Еколого-меліоративний стан в басейні р. Стікс

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

вторинного заболочення характеризується як задовільний. Лише показник декальцинації і підкислення має катастрофічний рівень.

4. Ландшафтні меліорації як чинник оптимізації екологічної ситуації в басейні річки

4.1. Формування екологічно стійкого ландшафту

Існування екологічно стійкого ландшафту можливе за умов певного співвідношення між стійкими і не стійкими його елементами.

Змінити це співвідношення дозволить впровадження заходів лісових і біологічних меліорацій.

Об’єми меліоративних робіт визначаємо виходячи з оптимальних значень використання земельних ресурсів згідно НТД 33-475 9129-03-04-92 та даних таблиці 3.1.

Результати зводимо в таблицю 4.1.

Таблиця 4.1.

Об’єми та напрямки проведення меліорацій по формуванню екологічно стійких

ландшафтів

4.2. Контурно-меліоративна організація території водозбору

4.2.1. Виділення технологічних груп земель

На планшеті ”Схема басейну річки” в залежності від нахилу поверхні землі виділяємо технологічні групи земель. Виконуємо переріз по А-А.

Пропозиції щодо сільськогосподарського використання земель різних технологічних груп представлені у таблиці 4.2.

Таблиця 4.2.

Сільськогосподарське використання земель різних технологічних груп

4.2.2. Проектування лісосмуг при контурно-меліоративній організації території басейну річки

Схеми розміщення лісосмуг представленні на перерізі “А-А” та “Схемі басейну річки”.

Таблиця 4.3.

Характеристика лісосмуг при контурно-меліоративній організації території

4.3. Хімічні меліорації

На підставі таблиці 3.3. з метою зниження інтенсивності деградаційних процесів в меліорованих грунтах на території річки передбачаємо наступні хімічні меліорації (таблиця 4.4.).

Таблиця 4.4.

Меліорації в басейні малої річки

4.4. Агротехнічні протиерозійні заходи в басейні малої річки

Агротехнічні протиерозійні заходи передбачаємо з врахуванням ерозійної небезпеки в басейні малої річки та наявності певних технологічних груп земель.

На рівних ділянках і схилах крутизною не більше 1о нарізають прямокутні поля, причому довгі сторони влаштовують упоперек напряму панівних ерозійно-небезпечних вітрів. По межах валів проектуються наорювальні вали з полезахисними лісовими смугами ажурної та продувної конструкцій.

На територіях зі хвилястим рельєфом та схилами крутизною понад 1о поля влаштовують довгими сторонами упоперек схилу по лініях, близьких до горизонталей місцевості. Відхилення від горизонталей допускається лише на коротких відрізках (50-100 м) з ухилом не більше 1,0-1,5о по межах поля.

Внутріпольова організація включає виділення робочих ділянок, що мають бути, по можливості, однорідними, компактними, зручними для технічних засобів. Найбільш ефективним є паралельно-контурне розміщення елементів.

Польові дороги проектують по лініях вододілів та нижніх узліссях лісосмуг. По коротких сторонах полів дороги і лісосмуги проектуються перпендикулярно до горизонталей, а водночас влаштовуютьсярозпилювачі стоку.

Якщо вздовж схилу в межах першої і другої технологічних груп земель швидкість стікання води на полях сівозмін перевищує допустимі межі, то проектуються межі третього порядку. При цьому перевагу надають наорюваним валам, що обробляються. На землях другої технологічної групи в разі необхідності проектують більш складні земляні споруди [Л-1].

5. Заходи по оптимізації екологічного стану басейну малої річки

5.1. Проектування комплексу протиерозійних ГТС

З метою попередження подальшого росту яру, в прияружній частині схилу проектуємо водозатримуючий вал-канаву.

5.1.1. Гідрологічні розрахунки

Протиерозійні вали – канави розраховують на затримання найбільшого об’єму (дощового або талого стоку) - (Wmax), а також на затримання твердого стоку (Wт.с.).

Wроз.= Wmax+ Wт.с., м3

Об’єм максимального стоку дощових вод визначається за формулою:

Wдощ.=4,5•h3%•F•S•Kгр•Kл•λ2, т•м3

де: h3% - шар максимальної водовіддачі 3% забезпеченості, мм за 10 хвилин;

h3%=11;

F – площа водозбору, км2;

F=0,25;

S – районний параметр, що враховує серійність дощів;

S=1,5

Kгр – коефіцієнт, який враховує вплив грунтів відносно прийнятих середніх умов і вплив розораності схилів водозбору;

Kгр=0,9;

Kл – коефіцієнт впливу лісонасаджень;

Kл=0,85;

λ2 – перехідний коефіцієнт до різної забезпеченості;

λ2=0,6;

Всі використані в розрахунках коефіцієнти вибираємо з [Л-3]

Wдощ=

Максимальний об’єм стоку талих вод визначаємо за формулою:

Wтал=1000Ас•F•Kгр•Kн.с.•λ4, м3

Де: Ас – максимальний шар весняної повені 2% забезпеченості, мм;

Ас=110;

Kн.с. – коефіцієнт, який враховує нерівномірність снігозапасів на малих водозборах;

Kн.с.=1,0;

λ4 – перехідний коефіцієнт при 2% забезпеченості;

λ4=0,8.

Сумарний об’єм твердого стоку визначаємо за формулою:

Wт.с.=0,1(Rл+Rв)•F•P, т•м3

де: Rл – середньобагаторічна величина змиву грунту від дощів за теплий період року, м3/га за рік;

Rв – середньобагаторічна величина змиву грунту від талих вод за весняний період, м3/га за рік.

Rл=ρл/ γ•Кпгр•Кросл.•Кухил, м3/га

де: ρл – середньобагаторічна величина змиву грунту від талих вод за весняний період, т/га;

ρл=3 т/га;

Кпгр – коефіцієнт грунтів;

Кпгр=1;

Кросл. – коефіцієнт, що враховує характер рослинності на схилі;

Кросл.=2;

Кухил – коефіцієнт, який враховує довжину і ухил схилу;

Кухил=0,36;

γ – об’ємна маса наносів, т/м3;

γ=1

Rл=

Rв=0,1Аρв/γ•Кпгр•Кросл.•Кухил, м3/га

де: А – середня висота шару весняного стоку, мм;

А=40;

ρв – середньобагаторічна величина змиву грунту з 1 га в період весняного сніготанення, т/га;

ρв=0,7 т/га;

Rв=

Wт.с.=

Wроз=

5.1.2. Визначення основних параметрів водозатримуючого валу

Для встановлення робочої висоти валу розрахунки проводимо за формулою:

де: і – ухил поверхні землі в місці розташування ставка;

W1 м – об’єм стоку, що затримується 1 метром валу, м3:

де: Wроз. – розрахунковий об’єм стоку, м3;

l - довжина валу, м.

Приймаємо, що довжина валу l=500 м. Тоді об’єм, що затримується 1 погонним метром валу, рівний:

Робоча висота валу:

5.1.3. Проектування донних загат

Для закріплення дна яру проектуємо влаштування донних загат. Вони зменшують швидкість потоку, затримують продукти виносу і зопиняють розмив в результаті перетворення дна яру в систему горизонтальних площадок.

Висота загат приймається в залежності від категорії класу капітальності споруд. Для третьої категорії четвертого класу висота становить 1-2 м.

Необхідна кількість донних загат визначається за формулою:

де: Н – різниця відміток початкової і кінцевої точок закріплюваного русла, м;

L – довжина ділянки, м;

І – ухил, при якому не відбувається розмив русла;

h – прийнята висота загати, м.

Необхідна кількість донних загат:

5.2. Водоохоронні та протиерозійні функції лісових насаджень в

басейні малої річки

На території басейну малої річки передбачаємо створення лісових насаджень з водоохоронними і протиерозійними функціями.

Основні види лісонасаджень та їх характеристика наведені у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1.

Лісові насадження в басейні малої річки

6. Оцінка загального еколого-меліоративного стану басейну малої річки

6.1. Визначення інтегрального показника еколого-меліоративного стану

Вихідні дані для оцінки сучасного еколого-меліоративного стану (ЕМС) на підставі інтегрального показника еколого - меліоративного стану (ІПЕМС) представлені у таблиці 6.1.

Таблиця 6.1.

Вихідні дані для визначення ІПЕМС басейну малої річки (гумідна зона)

Інтегральний показник еколого-меліоративного стану визначаємо за формулою:

ІПЕМС =

де: τі – вагові коефіцієнти показників ЕМС [Л-];

бі – чисельність значення індекса для відповідних значень показників.

ЕМС [Л- ІПЕМС=

ЕМС басейну малої річки оцінюємо як задовільний

6.1.1. Розрахунок інтегрального показника еколого-меліоративного стану

Вихідні дані для оцінки сучасного еколого-меліоративного стану (ЕМС) на підставі ІПЕМС представлені у таблиці 6.1.

Таблиця 6.1.

Вихідні дані для визначення ІПЕМС басейну малої річки (гумідна зона)

6.2. Управління еколого-меліоративним станом в басейні річки на підставі ІПЕМС

Виділяємо найбільш загрозливі показники, що обумовлюють сучасний ЕМС.

Найбільш загрозливими показниками в басейні малої річки є наступні (катастрофічний стан):

-території під природною рослинністю;

- розораність;

- коефіцієнт екологічної стійкості ландшафту (КЕСЛ).

Покращення сучасного ЕМС можливе за рахунок розробки і здійснення меліоративних заходів. Пропозиції для покращання ЕМС представленні в таблиці 6.2. При складанні таблиці 6.2. використовуємо дані попередніх розділів.

Таблиця 6.2.

Управління ЕМС

На підставі таблиці 6.2. визначаємо ІПЕМС, що прогнозується після проведення меліоративних заходів.

ІПЕМСм.з.=

ЕМС після проведення меліоративних заходів оцінюємо як нормальний

Висновки

На підставі виконаних розрахунків можна зробити наступні висновки:

1)еколого-меліоративний стан в басейні р. Стікс до проведення заходів оцінювався як катастрофічний внаслідок наступних показників: малої площі, зайнятої природною рослинністю, значної розораності, а також коефіцієнта екологічної стійкості ландшафту;

2)після проектування вказаних меліоративних заходів (табл. 6.2) фактори, що визначають еколого-меліоративний стан басейну річки набувають нормального стану;

3)до запропонованих заходів належать:

-влаштування поле- і водозахисних лісосмуг;

-заліснення і залуження еродованих ділянок;

-введення в сівозміни багаторічних трав;

-збільшення площі багаторічних насаджень за рахунок зміни напрямку використання земель (садове і лісове господарство);

-додаткове заліснення території.

При використанні вказаних заходів планується перехід еколого-меліоративного стану басейну річки Стікс до нормального.

ЛІТЕРАТУРА

1. Землеробство: навч. пос./за ред. Гордієнко В. П. – К.: Вища школа, 1991. – С. 215-219.

2. Методика моніторингу земель, що перебувають у кризовому стані. – Харків, 1998. – 83 с.

3. Скрипчинская Л. В. и др. Сельскохозяйственные гидротехнические мелиорации: уч. пос. – К.: Вища школа, 1977. – 352 с.

4. Соціально-економічна географія України: навч. пос./за ред. проф. Шаблія О. І. – Львів: Світ, 1994. – 608 с.