Ефективність системи селекції у племінному свинарстві

Сучасні технології виробництва свинини промислового типу розраховані на реалізацію біологічного потенціалу свиней у межах: кількість опоросів на середньорічну свиноматку 2, 2 -2, 3; кількість поросят на один опорос 11-16 голів, середньодобовий приріст свиней під час вирощування 500-600г і відгодівлі 700-900г, вік досягнення живої маси 100 кг 150-180 днів, витрати корму на 1 кг приросту 2, 8 – 4, 0 кормової одиниці. Враховуючи такі високі можливості промислових підприємств виникло запитання: чи здатні племінні господарств України їх задовольнити?

Матеріали та методи досліджень. Порівняльний аналіз продуктивності 11 порід свиней (крім великої чорної породи) в різних категоріях племінних господарств України був проведений за результатами зведених звітів по бонітуванню стад за 2012 рік. Оцінювання свиней було здійснено за показниками відтворної здатності свиноматок та власною продуктивністю кнурів і свиноматок. До опрацювання були залучені результати оцінювання свиней у 204 племінних господарствах, з яких: 132 племінних господарства по великій білій породі, 31 – ландрас, по 3 господарства – миргородська, п’єтрен і українська степова біла, 6 – полтавська м’ясна, по 11- українська м’ясна та червона білопояса, 2- уельс, по 1 – дюрок й українська степова ряба. Визначені середні показники по 1661 кнурах-плідниках вищевказаних порід та 33220 основних свиноматках. Матеріали опрацьовані методами варіаційної статистики.

Результати досліджень. Дослідженнями встановлено, що в племінних заводах, які розводять 11 порід свиней (крім великої чорної породи) і подали звіти по бонітуванню, утримувалося 20, 3% кнурів-плідників і 25, 1% основних свиноматок, а у племінних репродукторах, відповідно, 79, 7% кнурів-плідників та 74, 9% свиноматок. Хоча в різних породах тенденція щодо кількісного складу кнурів і свиноматок досить різна, що обґрунтовується не однаковим співвідношенням кількості племінних репродукторів на один

племінний завод. В частині не численних порід, до яких відносяться велика чорна порода, дюрок, миргородська, п’єтрен, українська степова ряба і уельс тварини зосереджені лише в одному із суб’єктів племінної справи у свинарстві: племінному заводі або племінному репродукторі.

В середньому за всіма породами багатоплідність свиноматок в племінних господарствах України на 01. 01. 2013 року становила 10, 2 голови поросят, з яких до відлучення зберігалося 9, 8 голів (табл. 1). Аналіз даної ознаки серед маток, яких використовували в суб’єктах племінної справи у свинарстві вказує, що в за 11 породами багатоплідність маток в племінних заводах була значно вищою й становила 11, 2 голови поросят на опорос, що на 1, 1 голову більше, ніж в племінних репродукторах.

 

 

Більша кількість поросят при народженні в умовах племінних заводів забезпечила й їх більшу кількість при відлученні. Різниця між кількістю поросят при відлученні в племінних заводах та племінних репродукторах становила 0, 9 голів за переваги першої категорії племінних господарств. Жива маса гнізда поросят при відлученні у віці 60 днів, як один з основних показників відтворної здатності свиноматок, свідчить про досить високу продуктивність тварин усіх порід з огляду на середнє значення ознаки 176, 9 кг. При цьому кращі умови вирощування та утримування поросят в умовах племінних заводів сприяли дещо вищій – на 7, 6 кг живій масі гнізда поросят при відлученні, порівняно із племінними репродукторами. Одночасно дослідженнями не встановлено суттєвої різниці за живою масою однієї голови при відлученні у умовах різних категорій племінної справи у свинарстві, що ймовірно узгоджується із кількістю поросят при відлученні.

Порівняння відтворної здатності свиноматок в різних суб’єктах племінної справи у свинарстві по породах велика біла, ландрас, полтавська м’ясна, українська м’ясна, українська степова біла та червона білопояса свідчить, що не завжди тварини, яких утримують в племінних заводах дійсно є кращими (табл. 1). Так, по великій білій породі дещо вищі показники багатоплідності, живої маси гнізда поросят та однієї голови при відлученні мали свиноматки, які належали племінним репродукторам. Подібна тенденція відмічена по полтавській і українській м’ясних породах. Причиною цього можна вважати різний рівень селекційно-племінної роботи в стадах, не дотримання принципів великомасштабної селекції у свинарстві, не достатній професіоналізм фахівців та відсутність у виробничників бажання дійсно виробляти племінну продукцію, а не лише свинину. Відсутність державної підтримки, значна кількість племінних господарств у галузі свинарства та завезення свиней з інших країн унеможливлює реалізацію племінних тварин й змушує навіть високопродуктивних свиней з кращих племінних господарств здавати на забій. Виходом з такої ситуаціє повинно стати значне скорочення кількості племінних господарств, особливо тих, які розводять свиней великої білої породи, а також зацікавленість суб’єктів господарювання виробляти саме рентабельну племінну продукцію. Крім того, потрібно дотримуватися чіткої ієрархії в стадах – племзавод: племрепродуктор, тобто племінні господарства, які повинні бути дочірніми стадами відповідного племзаводу, повинні проводити селекцію за відповідної програми з племзаводом.

В розрізі племінних господарств найвищою відтворною здатністю характеризувалися свиноматки породи ландрас, які значно перевищували тварин інших генотипів. Слід також вказати, що в даній породі продуктивність маток в племінних заводах значно вища, ніж в племінних репродукторах. Так, перевага за багатоплідністю становила 1, 0 голів, кількістю поросят до відлучення -1, 1 голів, масою гнізда при відлученні -14, 2кг і середньою масою однієї голови при відлучені -1, 4кг. Перевага тварин за показниками відтворної здатності свиноматок в умовах племінних заводів характерна також для української степової білої та червоної білопоясої порід. Безперечно, дві останні породи не такі численні, як велика біла порода, й вести селекцію в них значно простіше, ніж з великою кількістю розрізнених типів, ліній, родин чи імпортованих тварин, що характерно для двох найбільш численних порід – великої білої й ландрас.

Моніторинг наявних порід свиней за ознаками, які відображають ефективність селекції щодо швидкості росту тварин та жировідкладання в молодому віці, тобто за віком досягнення живої маси 100кг та товщиною шпику на рівні 6-7 грудних хребців, виміряній прижиттєво, вказує, що всі досліджувані породи можуть бути конкурентоздатними. До речі, в провідних країнах світу по виробництву свинини добір свиней за власною продуктивністю вважається основним методом оцінювання тварин та селекції на м’ясність. Встановлено, що в загальній масі племінних кнурів 11 порід вік досягнення живої маси 100 кг при вирощуванні становив 186, 3 днів, а у свинок -193, 1 днів (табл. 2). При цьому кнурці, які вирощувалися в умовах племінних заводів мали вищу інтенсивність росту й переважали представників племрепродукторів за даною ознакою на 5, 4 днів. А ремонтні свинки, які вирощувалися в умовах племінних заводів, навпаки, на 18, 9 днів пізніше досягали живої маси 100 кг порівняно із з тваринами, які вирощувалися в племінних репродукторах.

 

 

Проте порівняльний аналіз даної ознаки в розрізі декількох порід, а саме: великої білої, ландрас, полтавської і української м’ясних, української степової білої та червоної білопоясої свідчить про досить суттєву варіативність, що узгоджується із напрямом продуктивності породи та ефективністю селекції в стадах і породах. Менший вік досягнення живої маси 100 кг мали кнурці великої білої породи, полтавської м’ясної та червоної білопоясої, які вирощувалися в умовах племзаводів, а породи ландрас, української м’ясної та української степової білої – в умовах племінних репродукторів. Ремонтні свинки усіх досліджуваних порід, крім полтавської м’ясної, швидше під час вирощування досягали живої маси 100кг в умовах племінних репродукторів, ніж племінних заводів. При цьому найменші показники даної ознаки серед досліджуваних порід установлені для кнурців і свинок української м’ясної породи, відповідно – 172, 2 та 178, 7днів, а найвищі – кнурців полтавської м’ясної породи -208, 0 днів і свинок великої білої породи -216 днів.

Підтверджує конкурентоздатність вітчизняних порід і інший показник власної продуктивності свиней – товщина шпику на рівні 6-7 грудних хребців, виміряна прижиттєво.

Кнурці 11 наявних в Україні порід при живій масі 100 кг мали товщину шпику на рівні 23, 2 мм, варіюючи від 21, 1 мм в племінних заводах до 22, 0 мм в племінних репродукторах. Для свинок даний показник був дещо вищим: в середньому за всіма породами -24, 3мм, в племінних заводах – 22, 6 мм, а в племінних репродукторах -24, 6мм. Серед аналізуємих порід в розрізі двох категорій господарств найменшою товщиною шпику характеризувалися кнурці породи ландрас, відповідно, 18, 3 і 18, 1мм, а найбільшою – української степової білої – 28, 0 і 27, 0 мм, що узгоджується із породними особливостями тварин. Оцінювання свинок, які належали племзаводам і племрепродукторам, дало змогу для висновку про перевагу тварин породи ландрас над іншими генотипами, з огляду на найменші показники товщини шпику серед досліджених порід. Хоча даний показник у свинок відповідав вимогам класу еліта і першого, підтверджуючи високу класність тварин. В цілому показник товщини шпику у свинок варіював від 18, 1 мм в породі ландрас до 29, 0 мм в українській степовій білій породі. Слід також вказати, що в умовах племінних заводів меншу товщину шпику мали свинки породи ландрас, української м’ясної й червоної білопоясої порід, що вказує на ефективність селекції щодо підвищення виходу м’яса в тушах за зниження товщини шпику.

Таким чином, порівняльний аналіз відтворної здатності свиноматок, а також товщини шпику й віку досягнення живої маси 100 кг ремонтним молодняком дав змогу встановити, що загалом племінне свинарство, не залежно від категорії суб’єкта племінної справи і породи, характеризується не досить високою багатоплідністю й збереженістю поросят до відлучення, але може конкурувати з кращими зарубіжними генотипами щодо інтенсивності росту молодняка під час вирощування. Слід також вказати, що серед таких порід, як велика біла, ландрас, українська і полтавська м’ясна, українська степова біла і червона білопояса мінливість досліджуваних ознак досить висока, що свідчить про не консолідованість тварин у межах порід й існування різних конституційних типів, які узгоджуються із напрямом продуктивності й дають підстави для її підвищення за рахунок методів селекції при чистопородному розведенні.

Висновки. Для підвищення ефективності селекції в галузі свинарства України необхідні дієві кроки щодо дотримання принципу ієрархії між племінними заводами і племінним репродукторами, обмежити завезення тварин зарубіжного походження, скоротити кількість племінних господарств, особливо в таких породах, як велика біла і ландрас, а також значно підвищити продуктивність свиней в племінних заводах.

 

 

1. Березовський М. Д. Селекція свиней великої білої породи в Україні / М. Д. Березовський //Державна книга племінних тварин великої білої породи свиней. – Т. І. – К. : Арістей, 2006. – С. 6-24.
2. Войтенко С. Л. Генеалогічна структура порід свиней України / С. Л. Войтенко //Аграрний вісник Причорномор’я. – Миколаїв, 2010. – № 1. – С. 76-79
3. Гришина Л. П. Порівняльна оцінка продуктивних ознак свиней великої білої породи провідних господарств України (за даними ІІІ тому ДКПТ великої білої породи) / Л. П. Гришина, В. І. Малик // Міжвід. темат. зб. «Свинарство». – Полтава, 2012. – Вип. 61. – С. 75-79.