+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
30
Мова:
Українська
коли акрофаза одного процесу співпадає з батифазою іншого) у чоловіків, що страждають алкогольним делірієм і гострим алкогольним галюцинозом, припадав однаковий відсоток випадків – по 30, 67%. При гострому алкогольному параноїді цей показник вище – 36, 0%. У жінок питома вага інверсії ритму при білій гарячці дорівнювала 18, 0%, а при гострому алкогольному галюцинозі цей показник вищий і складав 23, 33%. Комплексне порушення циркадіанних ритмів також мало свої особливості. Серед чоловіків воно зустрічалося в 2 рази частіше, ніж серед жінок. Але як серед чоловіків, так і серед жінок ці показники десинхронізації збільшувалися від білої гарячки до гострого алкогольного параноїду. Так, у чоловіків вони склали: при алкогольному делірії- 77, 33%, при гострому алкогольному галюцинозі – 78, 67% і при гострому алкогольному параноїді – 81, 33%; у жінок, відповідно, по перших двох психозах – 36, 0% і 40%.
При гострих алкогольних психозах параметри фізіологічних функцій організму в більшій мірі відрізняються між собою в різних біоритмологічних групах, ніж у здорових, за винятком “жайворонків” і “аритміків”, між якими немає істотних відмінностей по жодному параметру. У “сов”, що перенесли гострі алкогольні психози, значно вищі всі параметри температури, пульсу, частоти дихання і при цьому достовірні відмінності є по параметрах пульсу і частоти дихання. У той же час показники систолічного АТ не відрізняються від таких у “жайворонків” і “аритміків”, а діастолічного АТ – знижені в порівнянні з останнім.
Отже, при гострих алкогольних психозах, у порівнянні з контрольною групою, відзначаються порушення циркадіанних ритмів: у “жайворонків” і “аритміків”- у бік підвищення параметрів усіх фізіологічних функцій, у “сов”- у бік підвищення параметрів температури, пульсу, частоти дихання і зниження систолічного і діастолічного АТ. Так само, при психозах більш виражені відмінності між показниками циркадіанного ритму в “жайворонків” і “сов” у бік підвищення в останніх параметрів температури, пульсу, частоти дихання і зниження діастолічного АТ. Наведені дані свідчать про те, що в хворих гострим алкогольним психозом, у порівнянні зі здоровими особами, має місце десинхронізація фізіологічних функцій, що, в свою чергу, більше виражена у представників вечірнього типу.
Для характеристики клініко-соціальних показників хворих із гострими алкогольними психозами ми вивчили 573 хворих із цими психозами, взятих, здебільшого, тих, що лікувалися в реанімаційному відділенні. Вивчення вели по окремих психозах. Подані дані по одному регіону за тривалий час показали, що виникнення гострих алкогольних психозів пов'язано зі складними психо-біолого-соціальними чинниками. Психічні порушення при алкоголізмі частіше виникають у молодому і середньому віці переважно у чоловіків. За освітою у всіх групах переважна кількість була осіб із середньою і спеціальною середньою освітою. Основна маса хворих (від 60 до 80%) проживала в місті і селищах міського типу. Одна четверта досліджуваних хворих, а при параноїді навіть більше половини були кваліфікованими працівниками. Однак на момент надходження в стаціонар із психозами переважна кількість їх не працювала, більш 5% осіб у кожній групі мали судимість, пов'язану з алкоголізмом. Дві третини хворих при всіх психозах мали сімейну дисгармонію, майже половина обстежених проживає в ненормальних сімейних, житлово-побутових і матеріальних умовах. В усіх групах хворих сім'ї були небагатодітними.
Спадковість була обтяжена психічними захворюваннями, головним чином при делірії (66, 07%). При інших психозах вона істотної ролі не грала. Питома вага перенесених соматичних захворювань практично не відрізнялася від будь-якої іншої досліджуваної популяції. Стосунки в сім'ї в більшості випадків були середніми. Одна третина хворих заявила, що вони незадоволені своїм родиним станом.
Звертає на себе увагу те, що в 20% хворих у всіх групах мали місце тривожно-недовірливі риси характеру. Вони вважають себе безініціативними, замкнутими, злопам'ятними, легко збудливими. Крім того, варто підкреслити, що в останні роки більш ніж у 97% хворих була помітна зміна характеру в негативному плані.
Клініка алкоголізму в усіх хворих розвивалася практично традиційно, як і описано в усіх посібниках з алкоголізму. Майже половина хворих до захворювання була некритична. В усіх групах розвитку психозу передував або тривалий запій, або безупинне тривале пянство, нерідко з раптовою деривацією алкоголю. При експериментально-психологічному дослідженні особистісної сфери досліджуваних хворих у залежності від біоритмологічного статусу було встановлено, що ці дослідження дозволили істотно доповнити клінічну характеристику хворих гострими алкогольними психозами з різними типами працездатності. При цьому виявлені відмінності в типі реагування і профілі особистості осіб ранкового і вечірнього типів, що також знайшло підтвердження при вивченні показників соціальної дезадаптації. Представники недиференційованого типу займають проміжне положення, наближаючись за своїми показниками до пацієнтів ранкового типу. Дані, отримані за допомогою методики Айзенка, не є інформативними, тому що не мають достовірних відмінностей в осіб різних біоритмологічних типів. Застосування методик Кеттела і ММPI може бути використано не лише для більш глибокого розуміння структури гострого алкогольного психозу, але і для обєктивізації біоритмологічного статусу, що необхідно враховувати при прогнозуванні захворювання психозом і проведенні лікувально-реабілітаційних заходів.
При лікуванні гострих алкогольних психозів ми виходили з того, що терапія повинна бути комплексною (симптоматична, патогенетична і з урахуванням стану біологічних ритмів хворого). Останнє положення пов'язане з тим, що в даний час багатьма авторами (В.І. Царицинський, 1984; Г.Т. Сонник, 1988; Л.В. Соловйова, 1991; M. Mucai, N. Ulchimura, T. Hirano et all, 1998 і ін.) визначений зв'язок між порушенням