+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
52
Мова:
Українська
надання медичної, хірургічної та технічної допомоги, а саме: надання діагностичних послуг, послуг з нагляду за хворими, проведення хірургічних операцій, виконання аналізів, надання невідкладної медичної допомоги, забезпечення умов перебування в лікувальних закладах: розміщення, годування тощо – короткотермінові та довготермінові послуги лікарень широкого профілю, спеціалізованих лікарень, психіатричних лікарень, центрів реабілітації, лікувальних закладів для душевнохворих, лепрозоріїв та інших установ, що забезпечують стаціонарне перебування, включаючи військові госпіталі, госпіталі для учасників війни, в'язничні лікарні. Ця діяльність спрямована, переважно, на стаціонарне лікування пацієнтів та виконується під безпосереднім наглядом лікарів, консультативні послуги та лікування, що надаються лікарями-терапевтами, лікарями-фахівцями та хірургами. Діяльність, що відноситься до цього підкласу, може виконуватися в умовах приватної практики, об'єднаннями лікарів чи в лікувальних установах, що забезпечують амбулаторне лікування. До цього підкласу відноситься також діяльність приватних медичних консультантів у лікарнях, а також медичні послуги в домашніх умовах, в диспансерах, амбулаторіях чи аналогічних установах, підприємствах, школах, будинках престарілих, профспілкових та релігійних організаціях. Хворі, здебільшого, є амбулаторними і можуть отримувати направлення до фахівців у лікарів-терапевтів.
Соціальну допомогу, консультації, соціальний захист, послуги з орієнтації та допомоги біженцям, а також аналогічні послуги, що надають окремим особам чи сім'ям в домашніх умовах чи в інших місцях. Ця діяльність може виконуватися державними службами чи приватними установами, наприклад, установами, що надають допомогу жертвам стихійних лих, загальнонаціональними та місцевими установами взаємодопомоги, а також фахівцями, які надають консультаційні послуги: соціальний захист та поради в сфері орієнтації для дітей та підлітків; діяльність з усиновлення та удочеріння, а також захист дітей та інших осіб від жорстокого відношення; надання права на отримання соціальної допомоги, субсидії на сплату за житло чи талонів на харчування; відвідування літніх та хворих; поради з ведення домашнього господарства, подружні та сімейні консультації; допомогу умовно осудженим та особам, що знаходяться під наглядом; діяльність у робочих колективах та за місцем проживання; допомогу жертвам стихійного лиха, біженцям, іммігрантам тощо, включаючи надання цим особам тимчасового місця проживання.
Висновок
Економічна діяльність відіграє важливу роль в економічному розвитку. Найрозповсюдженим є тлумачення економічної діяльності як “сукупності дій на різних рівнях господарювання, в результаті яких люди задовольняють свої потреби завдяки виробництву та обміну матеріальними благами та послугами”.
Основними видами економічної діяльності є сільське господарство, лісове господарство, рибальство; промисловість; будівництво; діяльність транспорту та зв’язку; торгівля; фінансова діяльність; операції з нерухомим майном; державне управління; освіта; охорона здоров’я; послуги; діяльність у сфері культури та спорту тощо.
Згідно з Міжнародною стандартною галузевою класифікацією ООН, сьогодні виділяються такі види економічної діяльності: промисловість, сільське господарство, мисливство, лісове господарство і риболовство; гірничодобувна промисловість, в тому числі експлуатація кар'єрів; оптова і роздрібна торгівля, ресторани і готелі; транспорт, складське господарство і зв'язок; фінанси, страхування, операції з нерухомим майном і комерційні послуги, комунальне, громадське і особисте обслуговування.
Всі ці види економічної діяльності людей в суспільному виробництві можна згрупувати в три великі блоки галузей:
а) основне виробництво;
б) виробнича інфраструктура;
в) соціальна інфраструктура.
Економічна ефективність охоплює проблему “затрати” – “випуск”, інакше кажучи, вона характеризує зв’язок між кількістю економічних ресурсів (факторів виробництва) і кількістю отриманих в результаті виробництва продуктів і послуг.
Чим більша кількість продукції отримується від використаних ресурсів, тим вищою вважається ефективність суспільного виробництва. За всіх умов Е має бути більше від 1. При цьому виготовлений суспільний продукт, який є результатом виробництва, повинен відповідати суспільним вимогам, реальному платоспроможному попиту. Економічна ефективність є багатоплановою категорією. Для її характеристики використовується ціла система показників, з допомогою яких визначається результативність використання окремих видів ресурсів. Економічну ефективність зіставляють із соціальною ефективністю, щоб визначити, як зростання ефективності виробництва впливає на задоволення матеріальних і духовних потреб людей, на зміну якості життя.
Результати економічної діяльності в усіх галузях матеріального і нематеріального виробництва найбільш повно виражаються через валовий національний продукт. Його розраховують за методикою ООН, виходячи не з виробничого принципу, а із суми кінцевих доходів або витрат. Його складовими частинами е предмети споживання та послуги, державні закупівлі, капітальні вкладення, сальдо платіжного балансу.
Цей показник широко використовується при аналізі соціально-економічного розвитку країни і при міжнародних зіставленнях. Якщо повністю звільнити сукупний суспільний продукт від уречевленої праці минулих років, то одержимо чистий продукт. Це частина валового національного продукту. Якщо з останнього вирахувати ті засоби праці, які йдуть на відшкодування їх зношеної частини, то одержимо чистий доход. Це реальний доход, який суспільство може використати для особистого споживання, а також для розширення виробництва.
Література:
1. Курс лекцій “Основи економічної науки”, Навчальний посібник, за редакцією Член-кореспондента НАН України, д. е. н., проф. В. С. Савчука, д. е. н., проф. О. О. Бєляєва, д. е. н., проф. К. Т. Кривенка, Київ КНЕУ – 2010;
2. Мочерний С. В. “Основи економічної теорії”. -К. :, ВЦ Академія, 1997;
3. Иноземцев В. Л. “Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы: Учебное пособие для студентов вузов. – М. : Логос, 2000;
4. Гальчинський А. С. “Трансринкові трансформації” //Економічна теорія. – 2007. – №1. – ISSN 1811-3141.
5. Леоненко П. М., Черепніна О. І. “Сучасні економічні системи”, навч. посіб. – К. : Знання, 2006. – ISBN 966-346-230-2.
6. Радаєв В. В. “Умови розвитку економічної теорії” // Економічна теорія. – 2004. – №1. – ISSN 1811-3141.
7. Белл Д. “Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования” / Пер. с англ. Под ред. В. Л. Иноземцева. – М. : Academia, 2004. – CLXX, ISBN 5-87444-203-0.
8. Балаева А., Предводителева М. “Сфера услуг в мировой экономике: тенденции развития” // Мировая экономика и международные отношения. – 2007. – №3. ISSN: 0131-2227.
9. Мочерний С. В., Ларіна Я. С., Фомішин С. В. Світове господарство в умовах глобалізації. – К. : Ніка-Центр, 2006.
10. Мостовий Г. І. “Актуальні проблеми державного управління”. -Х. : УАДУ, 2001;
11. Національний класифікатор України. Класифікація видів економічної діяльності.