств населення та тих, хто не має роботи понад 6місяців;
  • організацію короткострокових безкоштовних курсів, семінарів з правових основ підприємництва, бухгалтерського та податкового обліку, забезпечення безкоштовними методичними матеріалами;
  • забезпечення консультаційного, інформаційно-рекламного обслуговування новостворених підприємницьких структур, зокрема включення до місцевих рекламно-інформаційних довідників безкоштовної юридичної консультації, інформації про державні та громадські установи, які працюють з підприємцями;
  • сприяння об'єднанню підприємців у громадські організації, спілки для захисту своїх інтересів і здійснення спільних заходів;
  • стимулювання розвитку фермерських господарств та інших підприємств, які займатимуться сільським господарством на професійній основі із використанням сучасних індустріальних технологій;
  • диверсифікацію зайнятості сільського населення, розвиток переробної промисловості та інших галузей агропромислового комплексу, соціальної сфери;
  • законодавче врегулювання статусу і діяльності особистих селянських господарств, в основу визначення яких має закладатися не лише розмір, а й переважний напрям використання землі;
  • визначення прав членів домогосподарств на державний соціальний захист і допомогу, у т. ч. допомогу по безробіттю, з урахуванням демографічного складу сім'ї (чисельність працездатних осіб, дітей, людей похилого віку) та об'єктивних можливостей здати земельну ділянку в оренду (наявність підприємств, згодних взяти землю в оренду, розмір орендної плати) ;
  • Кабінету Міністрів України розробити механізми та віднайти необхідні фінансові ресурси для зацікавлення приватного інвестора у вкладенні коштів відповідно до визначених пріоритетів.
Напрями підвищення якості робочої сили. Необхідно створити передумови для істотного підвищення мобільності робочої сили (професійної, соціальної, територіальної) шляхом належної професійно-освітньої підготовки робочої сили відповідно до поточних та перспективних вимог економіки та створення реального ринку житла. З цією метою:
Верховній Раді України забезпечити прийняття Закону України «Про професійний розвиток персоналу на виробництві».
Кабінету Міністрів України та Національній академії наук України розробити довгостроковий прогноз потреби економіки країни у робочій силі за професійно-кваліфікаційними групами. Кабінету Міністрів України:
  • розробити механізми збільшення масштабів та розширення напрямів освіти дорослого населення, своєчасної підготовки та перепідготовки зайнятої робочої сили;
  • забезпечити спрямовування частини коштів, виділених на професійну освіту, на її модернізацію, належне технологічне оснащення і забезпечення методично-навчальною літературою;
  • забезпечити безпосередній зв'язок між стандартами оплати праці та освітньо-кваліфікаційним рівнем працівників;
  • запровадити багатоканальне фінансування професійної освіти;
  • забезпечити трансформацію професійно-технічної освіти, належну її відповідність потребам ринку праці;
  • істотно збільшити масштаби професійної підготовки та перепідготовки безробітних;
  • направляти осіб, що втратили роботу, на перекваліфікацію якомога раніше;
  • формувати державне замовлення на підготовку робочої сили, спираючись на результати прогнозу потреби економіки країни в робочій силі за професіями, і на тендерних засадах розміщувати замовлення у навчальних закладах (вищих та середніх) ;
  • забезпечити запровадження практики обов'язкової роботи протягом 3-річного періоду в державних навчальних закладах (передусім дошкільної, навчальної, середньої та професійної підготовки) усіх випускників педагогічних навчальних закладів, які здобули освіту за бюджетні кошти.
Напрями регулювання трудової міграції. З метою підвищення територіальної мобільності робочої сили в межах України необхідно Кабінету Міністрів України:
  • створити систему постійного інформування населення про наявні вакансії на загальнонаціональному ринку праці;
  • запровадити систему доступних кредитів на житло, включаючи придбання житла на вторинному ринку; реалізувати механізм надання доступного тимчасового житла.
З метою скорочення масштабів нелегальної трудової міграції населення за межі країни та посилення соціального захисту українських працівників за кордоном Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України:
  • приєднатися до конвенцій МОП щодо захисту прав працівників-мігрантів, статей Європейської Соціальної Хартії (оновленої) та забезпечити ратифікацію цього документа;
  • прийняти Закон України «Про особливості ліцензування та впровадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном».

Кабінету Міністрів України:

  • інтенсифікувати зусилля щодо підписання угод про працевлаштування з країнами-реципієнтами української робочої сили, а також розширення квот для працевлаштування українців у тих країнах, з якими договори вже укладено;
  • запровадити спеціальні посади у дипломатичних та консульських представництвах за кордоном у країнах призначення мігрантів, створити спеціальні приймальні, забезпечити надання юридичних консультацій;
  • розробити програму стимулювання самозайнятості та мікропідприємництва для осіб, які повертаються після трудової діяльності за кордоном.
Кабінету Міністрів України та місцевим органам влади:
  • активізувати зусилля з просвітницької діяльності щодо умов та наслідків нелегальної трудової діяльності, поширення інформації (рекламно-інформаційні буклети, спеціальні телепередачі, цільові випуски газет) щодо існуючої системи міждержавних угод про працевлаштування, законодавства України та країн-реципієнтів у сфері трудової міграції та регулювання ринку праці в цілому, а також можливості отримання допомоги з боку українських дипломатичних установ під час перебування за кордоном;
  • посилити контроль за діяльністю організацій-вербувальників вітчизняної робочої сили для роботи за кордоном та підвищити ефективність дій силових структур з виявлення та припинення діяльності фірм, що працевлаштовують громадян України за кордоном, не маючи на це дозволу.
Основні напрями реформування оплати праці. Через обмеженість можливостей протягом найближчих років підвищити рівень заробітної плати за рахунок традиційних джерел необхідно повною мірою задіяти потенціал джерел, пов'язаних із реструктуризацією собівартості та цін і збільшенням у них частки заробітної плати, інших видів доходів працюючих на основі зменшення податкового навантаження на фонди оплати праці з одночасним зростанням абсолютних розмірів останніх; перегляду ставок і відрахувань з доходів підприємств; запровадження системи оподаткування прибутку, яка б стимулювала економію матеріальних ресурсів. Для цього необхідно:
Кабінету Міністрів України за участю суб'єктів соціального партнерства на національному рівні:
  • підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України зміни та доповнення до Закону України «Про оплату праці» у частині, що стосується вдосконалення порядку визначення та затвердження мінімальної заробітної плати; проект законодавчого акта, що закріпить форми участі найманих працівників в управлінні виробництвом і розподілі його результатів, конкретні організаційно-правові механізми розвитку виробничої демократії на підприємствах і в організаціях України;
  • забезпечити поетапне наближення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму, встановленого на працездатну особу;
  • підвищити значення угод і договорів, які укладаються відповідно до Закону України «Про колективні договори і угоди», урегулюванні рівнів, структури і диференціації доходів від трудової діяльності;
  • розробити механізм підвищення доходів від трудової діяльності через використання джерел, пов'язаних з реструктуризацією витрат на виробництво, реалізацією резервів ресурсозбереження, стимулювання зниження матеріальних витрат та підвищення частки заробітної плати у собівартості продукції;
  • забезпечити вдосконалення оплати праці в бюджетній сфері, ввести в дію Єдину тарифну сітку оплати роботи працівників бюджетної сфери, передбачити поетапне встановлення міжкваліфікаційної (міжпосадової) диференціації в оплаті праці, побудованої з урахуванням відмінностей у складності виконуваних робіт (кваліфікації) та їхньої відповідальності.
Кабінету Міністрів України та Національній академії наук України розробити та здійснити експериментальне впровадження порядку встановлення мінімальної заробітної плати не в абсолютній сумі, а у відсотках до вартісної величини прожиткового мінімуму з урахуванням регіональних відмінностей.
 
3.2. Напрями поліпшення соціального захисту безробітних
 
Основні напрями поліпшення соціального захисту безробітних. Кабінету Міністрів та місцевим органам влади:
  • забезпечити істотне збільшення масштабів надання населенню (не тільки безробітним, а й тим, хто звертається до центрів зайнятості ще до втрати роботи) профорієнтаційних та консультаційних послуг;
  • розширити масштаби професійної підготовки та перепідготовки безробітних на замовлення роботодавців під конкретні робочі місця;
  • забезпечити поширення громадських робіт у соціальній сфері;
  • істотно збільшити масштаби надання допомоги на відкриття власної справи шляхом організації попередньої підготовки та подальшого супроводу, надання консультаційних послуг у перші роки самостійної діяльності;
  • використовувати сучасні методи інформування працедавців щодо пропозиції робочої сили, а населення – щодо попиту на неї.
Трансформація політики ринку праці має бути спрямована на забезпечення достойною роботою населення не залежно від місця проживання, на стимулювання економічної активності населення, розвиток та реалізацію трудового потенціалу.
 
ВИСНОВКИ
 
Після проведеного дослідження по темі роботи можна сказати, що її основну мету досягнуто. З даної роботи зробимо наступні висновки.
Ринок праці – це соціально-економічна категорія, яка характеризує відносини людей, що проявляються в процесі найму, оцінки, звільнення працівників та встановлення розмірів компенсації за використану робочу силу залежно від ряду факторів
Механізм функціонування ринку праці, як і будь-який ринок, включає попит на працю, пропозицію праці та ринкову рівновагу.
Пропозиція праці визначається рівнем заробітної плати, податків, потребами в матеріальному забезпеченні непрацюючих членів сім'ї робітника, звичками, традиціями, силою профспілок тощо. Пропозиція праці буде збільшуватися при зростанні зарплати, престижу роботи, морального задоволення. Також на пропозицію праці впливає чисельність працездатного населення, кількість відпрацьованого часу за рік, кваліфікація тощо.
Попит на ринку праці формується залежно від її ціни, потреб виробництва, технічного рівня підприємств тощо. Тому можуть траплятися випадки, коли здібності професіоналів нікому не потрібні, а попит на звичайну малокваліфіковану працю високий. Попит на ринку праці залежить від:
1) від попиту на товари і послуги, для виготовлення яких потрібно наймати працівників;
2) продуктивності праці кожного найнятого працівника (продуктивність визначається кількістю продукції, яку працівник здатен виробити за одиницю часу; інтенсивність – кількість часу яку витрачають на виробництво одиниці продукції) ;
3) економічної кон'юнктури в країні (загального попиту на товари в країні), від того на якій фазі економічного циклу знаходиться виробництво в країні;
4) втілення нових технологій;
5) структури економіки, сукупності галузей і підприємств.
Стан рівноваги на ринку праці визначається рівноважною ціною – певним рівнем заробітної плати
Для поліпшення клімату у сфері праці необхідно провести ефективну роботу по наступним напрямках:
- збільшення кількості та поліпшення якості робочих місць. Економічне зростання створює передумови для створення нових та реконструкції вже існуючих робочих місць. Метою такої реконструкції має бути зменшення питомої ваги робочих місць з важкими та шкідливими умовами праці, забезпечення сучасного технологічного рівня виробництва, захист навколишнього середовища;
- підвищення якості робочої сили. Необхідно створити передумови для істотного підвищення мобільності робочої сили (професійної, соціальної, територіальної) шляхом належної професійно-освітньої підготовки робочої сили відповідно до поточних та перспективних вимог економіки та створення реального ринку житла;
- реформування плати праці. Через обмеженість можливостей протягом найближчих років підвищити рівень заробітної плати за рахунок традиційних джерел необхідно повною мірою задіяти потенціал джерел, пов'язаних із реструктуризацією собівартості та цін і збільшенням у них частки заробітної плати, інших видів доходів працюючих на основі зменшення податкового навантаження на фонди оплати праці з одночасним зростанням абсолютних розмірів останніх; перегляду ставок і відрахувань з доходів підприємств; запровадження системи оподаткування прибутку, яка б стимулювала економію матеріальних ресурсів.
 
ЛІТЕРАТУРА
 
  1. Закон України “Про зайнятість населення” // www. rada. gov. ua
  2. Адміністративно-правовий механізм соціальної політики в державі // Підприємництво, господарство і право. 2014. – № 8.
  3. Афанасьев В. Г. Социальная информация и управлепие обществом. – М., 2013. – 355 с.
  4. Базілінська О. Я. Макроекономіка: Навч. посіб – К. : Центр навчальної літератури, 2013. – 442 с.
  5. Богиня Д. П., Грішнова О. А. “Основи економіки праці: навчальний посібник” – К. : “Знання ПРЕС”, 2014.
  6. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К. : Знання, 2013. – 559 с.
  7. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 2013. – 300 с.
  8. Казмерчук-Палащина Н. Г. Організаційно-економічні аспекти мотивації праці в системі менеджменту торговельного підприємства: Дис... канд. екон. наук / 08. 06. 02 – підприємництво, менеджмент та маркетинг. – К., 2014. – 175 с.
  9. Конституційне право України / За ред. В. Ф. По-горілка. – К, 2014. – 732 с.
  10. Лемешевский И. М. Макроэкономика: теория национальной экономики. – Мн., 2013.
  11. Макконел К. Р., Брю С. Л. Экономика: принципы, проблема и политика. – К. : Хагар – Демос, 2013.
  12. Макроекономічні тренди 2013 року // Банківська справа. – 2014. – № 2.
  13. Махсма М. Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. – К. : Атіка, 2013. – 303 с.
  14. Мінімальні гарантії населення // Праця і зарплата. – 2014. – № 7.
  15. Нуреев Р. М. Курс макроэкономики. Учебник для вузов. – М. : Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М, 2013.
  16. Пиндайк Р., Рубинфельд Д. Макроэкономика – М. : «Экономика», «Дело», 2013.
  17. Полипець О. П. Проблеми контролю в соціально-економічному розвитку регіону // 36. наук, праць Української академії державного управління. – 2013..
  18. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / Ред. кол. Ф. М. Рудич. – К., 2013. – 234 с.
  19. Проскуряков В. М., Самотин А. И. Копенгагелекий саммит: 5 лет после // Народонаселение. -2013. -№ 1.
  20. Соціальна політика на етапі реформування суспільства // Вісник КНТЕУ. – 2014. – № 2.
  21. Франк Р. Х. Макроэкономика и поведение. – М. : ИНФРА-М, 2014.
  22. www. me. gov. ua
  23. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. ukrstat. gov. ua
  24. Українське Незалежне Інформаційне Агентство Новин (УНІАН), Порошенко оприлюднив тези «Стратегія 2020»
  25. Державна служба зайнятості [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. dcz. gov. ua/control/uk/publish/ article? art_id=230309&cat_ id =173564
  26. Буряк П. Ю. Економіка праці й соціально-економічні відносини / П. Ю. Буряк, Б. А. Карпінський, М. І. Григор’єв. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 440 с.
  27. Постанова Кабінету Міністрів України № 1008-2012-п від 15. 10. 2012 Про затвердження Програми сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2017 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //search. ligazakon. ua/l_doc2. nsf /1іпк1/КР121008. Мт1

 

Фото Капча