Духовний центр Пресвятої Діви Марії на Ясній горі у Гошеві

 

Доц. Р. В. Одрехівський

доц. С. С. Мергель

 

Східний фасад майбутньої лаври Пресвятої Діви Марії на Ясній Горі у Гошеві варто прикрасити так, щоб він був виразником сприйняття вірянами величі навколишнього середовища. На головній стіні вище парадних дверей встановити скульптуру Ісуса з лілією у правій руці посеред Йосипа і Марії. Таку скульптурну композицію виготовити із білого мармуру, висотою 14 м на повний зріст. Скульптура повинна створити враження єдності форми і неповторності духовного сприйняття кольорів із найрізноманітніших тонів веселки. Світло-зелена тональність кольорів скульптури повинна гармонійно поєднатись з небесною блакиттю в пору настання перших сонячних променів над обрієм аж до краю небосхилу, а вірні отримують від цього природного дива довгоочікувану насолоду і надзвичайно піднесене й урочисте сприйняття божої благодаті Воскресіння Христового.

Розрахункова висота тридільної лаври становитиме 125, 8 м, у плані по осях схід- захід 100 м, північ-південь 75 м матиме форму тризуба. Висота дзвіниці 72, 4 м з хрестом та із встановленням на третьому ярусі чотирьох дзвонів: Великого Урочистого масою 72 т, Святкового – 32, 8 т, Поліелейного – 16, 4 т, а також Буденного – 8, 2 т. Склепіння дзвіниці потрібно використати для встановлення системи ОР8-спостереження за небесними світилами. Дахи будівлі доцільно виготовити із нержавіючої сталі, яку покрити нітрид титаном способом напилення під колір золота або міді, а для кращого захисту від атмосферних впливів додатково покрити тонким шаром алмазного пилу.

Вступ. Вперше у «Повісті минулих літ» (907 р.) згадуються племена, які можливо заселяли Прикарпаття. Це Білі Горвати й Тиверці. Вдруге у «Повісті» плем'я горватів згадується так: «В літо 992 року пішов Володимир на горва- тів» [1]. У 1141 р. князь Володимир осів у Галичині, об'єднавши Звенигородський, Перемишлянський і Галицький уділи в одне князівство. Найбільшого розквіту Галицько-Волинська держава зазнала за короля Данила Галицького. Однак загарбники не дрімали. Населення Г алицької землі не устояло перед угорським військом, а восени 1387 р. польсько-шляхетське військо захопило міста і села Прикарпаття, а Гошів був підпорядкований Жидачівському староству. Саме в документах цього староства знаходимо першу письмову згадку про Гошів, датовану 1393 р., як про село, що здавна засновано [2].

Про Гошів і Ясну Гору дуже гарно описує Іван Франко: «Гошівська церква, що біліє далеко своїми мурованими стінами, і справді, рідко де побачиш таку гарну будівлю, щоб так мальовничо рисувалася серед прекрасної природи. Гошівська церква із чудовим образом Богородиці притягає до себе рік-річно безліч богомольців із всіх сторін. Вона здіймається разом із монастирем на велику гору, – і ще й те додає їй незвичайної мальовничості, що та гора, остання з того досить довгого побічного пасма Карпат, врізується глибоко в Болохівську гладку рівнину, що аж до краю небосклона хвилями спадає на північний схід. Монастирська гора гордо стримить над долиною, поросла з боків ліщиною та глодами, котрі, мов малі діти, обтулюють собою ті боки і ребра матері-гори. А внизу під тими кручами шумить і піниться Свіча, бистра і немала гірська ріка, б'ючись о округле каміння, що залягає її дно, як кам'яні барани. За нею, на широкій рівнині, розсілося гарне, велике й охайне село Гошів. А ген дальше сердита Свіча сховалася між лозами, мов та розсерджена пані, що завине своє чудове, молоде личко в серпанок і відвернеться набік» [3].

Процес формування духовного середовища на Ясній горі у Гошеві, що на Івано-Франківщині, знаходиться в стані розвитку, який повинен передбачати зміни в сучасній забудові території. Перспективним і найбільш важливим принципом створення архітектурних шедеврів сучасних будівель є використання творчо переосмислених традиційних архітектурно-художніх засобів та елементів минулих епох, які допомагають збереженню самобутності архітектурної забудови Гошева. Нову забудову Ясної Гори у Гошеві необхідно композиційно підпорядкувати умовам навколишнього архітектурно-ландшафтного середовища. Це означає збереження історично сформованого ландшафту забудови, використання характерних для Гошева архітектурних форм і традиційних місцевих будівельних матеріалів. До характерних прикладів композиційного підпорядкування історичної забудови Гошева можна віднести сам чоловічий монастир, що височить над скелястим обривом Ясної Гори поблизу ріки Лужанка, яка зливається із Свічею, а також у підніжжі гори з одного боку – жіночий монастир, а з іншого – церква Святого Миколая.

Людина має дуже важливу і глибоко-підсвідому властивість порівнювати свої відчуття від сприйняття навколишнього середовища, непізнаних об'єктів із образами, які запам'яталися їй в глибині душі протягом життя, а також переданими по спадковості потрібної інформації. Сприймаючи архітектурні форми, людина не усвідомлено пов'язує їх з певними факторами, що породили ці форми, з прихованою в них інформацією, ніби прагнуть перетворитися в системи значень [4]. Оточення, в якому перебуває людина, це світ різноманітних предметів, що існують навколо, активно впливаючи на її світосприйняття. Воно може діяти на людину сприятливо, породжуючи відчуття задоволення, умиротво рення, радості від сприйняття гармонії та краси, а може пригнічувати, дратуючи, викликаючи негативні емоції, а інколи провокуючи на негативні вчинки [5]. Позитивне середовище в архітектурі є тим ключем, що формує в неї образно-емоційні картини про приємне і прекрасне.

Аналіз основних досліджень і публікацій. На зламі двох епох і тисячоліть, за провидінням Божим