Економічна теорія як наука

justify;">-товариство (партнерство) – 2 і більше осіб об’єднують своє майно і зусилля з метою здійснення підприємницької діяльності на засадах розподілу доходу і ризику.

Види товариств:

повне товариство – співвласники несуть повну, необмежену відповідальність по своїх зобов’язаннях, яка поширюється і на їх особисте майно, на однакових умовах.

товариство з обмеженою відповідальністю – співвласники несуть обмежену відповідальність по своїх зобов’язаннях, тобто лише майном підприємства.

товариство з додатковою відповідальністю – співвласники ризикують майном підприємства і при потребі своїм власним майном.

змішане (командитне) товариство – складається з дійсних членів, які несуть повну відповідальність за зобов’язаннями товариства, та членів-вкладників, які відповідають за зобов’язаннями товариства лише своїми внесками. 

-корпорація (акціонерне товариство) - це підприємство, яке виникає шляхом об’єднання капіталів великої кількості співвласників на основі випуску і розповсюдження акцій.

Види акціонерних товариств:

відкрите (ВАТ) – це акціонерне товариство, акції якого вільно купують і продають на фондовому ринку;

закрите (ЗАТ) – це акціонерне товариство, акції якого не випускаються або випускаються без права вільної купівлі/продажу.

2.за розміром ( насамперед за кількістю працівників ):

-малі;

-середні;

-великі;

за формою власності:

-державні – повністю знаходяться у державній власності;

-колективні – знаходяться у власності колективу;

-комунальні;

-приватні.

за національною належністю капіталу:

-спільні – власниками є фізичні або юридичні особи;

-іноземні – належать іноземним власникам;

-національні. 

за метою та характером діяльності:

-комерційні;

-некомерційні.

 Підприємства можуть об’єднуватись у різні структури: асоціація, концерн, картель, синдикат, трест, консорціум, конгломерат, франчайзинг, фінансово-промислові групи.

2.Капітал підприємства, його кругообіг і обіг

 Фактори виробництва, що перебувають у власності або розпорядженні підприємства становлять його кошти або капітал. Вони постійно перебувають у русі і проходять при цьому три стадії: дві з них – у сфері обігу і одна – у сфері виробництва:

І стадія - закупівля необхідних факторів виробництва (засобів виробництва (ЗВ) та робочої сили (РС) ), відбувається у сфері обігу. У цій фазі кошти підприємства набувають грошової форми;

ІІ стадія - виробництво визначених товарів, відбувається у сфері виробництва, а кошти підприємства набувають продуктивної форми;

ІІІ стадія - продаж створеної продукції, відбувається у сфері обігу, а кошти перебувають у товарній формі.

Таким чином, кругообіг коштів (капіталу) підприємства – це проходження ними трьох стадій та послідовне набуття трьох форм – грошової, продуктивної і товарної .

 Кругообіг коштів (капіталу) як процес, що постійно повторюється називається оборотом коштів. Він характеризується часом та швидкістю.

Час обороту капіталу об’єднує час виробництва і час обігу.

 Залежно від особливостей участі різних складових капіталу підприємства у процесі виробництва розрізняють: основний і оборотний капітал.

 Основний капітал підприємства – це частина продуктивного капіталу підприємства, яка бере участь у багатьох кругообігах і свою вартість переносить на новостворений продукт порціями, частинами. До основного капіталу відносять: машини, устаткування, інструменти тощо.

 Процес перенесення вартості основного капіталу підприємства на новостворений продукт називається амортизацією. Вартість основного капіталу, що переноситься протягом року становить річні амортизаційні відрахування. Сума усіх амортизаційних відрахувань зосереджується в амортизаційному фонді, кошти якого використовується на капітальний ремонт чи зміну зношеного обладнання. Річна норма амортизації визначається за формулою:

А' = (Ар / ОКзаг)*100%, де

А' – річна норма амортизації;

 Ар – амортизаційні відрахування;

ОКзаг – загальна вартість основного капіталу підприємства.

Розрізняють різні методи амортизації, зокрема: лінійний метод, метод прискореної амортизації.

 Оборотний капітал підприємства – це та частина продуктивного капіталу, яка бере участь в одному кругообігу і свою вартість повністю переносить на новостворений продукт. До оборотного капіталу відносять: сировину, матеріали, комплектуючі тощо.

Час обороту основного капіталу визначають як відношення певної початкової його вартості до суми річних амортизаційних відрахувань.

Час обороту оборотного капіталу визначається як відношення разової вартості оборотних коштів до суми вартості перенесеної протягом року.

 Основний капітал підприємства зношується фізично і морально. Втрата частини вартості основного капіталу, разом із втратою його техніко-експлуатаційних властивостей в процесі експлуатації чи бездіяльності називається фізичним старінням (зношенням).

 Втрата вартості основного капіталу в результаті впровадження досягнень НТП у виробництво називається моральним старінням.

3.Витрати виробництва.

Формою руху авансованого підприємством капіталу є витрати виробництва. 

 Витрати виробництва – вартість усіх економічних ресурсів, залучених підприємцями для виробництва певного обсягу продукції.

 Усі витрати виробництва передбачають відмову від їх альтернативного використання. Отже витрати є альтернативними. Платежі, які повинна робити фірма для залучення до виробництва необхідних ресурсів становлять економічні витрати. Вони об’єднують:

зовнішні або явні витрати – витрати на оплату економічних ресурсів, постачальники яких не є власниками фірми, які фірма купує на ринках ресурсів. Явні витрати належать до бухгалтерських витрат;

внутрішні або неявні витрати – витрати фірми на використання власних ресурсів.

Залежно від терміну, впродовж якого фірма може змінювати економічні ресурси, залучені нею до виробництва, розрізняють:

 витрати в короткостроковому періоді, тобто в періоді, коли хоча б один вид ресурсу неможливо змінити;

витрати в довгостроковому періоді, періоді часу