Економічний аналіз для інших спеціальностей

Предмет:

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду передбачає їх порівняльний аналіз за кожною окремою статтею. У процесі виробничої діяльності часто трапляються випадки, коли кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. З одного боку це свідчить про раціональне використання коштів, оскільки підприємство залучає в оборот більше коштів, ніж відволікає з обороту. Однак негативною стороною цього явища є те, що підприємству може не вистачити коштів для погашення поточних боргів через малий обсяг високоліквідних активів.

ІV. Аналіз фінансової стійкості підприємства.

Аналіз фінансової стійкості проводиться для відповіді на питання: наскільки підприємство незалежне з фінансової точки зору, зростає чи знижується рівень цієї незалежності і чи відповідає стан його активів і пасивів завданням фінансово-господарської діяльності.

Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або нестача джерел для формування запасів і затрат, який визначається у вигляді різниці величини джерел запасів і затрат.

Загальна величина запасів і затрат по балансу дорівнює рядкам 100-150 балансу.

Для характеристики джерел формування запасів і затрат використовується декілька показників, які відображають різні види джерел:

Наявність власних оборотних коштів (ВОК): ВОК= р.380+р.430- р.080;
Наявність власних і довгострокових позичкових коштів (ФК): ФК= р.380+ р.430+ р.480- р.080;
Загальна величина основних джерел формування запасів і затрат (ЗВД)): ЗВД= р.380+ р.430+ р.480+ р.500- р.080.

Цим показникам наявності джерел формування запасів і затрат відповідають три показника забезпеченості запасів і затрат джерелами формування:

Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів: Ф= ВОК- 33
Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позичкових джерел формування запасів і затрат: Ф= КФ- 33.
Надлишок (+) або нестача (-) основних джерел (загальної їх величини) для формування запасів і затрат: Ф= ВД- 33.

Цей показник носить ще назву фінансово-експлуатаційної потреби.

За допомогою цих показників можна визначити трьохкомпонентний

показник типу фінансової ситуації:

Можливо виділити чотири типи фінансової ситуації:

1.Абсолютна стійкість фінансового стану. Цей тип ситуації зустрічається вкрай рідко, являє собою крайній тип фінансової стійкості, тобто трьохкомпонентний показник типу фінансової ситуації:

2.Нормальна стійкість фінансового стану , яка гарантує платоспроможність, тобто S=0,1,1;

3.Нестійкий фінансовий стан, пов’язаний з порушенням платоспроможності, але при якому все ж зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, за рахунок скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів, тобто

4.Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство на межі банкрутства, оскільки у даній ситуації грошові кошти , короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості, тобто

Крім абсолютних показників для аналізу фінансової стійкості застосовують такі коефіцієнти:

Коефіцієнт фінансової незалежності – відношення власного капіталу (р.380+р.430+р.630) до валюти балансу (р.640).Відображає питому вагу власних засобів в загальній сумі джерел фінансування. Нормативне значення складає ≥ 0,5.
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу – відношення зобов’язань (р.480+р.620) до валюти балансу (р.640).Відображає питому вагу зобов’язань в загальній сумі джерел фінансування. Нормативне значення складає < 0,5.
Коефіцієнт довгострокового фінансування – відношення суми власного капіталу (р.380+р.430+р.630) та довгострокових зобов’язань (р.480) до валюти балансу (р.640).Відображає, яка частина активів фінансується за рахунок стійких джерел. Нормативне значення складає ≥ 0,6.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу – відношення різниці між оборотними активами (р.260+р.270) та поточними зобов’язаннями (р.620) до власного капіталу (р.380+р.430+р.630).Відображає частину власних оборотних засобів у власному капіталі. Оптимальне значення 0,5, але > 0,3.
Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом – відношення різниці між сумою оборотних активів (р.260+р.270) та поточних зобов’язань (р.620) до матеріальної частини оборотних активів (сума рядків від р.100 до р.140).

Показує, якою мірою матеріальні запаси покриті власними коштами. Нормативне значення складає 60-70%, нижня критична величина – 50%.

V. Аналіз платоспроможності підприємства.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань підприємства її активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення зобов’язань. Від ліквідності балансу слід відрізняти ліквідність активів, яка визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх у грошові кошти. Чим менше часу необхідно для того, щоб даний вид активів перетворився у гроші, тим вища їх ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні коштів по активу, згрупованому за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, з зобов’язаннями по пасиву, згрупованому за строками їх погашення і розташування у порядку зростання строків.

В залежності від ступеня ліквідності активи підприємства поділяються на групи:

А1. Найбільш ліквідні активи – до них відносяться всі статті грошових коштів і поточні фінансові інвестиції (А1=р.220+ р.230+ р.240).

А2. Активи, що швидко реалізуються – дебіторська заборгованість (р.160).

А3. Активи, що реалізуються повільно (р.100/р.150+ р.170/р.210+ р.250).

А4. Активи, що важко реалізуються (р.080+ р.270).

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

П1.Найбільш термінові зобов’язання – до них відноситься кредиторська заборгованість (П1= р.510/р.580+ р.600).

П2. Короткотермінові пасиви (р.500+ р.610).

П3. Довготермінові пасиви (р.480+ р.590+ р.630).

П4. Постійні пасиви (р.380+ р.430).

Для визначення ліквідності балансу слід співставити підсумки наведених груп по