Економічний розвиток Іспанії в умовах утвердження демократичного режиму (19821996 рр.) : історіографічний огляд іспанської науки

Завжди важливе місце в економіці Іспанії посідало сільське господарство.

У своїх публікаціях вище згадуваний Р Тамамес аналізує процес перетворення аграрної системи Іспанії, довгий час закритої, суворо національної галузі економіки. Аналізує ряд заходів, що дозволили обґрунтувати протекціонізм, а також подальшу глобалізацію економіки. Особливу роль в модернізації економіки дослідник відводить вступу Іспанії в ЄЕС [13].

Автор ряду статей Х. М. Сумпсі Віньяс розглянув цілий ряд проблем і питань про процес модернізації сільського господарства Іспанії після вступу в ЄЕС. Він наголошував, що необхідно переглянути концепцію модернізації, в якій переважатиме зниження витрат на одиницю продукції для поліпшення конкурентоспроможності. Автор показав недоліки модернізації в підвищенні конкурентоспроможності, а також запропонував можливі шляхи структурних перетворень, необхідних для реформи Спільної аграрної політики (САП) ЄЕС як фактор можливого блокування. На закінчення Х. М.

Сумпсі Віньяс запропонував можливі варіанти майбутньої аграрної модернізації в Іспанії в рамках поступової лібералізації сільськогосподарських ринків, і критерії, яким повинні відповідати в найближчі роки політика модернізації сільського господарства. Науковець висловив припущення про поглиблення реформи 1992 р. САП в результаті тиску не тільки зовні, але й зсередини [14; 15].

Проблеми нерівності сільського господарства Іспанії і проблеми, які вони породжують досліджені Р Галярдо та Е. Рамос Реалем. В першу чергу розглядаються основні елементи нерівності щодо обмеження іспанського аграрного сектора; представлені існуючі відмінності в фермерських селянських господарствах різних автономних співтовариств; здійснено порівняння між сільським господарством Іспанії та країн Європейського Союзу; розглянуто нові вимоги конкурентоспроможності та переговорного процесу [16].

В статті І. Бардахі Аскарате та Е. Рамос Реала сформульовані фактори, які обмежували та визначали конкурентоздатність фермерських господарств країн Середземного моря. У цьому зв’язку авторами були встановлені сильні і слабкі сторони іспанських господарств при інтеграції в нову систему відносин Європейського Союзу з Середземномор’ям. Робиться висновок, що нова ситуація надала Іспанії статус привілейованого партнера з іншим берегом ЄЕС. Стратегія в Іспанії, в цьому сенсі, сприяла стабільності в регіоні та зростанню іспанської економіки [17].

Субсидії розвитку передбачають четверту частину сільськогосподарської ренти в Іспанії. Х. Коліно Суерас та А. Лоса Кармона дослідили питання про вплив потоку державних ресурсів та розподіл доходів. З допомогою аналітичних інструментів досліджено роль держави в розподілі початкових прибутків, що виникають в результаті виробничої діяльності і кінцевих прибутків, що включають в себе субсидії. Науковці проаналізували інтенсивність впливу субсидії на справедливість в іспанському аграрному секторі [18].

К. Барсєра Лопес проаналізував роль держави і її аграрної політики в модернізації сільського господарства Іспанії протягом XX століття. Досліджено аграрну кризу 40-х років ХХ ст., що пов’язана з складною аграрною політикою Ф. Франко; проаналізовано процес відновлення і модернізації іспанського сільського господарства 50-60х рр., а також становище у секторі після вступу ЄЕС [19].

Значно менше досліджень існує щодо розвитку тваринництва. Окремо варто виділити працю Р. Домінгес Мартіна, який дослідив еволюцію сектору тваринництва з 1940 по 1985 рр., поділивши на три етапи: 1) 1940-1959; 1960-1975 рр. ; 3) 1975-1985 рр. [20].

Особливу увагу було приділено вивченню наукових праць, присвячених реформування фінансової системи Іспанії в умовах утвердження демократичного режиму.

Х. В. Салсінес Крісталем досліджено основи побудови іспанської фінансової системи, яка була жорстко контрольованою в умовах існування авторитарного режиму. Автором з’ясовано вплив політичного переходу на трансформацію фінансової системи. Тим не менш, перші зміни фінансових агентів і суспільства в цілому, вказує дослідник, мали місце наприкінці режиму Франко. Також у статті вивчається розвиток системи кредитування [21]. У своїй наступній статті автор зазначає, що існуюча структура фінансової системи Іспанії була створена, починаючи з середини 70-х років. Початкова відсутність систематичності в діяльності і узгодженості на біржах, сувора урегульованість діяльності фінансових інститутів, зокрема банків, створювали високі бар’єри для появи небажаних конкурентів. У статті показано розвиток цієї ситуації в напрямку модернізації фінансових ринків та банківської системи [22].

Ґрунтовною є праця двох іспанських науковців Й. Лядос і Масльоренса та Й. Торрент і Селенса «Аналіз іспанської економіки: на шляху до нової моделі зростання». Щодо модернізації фінансової системи (зокрема, оподаткування), то науковці пояснюють, що не слід плутати поняття багатства і фінансового доходу. Так, в той час як фінансове багатство показує значення фінансових активів, що накопичуються з часом, то доходи фінансові показують ефективність накопиченого капіталу. Тому, на думку авторів, до зміни системи оподаткування необхідно ретельно готуватися, щоб не знизити споживчий рівень громадян [23].

Особливості розвитку валютного ринку в Іспанії в період з липня 1977 р. по серпень 1988 р. досліджено М. Гомес-Пігом, оскільки, на думку автора, в цей період була проведена глибока модернізація норм, що регулюють цей ринок [24].

В статті М. Гомес де ла Торре проводиться аналіз податку на дохід фізичних осіб в контексті оподаткування сім’ї в світлі принципу податкової справедливості і ефективності [25].

Історіографічна основа вивчення розвитку підприємництва також є репрезентативною. Еволюція правового регулювання товариств взаємного гарантування, як однієї з форм підтримки малого бізнесу, відображена в дисертаційному дослідженні Х. М. Ібанес Гімено. Автор виділяє декілька етапів. Перший етап (11 серпня 1978 р. – 22 січня 1979 р.) охоплює період, протягом якого було