Ефективність використання робочої сили та результатів діяльності ВАТ «Завод обважнювачів»

оцінку вартості проводять спеціально навчені професіонали - експерти оцінювачі, а їх професійна оцінка дозволяє отримати обгрунтовані результати, їх транзакційні витрати істотно нижчі; 

оцінювач несе відповідальність за якість виконаних робіт, отже, ризик неправильної оцінки «лягає на плечі» саме експерта; 

оцінка вартості в макроекономічному аспекті є важелем регулювання економіки з боку держави, особливе значення оцінка має при управлінні державною і муніципальною власністю.

Таким чином, оцінка вартості підприємств (бізнесу) дозволяє вирішувати багато насущних завдань в ринковій економіці. Будучи важливим інструментом ринкової економіки, вартісна оцінка має бути певним чином і організована. Від цього залежить якість роботи оцінювачів, ефективність і адекватність ухвалюваних з їх допомогою рішень.

Процес оцінки передбачає наявність оцінюваного об'єкту і оцінюваного суб'єкта. Суб'єктом оцінної діяльності є, з одного боку, професійні оцінювачі, що володіють спеціальними знаннями і практичними навиками, з іншого боку — споживачі їх послуг, замовники. В ролі професійних оцінювачів виступають юридичні особи (оцінні фірми, відділи оцінки аудиторських і інших компаній) і фізичні особи (індивідуальні підприємці). Професійні оцінювачі працюють по замовленнях, що поступають від державних органів, підприємств, банків, інвестиційних і страхових інститутів, від громадян.

Об'єктом вартісної оцінки є будь-який об'єкт власності. При цьому враховуються не лише різні характеристики об'єкту, але і права, якими наділений його власник. Об'єкти оцінки є об'єктами цивільних прав, відносно яких законодавством України встановлена можливість їх участі в цивільному обороті. При оцінці бізнесу об'єктом виступає діяльність, направлена на отримання прибули і здійснювана на основі функціонування майнового комплексу підприємства [14].

 

 

Залежно від чинників вартості методи (підходи) оцінки підрозділяються на методи прибуткового, порівняльного і витратного підходу. Кожен з підходів дозволяє «уловити» певні чинники вартості.

Прибутковий підхід — це визначення поточної вартості майбутніх доходів, які, як очікується, принесуть використання і можливий подальший продаж власності. Прибутковий підхід є загальноприйнятим підходом до оцінки ринкової вартості підприємства (бізнесу), долі акціонерів в капіталі підприємства або коштовних паперів, в рамках якого використовуються один або більш за методи, засновані на перерахунку очікуваних доходів у вартість. В даному випадку застосовується оцінний принцип очікування. Хоча, як правило, прибутковий похід є найбільш відповідною процедурою для оцінки бізнесу, корисно буває використовувати також порівняльний і витратний підходи. В деяких випадках витратний або порівняльний підходи можуть бути точнішими або ефективнішими. У багатьох випадках кожен з трьох підходів може бути використаний для перевірки оцінки вартості об'єкту, отриманої іншими підходами. 

Визначення ринкової вартості підприємства (бізнесу) з позиції прибуткового підходу засноване на припущенні - що потенційний інвестор не заплатить за даний бізнес більше, ніж поточна вартість майбутніх доходів, що отримуються в результаті його функціонування (іншими словами, покупець набуває права отримання майбутніх доходів від володіння підприємством). Аналогічним чином, власник не продасть свій бізнес за ціною нижче поточної вартості прогнозованих майбутніх доходів. Вважається, що в результаті своєї взаємодії сторони прийдуть до угоди про ринкову ціну, рівну поточну вартість майбутніх доходів.

Витратний підхід найбільш застосовний для оцінки об'єктів спеціального призначення, а також нового будівництва, для визначення варіанту якнайкращого і найбільш ефективного використання земельних ділянок, а також в цілях страхування. Збирана інформація зазвичай включає дані про ціни на землю, будівельні специфікації, дані про рівень зарплати, вартість матеріалів, витрати на устаткування, про прибуток і накладні витрати будівельників на місцевому ринку і тому подібне Необхідна інформація залежить від специфіки оцінюваного об'єкту. Даний підхід складно застосовувати при оцінці унікальних об'єктів, що володіють історичною цінністю, естетичними характеристиками або застарілих об'єктів [11,c.31].

Витратний підхід до оцінки вартості підприємства заснований на принципі заміщення, принципі якнайкращого і найбільш ефективного використання, збалансованості, економічної величини і економічного розділення. Балансова вартість активів і зобов'язань підприємства унаслідок інфляції, змін кон'юнктури ринку, використовуваних методів обліку, як правило, не відповідає їх реальній вартості. 

Порівняльний підхід до визначення оцінки вартості підприємства (бізнесу) передбачає, що цінність власного капіталу підприємства визначається тією сумою, за яку воно може бути продане за наявності досить сформованого ринку. Іншими словами, найбільш вигідною ціною вартості оцінюваного бізнесу може бути реальна ціна продажу схожого (аналогічного) підприємства, зафіксована ринком. 

Теоретичною основою порівняльного підходу, що доводить об'єктивність його вживання, є наступні базові положення.

По-перше, експерт-оцінювач використовує як орієнтир реально сформовані ринком ціни на схожі підприємства, або їх акції. За наявності розвиненого фінансового ринку фактична ціна купівлі-продажу підприємства в цілому або одній акції найбільш інтегральний враховує багаточисельні чинники, що впливають на величину вартості власного капіталу підприємства. До таких чинників можна віднести, перш за все, співвідношення попиту і пропозиції на даний бізнес, рівень риски, перспективи розвитку галузі, конкретні особливості підприємства і багато що інше, що, кінець кінцем, полегшує роботу оцінювача, що довіряє ринку. 

По-друге, порівняльний підхід базується в основному на принципі альтернативних інвестицій. Інвестор, вкладаючи гроші в які-небудь акції, купує, перш за все, майбутній дохід. Виробничі, технологічні і інші особливості конкретного бізнесу цікавлять інвестора тільки з позиції перспектив отримання доходу. Прагнення отримати максимальний дохід на вкладений капітал при адекватному рівні риски і вільному розміщенні інвестицій забезпечує вирівнювання ринкових цін.

По-третє,