Економічна і соціальна географія україни

1. 19-20 ст. Україну поділяли на 3 макрорегіони (М. Драгоманов, С. Рудницький, В. Садовський) – Україна Лівобережна, Правобережна, Причорноморська (історико-географічний принцип). На початку 1950-х років К.Г. Воблий виділяв 5 економічний районів: Центральний, Північно-Східний, Південно-Західний, Західний. Наприкінці 1950-х років О.Т. Діброва виділив 6 внутрішньореспубліканських районів: Донбас, Промислове Подніпров’я, Північно-Східний, Центральний, Західний, Причорноморський (в основі економічний принцип). У 1957-1965 рр. територія УРСР поділялась на 11, потім на 14, а наприкінці – на 7 економічних районів, якими керували ради народного господарства – раднаргоспи.

У 1961 р. була затверджена нова схема великих економічних районів СРСР, три з яких були на території України:

•Донецько-Придніпровський

•Південно-Західний

•Південний.

На поч. 1980-х р. Інститут географії НАН України (О.М. Маринич) розробив схему природно-господарської регіоналізації країни: Західне Полісся, Українські Карпати, Київське Придніпров’я, Лівобережне Придніпров’я, Промислове Придніпров’я, Донбас, Українське Причорномор’я, Крим

До 1991 р. Україну поділяли на 3 економічних районів, у складі яких розглядають підрайони: 

1.Південно-Західний (41,1% території):

•Карпатський підрайон – Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька області.

•Подільський підрайон – Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області.

•Волинський підрайон (Західно-Поліський) – Волинська, Житомирська, Рівненська області. 

•Київський (Центрально-Український) підрайон – Київська, Черкаська, Кіровоградська, Чернігівська області. 

2. Донецько-Придніпровський район (40% території):

•Північно-Східний підрайон – Полтавська, Сумська, Харківська область.

• Донбас – Донецька, Луганська область.

•Придніпровський підрайон – Дніпропетровська, Запорізька область

3. Південний район (18% території) – АР Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська область.

Національний інститут стратегічних досліджень (1992 р.) – 5 внутрішньореспубліканських макрорайонів: Центрально-Український, Донбас, Слобідська Україна, Причорноморський, Західно- Український. 

В.А. Поповкін у 1993 р. – 10 економічних районів (Донбас, Катеринословське Придніпров’я, Слобідська Україна, Київське Полісся, Одесько-Таврійський, Українські Карпати, Поділля, Середнє Придніпров’я, Волинське Полісся, Крим.

Ф.Д. Заставний (1992-1994 рр.) виділив 3 макрорайони – Східний, Західний, Південний. На основі яких 9 економічних районів: Центрально-Поліський (Столичний), Центральноукраїнський (Центральний), Західно-Поліський (Північно-Західний), Карпатський (Прикарпатський), Подільський, Причорноморський, Придніпровський, Донецький, Північно-Східний

М.Д. Пістун (1994-1996 рр.) підтримав цю схему районування та запропонував уточнення в назвах районів та назвав ці райони суспільно-географічними. 

Суспільно-географічний район (СГР) – це великий регіон України, територія якого тісно пов'язана демографічними, урбаністичними, соціальними, культурними та економічними процесами. 

2. Донецький СГР сформувався у складі Донецької та Луганської областей. Його площа 53,2 тис.км.кв, або 8,8% площі території України. На території району проживає майже 7,8 млн. жителів, або 15,4% населення України. Прикордонне географічне положення 50% кордонів району – це кордон з Росією. Транспортно-географічне положення району характеризується як дуже вигідне. 

На території району знаходяться міста, які посідають відповідно друге, третє, п’яте, шосте та восьме місця серед найзабрудненіших міст України – Маріуполь, Макіївка, Дебальцеве, Луганськ, Стаханов. 

Донецький район спеціалізується на: вугільній промисловості; електроенергетиці; виробництві продукції чорної і кольорової металургії; виробництві продукції хімічної промисловості), а саме мінеральних добрив, соди, барвників, хімреактивів тощо; машинобудуванні: важкому, вагоно- і локомотивобудуванні тощо; виробництві цементу.

 

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення поняттю «економіко-географічний район».

2. Які схеми регіоналізації території України ви знаєте?

3. Яка класифікація на вашу думку є досконалою?

4. Назвіть галузі спеціалізації Донецького економічного району.

5. Визначить проблеми і перспективи Донецького економічного району.

 

Лекція 2. Суспільно-географічна характеристика Столичного, Центрального, Північно-Східного економічних районів

 

План:

1.Економіко-географічна характеристика Столичного економічного району (за типовим планом).

2.Економіко-географічна характеристика Центрального економічного району (за типовим планом).

3.Економіко-географічна характеристика Північно-Східного економічного району (за типовим планом).

 

1. Столичний економічний район складається з Київської, Житомирської і Чернігівської області. Площа 90,7 тис.км.кв. або 14,9% площі України. Населення 7,3 млн. осіб, або 14,4% населення України. На формування районного господарського комплексу найбільший вплив мають грунтово-кліматичні, мінерально-сировинні, лісові та водні ресурси. Мінеральні ресурси району: паливні (нафта і природний газ; буре вугілля; торф), рудні (титанові руди), нерудні (фосфорити; граніти і гнейси; лабрадорити і мармур; суглинки, глини, кварцові піски, крейда, мергелі, каолін, пісковики). У районі є запаси мінеральних вод: Миронівське, Білоцерківське, Кагарлицьке джерела (у Київській області), Щорсівське ( у Чернігівській). 

Столичний СГР спеціалізується: машинобудування приладів, верстатів, суден, літаків, сільсько-господарської техніки, екскаваторів, мотоциклів, технологічного обладнання для легкої і харчової промисловості тощо (Київ, Житомир, Чернігів, Бердичів, Ірпінь, Васильків, Коростишів, Ніжин); хімічної промисловості, хімічних волокон, пластмас, шин, лаків, фарб, фармацевтичних препаратів тощо (Гнідинці, Київ, Чернігів, Житомир, Біла Церква, Ніжин); легкої промисловості, шовкових, лляних, вовняних тканин, швейних, трикотажних, хутрових і взуттєвих виробів тощо; харчової промисловості, м’ясної, молочної, цукрової; будівельної індустрії, будівельного і оздоблювального каміння тощо; лісопереробної промисловості, меблів, картону, паперу тощо; вирощуванні льону, картоплі, хмелю тощо.

2. Центральний СГР у складі Кіровоградської та Черкаської областей. Займає площу 45,5 тис.км. кв., або 7,5% території України. У районі проживає понад 2,7 млн. жителів, або 5,3% загальної кількості населення в Україні. Вигідність суспільно-географічного положення району визначають: розміщення у центрі України, зв’язок транспортними магістралями із Столичним районом, Донбасом, промисловим Придніпров’ям, причорноморськими областями; розташування у безпосередній близькості до потужних паливних та металургійної баз України, як Донбас, Придніпров’я. Мінеральні ресурси представлені бурим вугіллям (у Олександрії та Ватутіному); урановими рудами (