Економічний аналіз для інших спеціальностей

3.1. Коефіцієнт обороту по прийому кадрів – відношення чисельності прийнятих працівників до середньоспискової чисельності працівників за певний період.

3.2. Коефіцієнт обороту по звільненню - відношення чисельності звільнених працівників до середньоспискової чисельності працівників за певний період.

3.3. Коефіцієнт плинності кадрів - відношення чисельності звільнених працівників у зв’язку з плинністю (звільнених за власним бажанням, за порушення трудової дисципліни, через невідповідність кваліфікації) до середньоспискової чисельності працівників за певний період.

4. Аналіз використання робочого часу має на меті виявити його втрати, причини втрат і їх вплив на обсяг виробництва і реалізації продукції.

Узагальнюючими показниками використання робочого часу є:

1.Середня кількість днів відпрацьованих робітниками за звітний період. Цей показник залежить від наступних факторів:

-кількість вихідних і святкових днів;

-кількість днів чергової відпустки;

-інші види відпусток передбачених законодавством;

-кількість днів непрацездатності;

-неявка на роботу з дозволу адміністрації;

-прогули та інші.

2.Середня тривалість робочої зміни (робочого дня). Цей показник визначають наступні фактори:

-величина нормативного робочого тижня;

-час простою впродовж дня, зафіксований в обліку;

-час понад урочної роботи;

-час інших скорочень робочого дня, передбачений законодавством (для підлітків, матерів годувальниць тощо).

3.Середня кількість днів відпрацьованих одним працівником.

 Під час аналізу знаходять відхилення цих показників від плану, а також порівнюють їх з аналогічними показниками за минулі періоди, встановлюють конкретні причини можливих відхилень. При чому особливу увагу слід звернути на величину зафіксованих в обліку непродуктивних втрат робочого часу (неявки, прогули, простої, брак).

5. Аналіз продуктивності праці і пошук резервів її подальшого підвищення.

Продуктивність праці являє собою відношення обсягу виробленої продукції на середньоспискову чисельність працівників.

Проводиться оцінка виконання плану та динаміки продуктивності праці за даними про виробіток одного працівника за рік, квартал, місяць, день.

В процесі аналізу продуктивності праці визначається вплив трудових факторів на обсяг виробництва за допомогою наступної детермінованої факторної моделі (ВП – випуск продукції, ССЧ – середньоспискова чисельність працівників, КД – кількість днів відпрацьованих одним працівником, СДВ – середньоденний виробіток одного працівника):

ВП = ССЧ * КД * СДВ

Вплив кожного з факторів (ССЧ, КД, СДВ) на зміну випуску продукції розраховується наступними формулами:

∆ВПССЧ = ∆ССЧ * КДпл * СДВпл

∆ВПКД = ССЧф * ∆КД * СДВпл

∆ВПСДВ = ССЧф * КДф * ∆СДВ

де ∆ВПССЧ, ∆ВПКД, ∆ВПСДВ, - вплив певного фактору на результативний показник;

КДпл., СДВпл – планове значення відповідного фактору;

ССЧф, КДф – фактичне значення відповідного фактору;

∆ССЧ, ∆КД, ∆СДВ – відхилення фактичного значення відповідного фактору від плану. 

7. Оцінка ефективності використання коштів на оплату праці, що характеризується співвідношенням темпів росту продуктивності праці (ТРпп) і заробітної плати (ТРзп). Якщо таке співвідношення більше одиниці, вважається, що кошти на заробітну плану використані ефективно.

 

 

ІІ. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами та ефективності їх використання

Мета аналізу основних засобів – визначити забезпеченість підприємтсва даними активами за умов найбільш інтенсивного їх використання та пошук резервів підвищення їх віддачі. 

Аналіз проводиться за наступними напрямами:

1. Аналіз складу і динаміки основних засобів підприємства. Особлива увага при цьому приділяється аналізу промислово-виробничих основних засобів, оскільки їх зростання та зміна структури визначає виробничу потужність підприємства. Проводиться аналіз технологічної та вікової структури основних засобів. Для аналізу динаміки використовуються показники:

- коефіцієнт поступлення – відношення вартості основних засобів, що надійшли на підприємство на протязі періоду до їх вартості на кінець даного періоду. Показує інтенсивність оновлення основних засобів;

- коефіцієнт вибуття – відношення вартості вибулих основних засобів за період до їх вартості на початок даного періоду. Відображає ступінь інтенсивності вибуття основних засобів.

2. Аналіз технічного стану основних засобів. Віковий склад устаткування є основною характеристикою технічного рівня основних засобів. Стан устаткування аналізують за строками його експлуатації, виділяючи групи об’єктів за періодами до 5 років, 5-10 років, 10-20 років і т.д. При цьому визначають кількість різних груп устаткування з різними періодами експлуатації, їх питому вагу, розробляють заходи щодо оновлення основних засобів. Узагальнюючими показниками, що характеризують стан засобів є:

- коефіцієнт зносу – відношення суми зносу основних засобів до їх первісної вартості;

- коефіцієнт придатності – розраховується як різниця між одиницею та коефіцієнтом зносу.

3. Аналіз ефективності  використання основних засобів характеризується показниками:

- фондовіддача – відношення вартості товарної продукції до середньорічної вартості основних виробничих засобів. Показує обсяг виробленої продукції на 1 грн основних засобів.

- фондомісткість - відношення середньорічної вартості основних виробничих засобів до вартості товарної продукції. Показує середню вартість основних засобів, які забезпечували виробництво продукції, вартістю 1 грн.

4. Аналіз ступеня використання верстатного часу (екстенсивне використання устаткування) та технічних можливостей верстатів (інтенсивне використання):

- коефіцієнт екстенсивного використання устаткування – відношення фактичної кількості відпрацьованих устаткуванням верстатогодин до планового фонду часу роботи устаткування;

- коефіцієнт інтенсивного використання устаткування – відношення фактичного випуску продукції на одну верстато-годину до планового;

4. Оцінка впливу використання устаткування на обсяг продукції здійснюється шляхом аналізу