Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Економіка природокористування

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
38
Мова: 
Українська
Оцінка: 

– нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності капітальних вкладень.

Якщо порівняльні варіанти відрізняються за строками освоєння капітальних вкладень, а поточні затрати змінюються, то необхідно приводити затрати більш пізніх років до поточного моменту. Для цього застосовується коефіцієнт приведення:
В = 1 / (1 + Енп),
де: t – період приведення в роках;
Енп – норматив приведення різночасових витрат (на охорону і відновлення лісів – Енп = 0, 08, рекультивацію земель – Енп = 0, 03).
Для порівняльної ефективності ПОЗ, які мають тривалі строки реалізації проекту та внесення додаткових капітальних вкладень використовують формулу:
∑[ (Кп + Кgt + Сt) / (1 + Енп) ] → min,
де: Кп – початкові капітальні вкладення в ПОЗ;
Кgt – додаткові капітальні вкладення для t – го року експлуатації;
Сt – поточні витрати для t – го року.
Для забезпечення ефективного використання ПР та не допущення погіршення стану НПС будь-які проектні рішення (будівництво нових та реконструкція старих підприємств, будівництво доріг, проведення зрошувальних та осушувальних робіт, перепрофілювання земельних та водних басейнів і ін.) проходять еколого-економічну оцінку (ЕЕО).
ЕЕО передбачає:
забезпечення раціонального природокористування і охорони НПС;
дотримання норм і правил рекультивації земель та збереження родючого шару ґрунту;
обґрунтування доцільності вибору земельних угідь для проведення меліорації земель;
оцінку ефективності заходів, що виключають забруднення атмосфери, водоймищ і ґрунтів шкідливими викидами і скидами;
обґрунтування санітарно-гігієнічної доцільності спорудження об’єктів;
аналіз наявних заходів по запобіганню водної та вітрової ерозії, вторинного засолення, підтоплення і забруднення земель;
наявності заходів з запобігання забруднення підземних та поверхневих вод шкідливими викидами та скидами;
експертизу проектів на відповідність вітчизняним та зарубіжним екологічним стандартам.
ЕЕО проводиться в чотири етапи:
оцінка допустимості будівництва нових та реконструкції діючих підприємств;
еколого-економічне обґрунтування передбачуваного будівництва нових підприємств;
мінімізація впливу запроектованого об’єкту на НПС;
визначення порівняльного еколого-економічного ефекту капітальних вкладень на будівництво нових і реконструкцію діючих виробничих об’єктів.
 
2. Земельний кадастр і земельний кодекс, їх призначення, структура ї зміст
 
Земельний кадастр, як відомо, ве-деться з метою інформаційного забез-печення учасників земельних відносин при реалізації їхніх повноважень по во-лодінню, користуванню і розпоряджен-ню землею. У процесі формування цих відносин, обумовленого особливостями використання землі, розвитком науково-технічного прогресу та зміною соціаль-них факторів змінювались завдання, методи і технології земельного кадаст-ру, а також область застосування його інформації. За всіх часів людство шу-кало найбільш оптимальні і найбільш опрацьовані способи ведення кадастру – на перший план виходили реальна або парцелярна системи; у кадастрі зна-ходили висвітлення переважно правові, облікові або оціночні дані. Тобто, перед суспільством завжди гостро стояла про-блема відповідності кадастру сформо-ваним земельним відносинам, рівню розвитку продуктивних сил і науково-технічного прогресу, а також пошуку шляхів вдосконалення кадастрових процедур.
Загальні відомості і складові частини земельного кадастру
Ведення земельного кадастру зумовлене об'єктивними потребами суспільства в одержанні, необхідних відомостей про землю як першоджерело матеріальних благ та об'єкт оподаткування.
Слово «кадастр» походить від латинських слів “сарut”, що означає «податковий предмет» та “сареtasturm” – «опис податкових предметів». Спочатку під кадастром розумілася книга, в якій вказувалися відомості про предмет оподаткування. З виникненням і розвитком держави земля стала основним джерелом державних доходів і у зв'язку з цим об'єктом оподаткування. Внаслідок цього на певних етапах розвитку суспільства з'явилася необхідність у точному обліку земель, а відтак і їх оцінці як об'єкта господарювання й оподаткування. Так, ще у Стародавньому Єгипті (4 тисячі років тому) удобрені розливами ріки Ніл землі обліковувалися у кількісному і якісному аспектах з-метою вилучення п'ятої частини доходів і встановлення права власності на землю. Такі дії з обліку та оцінки земель проводилися двічі на рік таксаторами – чиновниками фараона. В Аравійській пустелі, у Теллосі були знайдені халдейські таблиці з першими планами території й описом міста Данги, які належали до 4000 року до нашої ери. Найстаріша кадастрова карта, яка дійшла до нас, зберігається в Туреччині у Стамбульському музеї. Це глиняна табличка із зображенням районів, які підлягали оподаткуванню. Цей документ належить приблизно до 2200 року до нашої ери.
Цікавим кадастровим документом, створеним у далекому минулому ацтеками, є карта долини озера Шогимілко (місячне), виготовлена на великому листі стародавнього «паперу», яким була кора дерева. На цій карті показана мережа осушувальних каналів, доріг, близько 400 будинків із зображенням господаря ієрогліфом його імені, ділянка землі, осушеної дренажем придатної для вирощування сільськогосподарських рослин.
Відомості про поземельні кадастри знаходять також у Стародавньому Китаї, Месопотамії, Стародавній Греції і Римі, де вони успішно велися.
З розвитком суспільства змінювалися форми оподаткуванні населення, а тому вносилися певні зміни у земельний кадастр, результаті чого розрізняють такі три основні його види:
1) за маєтками (господарствами) ;
2) за угіддями;
3) за окремими ділянками (парцелами).
Кадастр за маєтками (господарствами) давав, порівняльну оцінку окремих маєтків (господарств), за угіддями – відповідну оцінку окремих видів земельних угідь, а кадастр за парцелами, («парцелярний кадастр) – оцінку окремих земельних ділянок. Порівняльна оцінка землі у кадастрі проводилася за даними ринкових цін на землю або за чистим
Фото Капча