Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Дослідження властивостей генноінженерних білків – потенційних компонентів вакцин

Предмет: 
Тип роботи: 
Дипломна робота
К-сть сторінок: 
52
Мова: 
Українська
Оцінка: 

justify;">4с – Центральна Африка;

5а – Південна Африка;
6а – Гонконг, Макао і В'єтнам;
7а і 7b – Таїланд;
8а, 8b і 9а – В'єтнам;
10а і 11а – Індонезія;
Всесвітня організація охорони здоров'я на сьогодні виділяє 6 основних генотипів вірусу, їх поширеність представлена на рис. 2. 2.
Рис. 2. 2 Поширення генотипів ВГС
Генотип є клінічно важливим при визначенні потенційної відповіді на терапію різними препаратами і тривалості такої терапії, тому його визначення є обов’язковим етапом клінічних та моніторингових досліджень [12, 49].
Геном ВГС представлений одноланцюговою лінійною молекулою РНК позитивної полярності протяжністю близько 9400 нуклеотидів. Результати клонування і повного секвенування РНК ВГС, а також фізико-хімічні характеристики вірусу дозволили віднести ВГС до родини флавівірусів, виділивши в окремий рід Гепацивірусів. Порівняльний аналіз РНК ВГС з геномами інших вірусів, які входять у вказану родину, виявив схожість з фрагментами геномів вірусів Денге другого типу і вірусу плямистості гвоздики (група каріновірусів). Крім того, зареєстровані так звані «локальні» гомології (не більше 16 нуклеотидів в регіоні) з пестівірусами (вірус холери свиней і вірус бичачої діареї). Наявність гомології РНК ВГС і з геномами вірусів рослин дозволила припустити, що ВГС займає проміжне положення в еволюції вірусів між вірусами тварин і рослин [27].
Організація геному ВГС подібна організації геномів інших флавівірусів (наприклад, вірусу жовтої лихоманки). У РНК ВГС виділяють зони, які кодують структурні і неструктурні (функціональні) білки. Гени, що кодують структурні білки, розташовані у 5'-області геному вірусу, а неструктурні – у 3'-області. На кінцях РНК ВГС є не кодують ділянки розміром приблизно 340 і 60 основ [34].
РНК ВГС містить єдину відкриту рамку зчитування, яка несе інформацію про вірусспеціфічний поліпротеїн, розміром близько 3000 амінокислотних залишків, який, завдяки дії декількох протеолітичних ензимів вірусного і клітинного походження, розділяється на окремі білки. Встановлено, що 5'-область геному ВГС, що кодує структурні білки вірусу, коротше аналогічних областей флаві- і пестівірусів. Вважається, що ця зона контролює синтез чотирьох білків:
- Кор-білка – негліколізованого гідрофільного протеїда (р 19), який вважається нуклеокапсидним білком;
- двох оболонкових білків, кодованих зоною Е1 (Р18 і gp33) ;
- Е2, раніше ідентифікованого як зона ВГС-NSР1 (р38 і gp72) ;
- невеликого білка з невстановленою функцією.
Білки, синтезовані з ділянок гена Е1 і Е2, вважають глікопротеідами зовнішньої оболонки вірусу гепатиту С (Env). Вони грають роль в прикріпленні та проникненні вірусу в клітину [36].
Область РНК ВГС, що кодує неструктурні білки, складається з наступних ділянок: NS2, NS3, NS4a, NS4b, NS5a і NS5b. Білки, синтезовані з зон NS2 (р 23) і NS4 (р10 і р27), вважають пов'язаними з клітинною мембранною функцією. Білок, кодований NS4a зоною, – багатофункціональний поліпротеїд. Він володіє стабілізуючою функцією і сприяє протеїназній/хеліказній активності білка, кодованого зоною NS3. Крім того, він регулює фосфорилювання білка (р70), кодованого зоною NS5a, який має функцію реплікази. Кристалографічний аналіз ВГС-хелікази продемонстрував наявність трьох доменів, необхідних для реплікації вірусу [11]. Зона NS5b несе інформацію про білок (р56), функція якого остаточно не встановлена, проте вважається, що він являє собою РНК-залежну РНК-полімеразу, необхідну для реплікації вірусу. На 5'- і 3'-кінцях РНК ВГС розташовані нетрансльовані регіони [32]. На 3'-кінці така ділянка складається приблизно з 50 нуклеотидів – поліпіримідиновий (або поліпуриновий) тракт [5, 11].
Особливістю ВГС є надзвичайно висока гетерогенність його генома. Порівняльний аналіз РНК ізолятів ВГС, виділених не тільки в різних країнах, але і в межах однієї держави, і навіть від одного і того ж хворого протягом інфекції, виявив їх варіабельність. Відмінності в нуклеотидних і амінокислотних послідовностях визначені в ділянках РНК, що кодують як структурні, так і неструктурні білки. Разом з тим встановлено, що максимальна гетерогенність генома реєструється в генах, що кодують оболонкові білки вірусу. Виділяють дві гіперваріабельні ділянки РНК ВГС. Перша з них протяжністю в 90 нуклеотидів, розташована на 5'-кінці Е2 гена (HVR1 – hypervariable region). Друга (HVR2) гіперваріабельна ділянка РНК ВГС (21 нуклеотид) примикає до 3'-кінця HVR1. Вивчення послідовностей РНК ВГС у хворих, чий організм відповів або не відповів на лікування препаратами інтерферону, дозволило виявити ділянку РНК в NS5a регіоні, можливо відповідальну за резистентність до лікування (interferon-sensitivity determining region – ISDR) [5, 9].
Реплікація HCV включає в себе кілька етапів. Вірус розмножується в основному в гепатоцитах печінки, де, за оцінками, щодня кожна інфікована клітина продукує близько 50 віріонів. Вірус може також реплікуватися у мононуклеарних клітинах периферичної крові, що сприяє високому рівню імунологічних порушень, які виявляються у інфікованих на хронічний гепатит С (ХВГС) [5, 43].
Проникнення до клітини господаря відбувається через складні взаємодії між віріонами і поверхневими клітинними молекулами. Опинившись всередині гепатоцитів, ВГС використовує внутрішньоклітинний механізм реплікації [43].
Геном ВГС використовує для отримання одного білка більше 3000 амінокислот. Поліпротеїн взаємодіє з вірусною і клітинною протеазами для продукування 3 структурних і 7 неструктурних (NS) білків (рис. 2. 3).
Рис. 2. 3 Схема реплікації ВГС
РНК формується за допомогою РНК-залежною полімерази NS5B, яка виробляє негативний ланцюг проміжних РНК. Негативні ланцюги РНК потім слугують шаблоном для копіювання нових позитивно-орієнтованих вірусних геномів.
Фото Капча