«Енеїда» І. Котляревського: фантекст і джерело

Проте, сучасні дослідники вказують, що І. Котляревський у творенні «Енеїди» не вдавався до сліпого наслідування своїх попередників. Він, на думку Таміли Яценко, «подарував нам травестію героїчної поеми стародавніх римлян, рівної якій немає в світовому письменстві, яка є найталановитішою і найоригінальнішою пародійною переробкою з усього потоку бурлескно-сатиричної літератури на цю тему; сприйняти літературні явища різних народів не розрізнено, а в цілісному літературно-мистецькому контексті; усвідомити безперервність всесвітнього літературного процесу, адже поеми Гомера «Іліада» й «Одіссея» (VIII ст. до н. е.) є основою епосу Вергілія «Енеїда» (29-19 рр. до н. е.) « [9, 65]. Сучасний літературознавець М. Ткачук вважає, що «у фабулу Вергілієвої епопеї український автор вмістив зовсім новий соціально-побутовий та історико-етнографічний світ, освітлений крізь призму національного світобачення» [19, 170].

Автори творів фанфікшену намагаються зберегти хронологічні межі твору-попередника, його сюжет, персонажів, тобто наблизитися до письма протослова і зберегти т. зв. «код впізнаваності». Саме такими є переробки «Енеїди» у світових літературах. «Енеїда» Вергілія в урочистому й піднесеному тоні розповідає про мандри і доблесть предка з роду Юліїв – троянського ватажка Енея. В основі сюжету – античний міф про війну між троянцями та греками, внаслідок падіння Трої Еней, за велінням богів, поплив до чужої землі, щоб заснувати там нове царство. За основу сюжету Вергілій взяв не сучасні йому події, а відомі грецькі епічні твори «Одіссею» та «Іліаду» Гомера. Це був поетичний погляд на історію Риму з використанням великого міфологічного матеріалу. За жанром «Енеїда» Вергілія – давньоримська епопея, героїчний твір, класичний оригінал, що уславляє абсолютизм і доводить божественне походження римських імператорів.

Іван Котляревський переробив епопею Вергілія на український лад: у поемі українського митця діють паралельно дві сюжетні лінії: канва сюжету поеми Вергілія та реальні мандри запорозьких козаків після скасування Січі.

Хоча сюжет І. Котляревський взяв з однойменної поеми Вергілія, але зміст поеми українського митця виявився абсолютно іншим. Як підкреслює Тамара Гундорова, автор «Енеїди» у своїх інтенціях «недвозначно постає людиною своєї сучасності, і Вергілієва «Енеїда» служить йому класичною історичною рамкою, на яку проектується українська історія, де діють переодягнені на український лад античні боги і герої. Еклектика такої вистави особливо прикметна, власне, барокова» [3, 21]. Латинський оригінал являв собою героїчний епос, а з-під пера українця вийшла весела, бешкетна поема на вітчизняному національному матеріалі. Герої нової «Енеїди» хоч і мали римські імена, проте суспільство, зображене у творі, було списане з сучасної письменникові України.

У поемі українського митця в образах троянців, карфагенян, латинян зображені українці з їхнім побутом, звичаями, мовою. Своїх героїв письменник наділив рисами запорізьких козаків – сміливістю, відвагою, відчайдушністю, прагненням до волі, відданістю Батьківщині. І. Котляревський вплітає у твір епізоди з життя українських козаків, старшини, селянства, міщан, священиків; масштабні описи побуту українського суспільства, що робить твір оригінальним.

Художній світ поеми Вергілія будується на античній міфології, яка для Івана Петровича Котляревського була близькою до християнської. Тому «Вергілієву античну модель пекла він сміливо реінтерпретує, творить нереферентний простір – християнський загробний світ, як перед ним це здійснив Данте» [8, 51]. Проте в творі українського письменника своя структура пекла і раю, свій «реєстр» грішників і праведників, що більше відповідають уявленням українців про гріхи.

«Енеїда» Івана Котляревського постала у контексті європейських культур як бурлескно-травестійна переробка однойменної героїчної поеми Вергілія. Скориставшись фабулою «Енеїди» римського митця, український поет створив оригінальну поему, змоделювавши українське життя кінця ХVІІІ – перших десятиліть ХІХ століть. «Перелицювання» відбувалося з метою сатиричного змалювання сучасного українському митцеві суспільства. Мовне багатство, звернення до культури, звичаїв, традицій, побуту українців дало можливість письменнику вказати на важливі чинники національної ідентичності. Отже поему «Енеїда» Івана Котляревського можна вважати фантекстом відповідно до джерела – твору римського поета. Оригінальність поеми І. Котляревського як твору факфікшену полягає у тому, що автор, переодягаючи героїв у національні костюми, передав сам дух українського народу.

 

 

1. Березіна Д. Ю. Феномен fanfiction: правила гри без правил: [Електронний ресурс] / Березіна Д. Ю. // Наукові праці. Серія: Філологія. Літературознавство. – Миколаїв: Видання ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. – №124. – Випуск 111. – С. 8-13. – Режим доступу: http: //www. nbuv. gov. ua/portal/Soc_Gum/Npchdu/FL/2009_111/111-2. pdf
2. Васильева С. В. Фанфик Stargate Sg-1 [Електронний ресурс] / С. В. Васильева – Режим доступу: http: //samlib. ru/w/wasilxewa_swetlana_wladimirowna/.
3. Гундорова Т. І. Перевернений Рим, або «Енеїда» Котляревського як національний наратив / Тамара Іванівна Гундорова // Наукові праці. Серія: Філологія. Літературознавство. – Миколаїв: Видання ЧДУ ім. Петра Могили, 2004. – Том 29. – Вип. 16. – С. 17-28.
4. Дженкинс Г. Школа фан-фикшн [Електронний ресурс] / Генри Дженкинс. – Режим доступу: http: //old. russ. ru/culture/network/20040208-pr. html.
5. Зеров М. Українське письменство ХІХ ст. Від Куліша до Винниченка: Лекції, нариси, статті / Микола Зеров. – Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 2007. – 568 с.
6. Кузьміна І. Фанфікшн: подвійне життя творів мистецтва: [Електронний ресурс] / Ірина Кузьміна // Львівська газета. – 2008. – 19 вересня. – Режим доступу: http: //www. gazeta. lviv. ua/articles/2008/09/18/34378/
7. Прасолова К. А. Фанфикшн: литературный феномен конца XX – начала XXI века (творчество поклонников Дж. К. Ролинг) : автореф. дис. на соискание ученой степени кандидата филологических наук: спец. 10. 01. 03 – литература народов стран зарубежья (западноевропейская и американская) / К. А. Прасолова. – Калининград, 2009. – 24 с.
8. Ткачук М. П. Творчість Івана Котляревського: антропологічний та естетичний дискурси: Монографія / М. П. Ткачук. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009. – 216 с.
9. Яценко Т. Філософсько-освітній концепт В. Шевчука щодо вивчення в школі «Енеїди» І. Котляревського в системі літератури українського бароко / Таміла Яценко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – 2010. -№20. – С. 65-72.