«Енеїда» І. Котляревського як твір-fanfiction

Стаття присвячена дослідженню fanfiction як виду сучасної літературної творчості, літературної аномалії. Вказано, що твори фанфікшену є самостійними текстами хоча мають вторинний характер. Зроблено спробу осмислити «Енеїду» І. Котляревського як один з перших творів fanfiction в українській літературі.

Ключові слова: фанфікшн, канон, літературна аномалія, інтерпретація, «код впізнаваності».

 

Статья посвящена исследованию fanfiction как вида современного литературного творчества, литературной аномалии. Указано, что произведения фанфикшену являются самостоятельными текстами, однако имеют вторичный характер. Сделана попытка осмыслить «Энеиду» И. Котляревского как одного из первых произведений fanfiction в украинской литературе.

Ключевые слова: фанфикшн, канон, литературная аномалия, интерпретация, «код узнаваемости».

 

The article is devoted to research of fanfiction as a kind of modern literary works, literary anomaly. Indicated that works of fanfiction are independent texts but they have a derivative character. An attempt to understand the «Аеneid» by Kotlyarevskyi as one of the first works of fanfiction in Ukrainian literature is made.

Keywords: fanfiction, canon, literary anomaly, interpretation, «recognition code».

 

Фанфікшн – літературна творчість прихильників популярної культури – є величезним пластом сучасної субкультури фанатства. Кількість текстів визначити майже не можливо, у зв’язку з тим, що вони з’являються у мережі Інтернет на відповідних сайтах майже щоденно. Найбільший світовий портал www. fanfiction. net нараховує мільйони текстів, які належать різним фантомам і написані різними мовами.

У сучасному йому вигляді фанфікшен почав оформлюватися у 60-х роках ХХ століття. Саме тоді визначилася паратекстуальна складова фанпрози, а також система жанрів, яку сучасний автор-фікрайтер приймає апріорі. Фанфікшен став значним, але не основним елементом фанатської субкультури. Літературні досліди гармонічно доповнюють інші аспекти фанатських практик, таких як конвенти, видання власних журналів, розробка сайтів, створення графічної та відеопродукції, присвяченій улюбленому твору, мистецька постановка творів тощо. Літературні практики фанатів мають подвійне значення: з одного боку – кожен твір, що виник у фантомі має свого автора, а з іншого боку – самостійність авторства умовна, адже автор-фікрайтер не створював свого власного твору, а користувався уже відомим літературним текстом. Власне це дало підстави літературознавцям говорити про фанфікшен як про літературний феномен, а не як про літературу. На думку С. Попової, «поява фан-фікшн насамперед пов’язана із зростанням популярності творів, що відносяться до жанру фентезі, одним з основоположників якого можна вважати Дж. Р. Р. Толкієна» [Попова 2009: 3].

Фанфіком вважають твір, породжений зацікавленістю автора певним каноном, «довільний твір на основі оригіналу (як правило, літературного або кінематографічного), який використовує ідеї сюжету та персонажів. Фанфік може з’явитися у вигляді продовження оригінального твору, його передісторії, пародії на нього, поєднання кількох оригіналів в одне ціле» [Кузьміна 2008].

Феномен фанфікшна привернув увагу багатьох зарубіжних та вітчизняних науковців, проте досі не став об’єктом комплексного вивчення ані в українському, ані в закордонному літературознавстві. Наукові розвідки присвячені переважно розгляду подібної творчості в контексті поширення молодіжних субкультур (F. Carruthers, P. Viires, K. Hellekson and K. Busse) або ж літературного аспекту фанатської творчості: Д. Березіна (аналіз фанфікшена як одного з явищ мережевої літератури,), Л. Горалік (фанфік як складова маскультури та мас-медіа), І. Кузьміна (дефініції явища фанфікшну), О. Ніколенко (фанфікшен як явище літератури, культури і сучасної методики), С. Попова (лінгвостилістика фанфіків), К. Прасолова (літературний феномен фанфікшн кінця ХХ – початку ХХІ століття). Хоча вітчизняні науковці й звертаються до проблеми літературного фанфікшена, окреслили його основні жанрові категорії та види, проте на сьогодні ще немає цілісного дослідження цього феномену. У нашій розвідці ми робимо спробу дослідження «Енеїди» Івана Котляревського як твору fanfiction.

У інтернет-енциклопедії Вікіпедія подано таке визначення фанфіка: «Фанфік – оригінальна авторська переробка або вигадування за мотивами популярних оригінальних літературних творів, творів кіномистецтва (кінофільмів, телесеріалів, аніме і т. п.), коміксів (у тому числі – манги), а також комп’ютерних ігор і так далі. Авторами подібних вигадувань – фікрайтерами (англ. Fic-writer), – як правило, стають прихильники оригінальних творів. Зазвичай фанфіки створюються на некомерційній основі (для читання іншими прихильниками). Поняття взято від англ. Fan fiction, (Fan-fiction) – фан-література, фан-проза. Зустрічаються також терміни «фен фікш (е) н», «фен-фікш (е) н», «фанфікшн», «фенфік», «ФФ» або просто «фік» [Фанфик].

Фанфік, або фенфік (від англ. fan – шанувальник і fiction – художня література), – текст, у якому використано ідеї, сюжет або (та) персонажі оригінального твору (здебільшого літературного або кінематографічного). На думку сучасної російської дослідниці Ксенії Прасолової, фанфікшен є емоційним та інтерпретативним відгуком читача на масову продукцію. Це література апропріації, при якій особистісне (авторський текст) стає масовим (читач бере на себе роль творця або інтерпретатора) [Прасолова 2009: 4].

Вітчизняна дослідниця феномену фанфікшена, Д. Березіна, підсумовуючи найпоширеніші визначення цього терміну, дані російськими та зарубіжними дослідниками, зазначає, що «фанфікшен – літературний твір, створений непрофесійним (як правило) літератором, такий, що не претендує на комерційну публікацію та породжений прихильністю автора до іншого твору і бажанням розвинути його сюжетну та фабульну лінії, побачивши героїв у наново генерованих ним, автором, ситуаціях» [Березіна 2009: 9].

Крім того, фанфікшен вважають методом, яким споживач культури взаємодіє з медіа-простором. Як зазначає перекладач і психолог Лінор Горалік в своїй статті «Звідки з’явилися Малфо і Фенфік...