Екзистенційний аспект екологічного виховання особистості в контексті її соціалізації

 

Попова И. В.

 

Під час соціалізації в особистості формується не тільки духовний світ загалом, але й виробляється її особливе морально-естетичне ставлення до природи зокрема. Тому на кожному з етапів соціалізації важливо запроваджувати належні форми духовності, завдяки яким духовний світ особистості може розкритися щонайбільше. Зокрема, на ранніх етапах екологічного виховання значну роль може зіграти використання казкових творів. У юнацькому віці ефективним є використання мистецьких засобів екологічного виховання, насамперед творів народної культури. Важливою засадою екологічного виховання є ігрова діяльність з усіма притаманними їй специфічними різновидами. А залучення до безпосередньої діяльності з охорони природи, практичні вправи та тренінги сприяють особистій реалізації екзистенцій екологічного виховання. Адже головною ознакою такого виховання є спрямована на охорону природного середовища й захист тваринного і рослинного світу практична діяльність кожної людини. Водночас разом з практичною велике значення для екологічного виховання має науково-дослідна діяльність. Варто також звернути увагу на значний виховний потенціал туризму, а надто екотуризму та інших форм активного відпочинку в природному середовищі.

Ключові слова: соціалізація, виховання, екологічне виховання, культура.

Екологічне виховання передбачає формування і реалізацію його основних екзистенцій, а також їх локалізації на різних рівнях соціалізації особистості. З огляду на це необхідно насамперед звернути увагу на значний виховний потенціал засобів мистецтва щодо формування екологічної свідомості людини. Застосування подібних засоби може бути ефективними на всіх етапах екологічного виховання, проте у кожній віковій групі воно матиме свою специфіку.

Наприклад, досліджуючи формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва, І. Павленко обґрунтовує думку про те, що систематичне звернення до творів мистецтва в навчально-виховному процесі початкової школи розвиває емоційно-почуттєву с феру дітей, витонченість їхнього спо стереження, здатність до милування красою, виразністю природних форм. Як наслідок, емоційно-естетичного пробудження дитини є її прагнення оберігати природну красу, примножувати й закарбовувати її в різних видах творчої діяльності. Саме мистецтво дає можливість сформувати у дітей морально- естетичне ставлення до природи, образ природи й світу, розвивати емоційну пам’ять, благородство думки та вчинку школярів. Мистецтво як «магічний кристал» через накопичення естетичного досвіду сприйняття художніх образів природи пробуджує у школярів почуття захопленості, піднесеності, натхнення, які зберігаються в них при спілкуванні з реальними природними об’єктами [1, с. 7].

На ранніх етапах екологічного виховання значну роль може зіграти використання казкових творів. Зокрема, О. Кузнецова та С. Масалова серед багатьох методів і прийомів активного екологічного виховання виокремлюють забутий методичний прийом викладення матеріалу у формі жанру казки. Казки екологічного змісту до теми конкретного уроку складають самі учні. Казкова фантазія дає можливість надати новий сенс усій пізнавальній діяльності учнів на уроці, емоційно впливає на психологію учня [2, с. 187].

Подібний погляд висловлює Т. Науменко. Через емоційну взаємодію з об’єктами природи діти здатні засвоювати системні знання, виробляти конкретні судження, самостійно формулювати умовисновки і, як наслідок, регулювати власну поведінку. Найяскравішими і найдоступнішими для дітей є казкові образи. Образність казки сприяє формуванню перших синкретичних уявлень про ті об’єкти і явища, про які в ній розповідається. Разом з народною великий вплив на розвиток дитини має авторська казка. Авторська казка, в основі якої лежать наукові факти, здійснює вплив водночас на когнітивну, почуттєву та діяльнісну сферу особистості та здатна оптимізувати процес екологічного виховання дошкільників [3].

Не менш важливим та ефективним є використання мистецьких засобів екологічного виховання у юнацькому віці. За словами А. Льовочкіної, юнацькій вік сприяє пошуку гармонії у світі та усвідомленню власного місця у ньому. Практична взаємодія з довкіллям здійснюється здебільшого у естетичному напрямку і виражається у малюнках, віршах, фотографіях, музиці. Отже, психологічні особливості процесу формування екологічної свідомості у юнацькому віці обумовлюють спрямування педагогічних зусиль на допомогу юнакам в опануванні естетичних технологій взаємодії особистості із довкіллям [4, с. 271].

Серед мистецьких засобів екологічного виховання особливо варто відзначити роль творів, що належать до народної культури. Зокрема, Я. Полякова підкреслює закладений в народній культурі духовно-моральний потенціал, що забезпечує можливість гуманізації взаємостосунків людини з природою, заміни безперспективних стереотипів природокористування на екологічно виправдані. Тому в організації педагогічного впливу на особистість з метою ствердження у свідомості людини сучасних ідеалів і цінностей у взаємодії з природою чільне місце відводиться етнічному компоненту [5].

Наступною сферою реалізації екологічного виховання є ігрова діяльність. Згідно з Г Сорокіною, метою екологічної гри як форми екологічного виховання є формування потреби в спілкуванні з природою, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки, відчуття себе частиною природи. Ця форма екологічного виховання спрямована на розвиток основних видів діяльності особистості: фізичної, психічної, інтелектуальної. При цьому виокремлюються три основні групи ігор: рухливі, інтелектуальні, духовно-естетичні. Як окремий засіб підготовки школярів до реальних екологічних ситуацій відзначаються рольові ігри [6, с. 232].

О. Кузнєцова та С. Маслова, підкреслюючи важливість ігрової діяльність з екологічним змістом, роблять висновок, що екологічна гра справляє великий емоційний вплив на школярів різного віку. Саме в процесі гри формуються вміння та навички спілкування з природою. Гра допомагає педагогу визначити індивідуальні можливості та здібності дітей, їхні характери, що дає можливість більш ефективно впливати на їхню вольову сферу, на процес виховання бережливого ставлення до природи [2, с.