Естетичне виховання як чинник модернізації загальної освіти студентів – майбутніх педагогів

Безпосередньо сам процес естетичного виховання студентів педагогічних ВНЗ здійснюється через навчання та виховання, що має діалогічну природу та визначається: взаємодією особистості викладача і студента; викладацького і студентського колективів; морально- психологічними і соціокультурними чинниками.

При роботі зі студентами, складається своя система, основними компонентами якої є засвоєння теоретичних знань з естетики і мистецтва, навчання з різних предметів на прикладах вирішення наукових проблем, зміст культурно-масової роботи, дія наочного середовища і традицій, естетичні якості навчальної, суспільної, художньої роботи та інтересів та ін.

Здавна кращі педагоги замислювалися над раціональними шляхами і пошуками методів організації певної системи освіти. Особливу увагу приділяли пошукам засобів впливу на розвиток і розквіт людських здібностей і таланту. Виховання естетичних почуттів – це один із засобів утвердження творчої особистості. Естетичні почуття, пише М. Овсянников, позбавлені безпосередньо споживацького характеру, ґрунтуються на відносній свободі людини, її вільної самодіяльності, на грі духовних та фізичних сил людини [8].

Поряд з цим молоді потрібно прищеплювати навики і самоосвітньої роботи, оскільки зрозуміло, що за порогом ВНЗ, в самостійній професійній діяльності педагога процес самоосвіти повинен продовжуватися. І потрібно, щоб він проходив не стихійно, щоб кожний з випускників виробив стабільні звички організації своєї праці життя, наповнених глибоким значенням, значністю і естетичними якостями [3].

Розвиток естетичних якостей студентів – один із напрямів їх гармонійного розвитку. Видатний педагог Г. Ващенко, розглядаючи завдання виховання української молоді, зазначав, що гармонійність треба розуміти не як розвиток усіх властивостей людини до однакового рівня, а як певну цілісність, при якій естетичні якості, якими наділена особистість, посідають те чи інше місце в нашому житті і діяльності. «Людину можна визнати за гармонійно розвинену лише при тій умові, коли якась властивість її посідає центральне місце в її психічному житті і відіграє роль стрижня, навколо якого органічно об’єднуються особисті властивості людини» [2, с. 183].

Процес естетичного виховання включає: формування художньо-естетичних потреб учнів в області літератури, музики і образотворчого мистецтва; розвиток естетичних сприйнять; оволодіння естетичними знаннями (поняттями) ; формування і розвиток художнього смаку, естетичних поглядів і переконань; залучення учнів до художньої творчості і розвиток здібностей в тому або іншому виді мистецтва.

Багато хто порівнював роботу педагога, – пише Виготський, – з роботою художника, і питання індивідуальної творчості ставили основною задачею.

Для студентської молоді важливо не лише засвоїти культурні здобутки попередніх поколінь, а й рухати культуру вперед, а це можливо лише за наявності творчих здібностей [2, с. 185].

Тому культура, мистецтво для майбутнього педагога не може бути чимось другорядним, – в її трансляції поколінням, які вступають у життя педагогічної професії, але, на жаль, сьогодні майбутній фахівець (і об’єктивно, і суб’єктивно) віддаляється від культури, мистецтва, що в свою чергу виступає ніби засобом соціалізації молодих людей, які шукають у мистецтві відповіді на питання про значення життя, про героїчне, про романтику, про призначення людини, про ідеали і зразки.

«Мистецтво – це своєрідний камертон цивілізації, універсальний спосіб мислення, здатний формувати не просто людину розумну, а людину духовну» [7, с. 1-16].

Мистецтво активізує розвиток таких елементів творчого мислення, як асоціативність, образність, уява, фантазія. Діючи безпосередньо на почуття, а через них на інтелект, мистецтво глибоко впливає на соціальну практику. Універсальну функцію виконує продуктивна (творча) уява, об’єднуючи почуттєве і логічне пізнання, активізуючи пошуки нестандартних рішень у будь-якій сфері практичної діяльності [10].

Мистецтво – невід’ємна складова частина духовної культури людства, специфічний рід духовного освоєння дійсності суспільною людиною, що формує і розвиває здібності, творчо перетворює навколишній світ і самого себе. З’являючись на найраніших стадіях розвитку суспільства, воно поступово складається як самостійна форма суспільної свідомості, спосіб усвідомлення світу і засіб духовного розвитку людей. Мистецтво відрізняється поліфункціональністю, тобто виконує в суспільстві різні соціальні функції: пізнавальну, гедонізм (гедонізм-насолода), естетичну, виховну, комунікативну (засіб спілкування) та ін.

Мистецтво для майбутнього педагога є важливим складовим естетичного виховання, що визначається зміною системи потреб відносин до дійсності, віковими і соціальними особливостями студентів у навчально- виховному процесі ВНЗ. Стихійність естетичного виховання, в свою чергу, породжує поверхневий контакт із мистецтвом. Тому необхідне послідовне, системне знайомство студентів з мистецтвом в аудиторний та позааудиторний час, організація повноцінного мистецького життя, цілеспрямоване керування процесом художнього виховання, органічна єдність художнього виховання з іншими сторонами виховного процесу, а також із професійною орієнтацією особистості.

Загалом естетичне виховання студентів засобами мистецтва – це послідовна взаємодія суб'єктів виховання в процесі естетичного пізнання й різноманітної мистецтвознавчої та мовної діяльності, спрямованих на прояв художньо-естетичних інтересів, потреб та ціннісних орієнтацій; нагромадження художньо-естетичного досвіду, реалізація самостійних творчих можливостей, що визначають естетичне ставлення до мистецтва та дійсності. Таке сприймання процесу естетичного виховання дозволяє робити більш досконалим розвиток естетичних переживань, естетичної оцінки та естетичних суджень, а також формування вмінь вести художньо- естетичний аналіз творів мистецтва.

Отже, естетичне виховання, якщо воно змістовне і вміло здійснюється, робить дієвий вплив на етичне формування майбутнього педагога, на естетику його поведінки. З цієї точки зору важливо виробляти у студентів розуміння того, що справжній витвір мистецтва завжди утверджує правду життя, пафос творчості і творчої праці, стимулює людей до прогресу, до здійснення ідеалів добра, свободи і справедливості. Ці ідеї розкриваються перш за все в системі навчальних занять.

 

 

1. Бані-Ісса Халдун Мохамед Джабер. Естетичне виховання у вищих навчальних закладах України у сучасний період: автореф. дис.... канд. пед. наук: спец. 13. 00. 01 «Загальна педагогіка та історія» / Бані-Ісса Халдун Мохамед Джабер. – Луганськ, 2002. – 20 с.
2. Ващенко Г. Виховний ідеал / Ващенко Г. – Полтава, 1994. – 187 с.
3. Драченко В. В. Виховання морально-ціннісних орієнтацій підлітків на творах світової художньої культури / Драченко В. В. // Педагогіка і психологія. – 2007. – №2 (55). – С. 89-97.
4. Киященко Н. И. На пути к новой парадигме эстетического воспитания / Киященко Н. И. // Современные подходы к теории эстетического воспитания. – М. : ИХО РАО, 1999. – С. 46-48.
5. Комарова А. И. Эстетическое воспитание студентов / Комарова А. И. – Львов: «Вища школа», 1984. – 159 с.
6. Леонтьев А. Н. Эмоции и чувства / Леонтьев А. Н. – М., 1965. – 336 с.
7. Ничкало Н. Г. Методологічні проблеми досліджень у галузі професійної освіти молоді / Ничкало Н. Г. // Вивчення молоді на сучасному етапі. Питання методології і методики: зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук. -практ. конф., 11-13 жовтня 1995 р. – К., 1996. – С. 44-45.
8. Петрова Г. А. Педагогические основы эстетической подготовки учителя в высших учебных заведениях: дис. доктора пед. наук: 13. 00. 01 / Петрова Г. А. – Казань, 1987. – 410 с.
9. Проблемы этики и эстетики. [Под ред. проф. А. Н. Илиади]. – Вып. 2-й. – Л., 1975.
10. Шацкая В. Н. Музыкально-эстетическое воспитание детей и юношества / Шацкая В. Н. – М. : Педагогика, 1975. – 395 с.

 

 

1. Bani-Issa Haldun Mohamed Dzhaber. Estetychne vyhovannja u vyshhyh navchal'nyh zakladah Ukrai'ny u suchasnyj period: avtoref. dys.... kand. ped. nauk: spec. 13. 00. 01 «Zagal’na pedagogika ta istorija» / Bani-Issa Haldun Mohamed Dzhaber. – Lugans’k, 2002. – 20 s.
2. Vashhenko G. Vyhovnyj ideal / Vashhenko G. – Poltava, 1994. – 187 s.
3. Drachenko V. V. Vyhovannja moral’no-cinnisnyh orijentacij pidlitkiv na tvorah svitovoi’ hudozhn’oi’ kul’tury / Drachenko V. V. // Pedagogika i psyhologija. – 2007. – №2 (55). – S. 89-97.
4. Kijashhenko N. I. Na puti k novoj paradigme jesteticheskogo vospitanija / Kijashhenko N. I. // Sovremennye podhody k teorii jesteticheskogo vospitanija. – M. : IHO RAO, 1999. – S. 46-48.
5. Komarova A. I. Jesteticheskoe vospitanie studentov / Komarova A. I. – L’vov: «Vishha shkola», 1984. – 159 s.
6. Leont’ev A. N. Jemocii i chuvstva / Leont’ev A. N. – M., 1965. – 336 s.
7. Nychkalo N. G. Metodologichni problemy doslidzhen’ u galuzi profesijnoi’ osvity molodi / Nychkalo N. G. // Vyvchennja molodi na suchasnomu etapi. Pytannja metodologii’ i metodyky: zb. nauk. prac’ za materialamy mizhnar. nauk. -prakt. konf., 11-13 zhovtnja 1995 r. – K., 1996. – S. 44-45.
8. Petrova G. A. Pedagogicheskie osnovy jesteticheskoj podgotovki uchitelja v vysshih uchebnyh zavedenijah: dis. doktora ped. nauk: 01 / Petrova G. A. – Kazan’, 1987. – 410 s.
9. Problemy jetiki i jestetiki. [Pod red. prof. A. N. Iliadi]. – Vyp. 2-j. – L., 1975.
10. Shackaja V. N. Muzykal’no-jesteticheskoe vospitanie detej i junoshestva / Shackaja V. N. – M. : Pedagogika, 1975. – 395 s.