Економічна теорія як наука

Валовий дохід (TR) – це виручка від виробництва і реалізації певного обсягу продукції. Він визначається за формулою:

TR = P*Q, де

Р – ціна товару;

Q – кількість виробленої та реалізованої продукції.

Бухгалтерський прибуток – це різниця між валовим доходом, отриманим від реалізації товарів і послуг, і сумою бухгалтерських (явних) витрат на виробництво і реалізацію цих товарів і послуг.

Пб = TR – ТС, де

Пб – прибуток бухгалтерський;

ТС – сукупні явні витрати.

Економічний прибуток – це різниця між валовим доходом і сумою усіх економічних (явних і неявних) витрат виробництва.

Нормальний прибуток – це мінімальний дохід, який дає можливість підприємцю здійснювати виробництво без збитків і залишитися в галузі. Він визначається як сума всіх мінімальних потенційних доходів, що є втратами від альтернативних варіантів використання можливостей підприємця, тобто, це альтернативні, або неявні витрати. Нормальний прибуток дорівнює сумі економічних витрат.

Прибуток, одержаний за всіма видами господарської діяльності фірми, становить балансовий прибуток. Він характеризує кінцевий фінансовий результат виробничої і невиробничої діяльності підприємства. Із балансового прибутку сплачують податки, проценти за кредит та інші неподаткові обов’язкові платежі.

Чистий прибуток – це та частина прибутку, що залишається після сплати обов’язкових платежів. Чистий прибуток є джерелом розширення і розвитку виробництва, поповнення страхових і резервних фондів, виплати дивідендів по акціях та процентів по облігаціях, задоволення соціальних потреб і стимулювання праці працівників. Отже, частина чистого прибутку розподіляється між співвласниками підприємства, із нього сплачують дивіденди, відсотки по облігаціях, а все, що залишається, становить нерозподілений прибуток.

Нерозподілений прибуток залишається в розпорядженні підприємства і використовується для інвестування виробництва, тобто є джерелом розширення, вдосконалення, оновлення виробництва.

Ефективність господарської діяльності підприємства виражають за допомогою рівня прибутковості або рентабельності.

Джерела прибутку:

•раціональне поєднання та ефективне використання виробничих ресурсів;

•зниження витрат праці та капіталу в розрахунку на одиницю продукції;

•запровадження у виробництво впроваджень НТП, інноваційність та ризик господарської діяльності;

•прискорення оборотності коштів підприємства;

•наявність певного ступеня монопольної влади.

Функції прибутку:

первинна, рушійна сила виробництва;

засіб (інструмент) до ефективного використання ресурсів і їх розподілу серед альтернативних видів виробництва;

прибуток є одним із засобів розподілу національного доходу;

прибуток стимулює нововведення та інвестування підприємствами.

ТЕМА 9 СУКУПНИЙ ПОПИТ І СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ

1. Сукупний попит і його складові

Сукупний попит (АD) є сумою, або сукупною величиною обсягу продукції, яку готові і можуть купити всі споживачі за певного рівня цін та інших однакових умов. Це заплановані видатки в усіх секторах економіки: у споживанні (С), приватних внутрішніх інвестиціях (І), урядових закупівлях товарів і послуг (G) та чистому експорті (Nx).

Споживання визначається переважно використовуваним доходом. Аналіз сукупного попиту зосереджується насамперед на детермінантах реального споживання (тобто номінального споживання, поділеного на відповідний індекс споживчих цін).

Інвестиції залежать від обсягів виробництва, витрат на капітал, що визначається податковою політикою, процентними ставками та іншими фінансовими умовами. Основним каналом, через який економічна політика може впливати на обсяг інвестицій, є монетарна політика.

Урядові видатки прямо визначають урядовими рішеннями.

Чистий експорт - різниця між експортом та імпортом. Імпорт (М) визначається внутрішнім доходом країни та обсягом виробництва, відношенням внутрішніх цін до зовнішніх і обмінним курсом валюти. Експорт (X), що є імпортом інших країн, визначається доходами та обсягами виробництва в інших країнах.

Отже, сукупний попит може бути виражений такою тотожністю:

АD=С+І+G+Nx.

Сукупний попит має грошову форму. Якщо пропозиція грошей не змінюється, то між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва існує така залежність: чим нижчим буде рівень цін, тим, за інших однакових умов, більшу частину реального обсягу виробництва запрагнуть придбати споживачі всередині країни і чужоземці. i, навпаки, у разі зростання рівня цін закупівлі обсягу національного продукту зменшуватимуться.

Різні комбінації рівня цін (Р) і реального обсягу виробництва (Q) за умови незмінної пропозиції грошей ілюструє крива сукупного попиту, показана на рис. 1.

 Рис.1. Крива сукупного попиту

Крива АD є спадною, оскільки зростання цін (Р) скорочує реальні запаси грошових засобів (M/P), де М - пропозиція грошей.

Отже, попит на товари і послуги скорочується. Цим пояснюється обернена залежність між АD і рівнем цін (якщо пропозиція грошей не змінюється).

Від'ємний нахил кривої АD пояснюють ще трьома ефектами:

•Ефектом процентної ставки. Коли рівень цін підвищується, зростають і процентні ставки, а вищі процентні ставки призводять до скорочення споживчих видатків та інвестицій.

•Ефектом багатства або реальних касових залишків (ефект Пігу). За вищого рівня цін реальна вартість усіх фінансових активів, зокрема активів із фіксованою вартістю грошей, зменшується. Населення стає біднішим, його видатки зменшуються.

•Ефектом імпортних закупівель. Коли рівень цін у країні підвищується, населення та підприємці більше купують товарів за кордоном, де вони дешевші. Як наслідок, зменшується попит на вітчизняні товари. Усі ці чинники зумовлюють рух кривою АD.

Якщо центральний банк змінює пропозицію грошей, можливі комбінації між Р та Q змінюються, що означає переміщення кривої сукупного попиту на графіку праворуч, коли пропозиція