Естетика товарів та дизайн

Однією з давніх і розповсюджених технік вишивання була низинка (низь, низя), яка побутувала на Поділлі, в Галичині та на Закарпатті. Нею вишивали узор із виворітного боку, при цьому вишивальна нитка лягала паралельно основі полотна. Внаслідок виходив двосторонній узор, як і при занизуванні. За характером вишивання низь поділялася на декілька типів: кругла низя; лиса низя; страпата низя; низя, з лиця шита; сліпа низя та ін.

Вишивка низинкою вирізнялася чіткістю плаского узору і бездоганністю виконання. Нитки для неї вживали бавовняні (Поділля, Галичина) та вовняні (Закарпаття). На Поділлі переважала низинка, виконана червоними і чорними нитками. В карпатських селах була поширена поліхромна низь: червоні, зелені, жовті тони на чорному тлі або чорні, сині, зелені, жовті – на червоному. Подекуди на Закарпатті побутувала монохромна (червона або чорна) низь. Цією технікою оздоблювали жіночі та чоловічі сорочки – вставки, рукави, коміри, манжети і пазушки.

До лічильних вишивок належало набирування, поширене на Київщині та Чернігівщині. Шилося набирування зліва направо дрібними стібками, які стелилися паралельно горизонтальним ниткам тканини. На голку набирали парну кількість ниток, кожен наступний стібок клали правіше на віддалі, яка дорівнювала половині довжини стібка.

На Чернігівщині набирування виконувалося біллю – лише білими лляними нитками, а на Київщині – чорними, червоними, жовтими й білими. Цією технікою оздоблювали чоловічі та жіночі сорочки. В жіночих сорочках набирування часто поєднувалося з настилуванням. Набирування суцільно покривало певну частину одягу, не залишаючи чистого полотна. Узори завжди геометричні: різноманітні модифікації ромба, ламані лінії, трикутники тощо.

Наприкінці XIX ст. по всій Україні поширилася вишивка хрестиком, яка витіснила трудомісткі вишивальні техніки. Хрестиком оздоблювали жіночі й чоловічі сорочки, запаски та білі полотняні спідниці-фартухи (на Бойківщині), головні убори – хустки та чепці. Орнаментальні мотиви, виконані хрестиком, були геометричні та рослинні (натуралістичні й стилізовані).

 

 

1. Що таке композиція?

2. Які основні види композиції?

3. Що є категоріями композиції?

4. Що означає гармонійна цілісність композиції?

5. Які існують види симетрії?

6. Які розрізняють засоби композиції?

 

 

1. Естетичні властивості товарів, їх особливості та зв'язок з іншими споживчими властивостями.

2. Комплексні та одиничні показники естетичних властивостей товарів.

 

Естетична цінність предмета полягає в наявності в нього естетичних властивостей, що притаманні саме цьому предмету і відрізняють його з поміж інших предметів.

Розрізняють естетичні властивості для виробів та продуктів.

Для продуктів: – колір Для виробів:

- блиск – інформаційна виразність

- раціональність форми

- фактура – композиційна цілісність

– досконалість виробничого

- прозорість виконання

 

 

Естетичні властивості виробів характеризуються низкою комплексних та одиничних показників.

Інформаційна виразність

Проявляється в знаковості, оригінальності, стильовій відповідності. До складу показника входять одиничні показники: художньо-образна виразність (знаковість), оригінальність форми, відповідність стилю та моді, декоративна виразність.

Художньо-образна виразність – спроможність виразити за допомогою форми, рисунку та кольору соціально значиме уявлення про предмет.

Оригінальвість форми – спроможність за допомогою форми, кольору, матеріалів інформувати про відмінність від інших собі подібних.

Стильова відповідність – врахування стилю епохи, національності, галузі, фірми; характеризує спільність художніх рис та ознак для виробів різних видів та призначення. В межах одного стилю спостерігається ряд стильових напрямків, які значно різняться між собою.

Відповідність моді – характеризує естетичні ознаки форми виробів, які відповідають смакам, що тимчасово переважають в суспільстві.

Декоративна виразність матеріалів – оцінюється за ступенем відповідності кольору, фактури, блиску та інших характеристик призначенню виробу, умовам експлуатації, формі, габаритним розмірам, художньому образу виробу та ін.

Комплексний показник цілісності композиції поєднує такі одиничні показники:

Тектонічність – характеризує роботу конструкції та матеріалів, що формують матеріальні структуру виробу; виявляє в художній формі виробів логіку їх матеріально-конструктивної будови (міцність, стійкість, взаємодію елементів, розподіл зусиль).

Пластичність – виражає красу взаємопереходів об'ємів, їх обриси, плавність та гнучкість елементів форми.

Колорит – впливає на посилення естетичної виразності. По-різному сприймається один і той самий виріб, якщо він має різну фактуру або вирішений в інших кольорах.

Упорядкованість елементів – у композиції графічні та декоративні елементи (надписи, знаки, позначення та ін.) повинні бути її органічною частиною; залежно від функції, окремі елементи займають підпорядковане положення або виступають в ролі декоративних елементів.

Комплексний показник

Досконалість виробничого виконання та стабільність товарного вигляду

Виражає залежність товарного вигляду продукції від конкретних умов виробництва та специфіки експлуатації та визначається:

- чистотою виконання контурів та з'єднань окремих елементів;

відсутністю видимих дефектів виготовлення та обробки поверхні;

збереженням елементів форми поверхні при зовнішньому впливі процесі використання виробу за призначенням;

чіткістю виконання фірмових знаків і покажчиків, супроводжувальної документації та інформативних матеріалів.

 

 

1. Яке місце займають естетичні потреби серед інших потреб споживачів?

2. Що спільного і в чому відмінність естетичних властивостей для

продуктів і для виробів?

3. Які показники споживчих властивостей відносять до комплексних?

4. Що включає показник інформаційної виразності?

5. Які одиничні показники поєднує показник цілісності композиції?

6. Що виражає комплексний показник досконалості виробничого виконання та стабільності товарного вигляду?

 

1. Методи та принципи оцінки естетичних властивостей товарів.

2. Структура повної експертизи естетичних властивостей.

 

Етапи проведення оцінки:

1. Аналіз об'єкта, як носія споживчої та гстетичної цінності (при цьому розглядаються умови та способи споживання, споживачі, оточуюче середовище) ;

2. Аналіз естетичних властивостей, прояв яких обумовлений конкретним призначенням корисної речі, і пов'язаний з поняттям її діяльності, довершеності будови;

3. Аналіз виробу як культурної та художньої цінності, елемента матеріальної культури (аналіз художніх традицій, стилю, моди). Залежно від мето проведення експертизи естетичних властивостей використовують різні методи оцінки.

диференційний- виявляє естетичну цінність окремих властивостей продукції;

- окремі показники спочатку характеризуються якісно, а потім визначаються значення оцінки кожного показника;

- склад таких показників може бути неповним, а оцінка проведена на основі шкали «краще-гірше».

комплексний – дозволяє висловити узагальнену думку про естетичний рівень виробу в цілому;

- комплексний аналіз: виразність образу виробу, стильове вирішення, раціональність організації форми, заі-альна логіка композиції та ін;

- різновид – цілісна оцінка- базується на загальни; враженнях експертів про естетичний рівені виробу та його окремі естетичні властивості;

- фактор достовірності – кваліфікація експертів.

сумісний – послідовне проведення цілісної та комплексної оцінок з наступним об'єднанням результатів оцінок.

Оцінка естетичних властивостей є елементом оцінки рівня якості товарів.

Типова процедура проведення естетичної оцінки:

1. Вивчення виробу та інформації про нього (якісна оцінка / оцінка в балах) ;

2. Аналіз окремих естетичних властивостей (якісна оцінка / оцінка в балах) ;

3. Оцінка естетичної цінності виробу (якісна оцінка / оцінка в балах) ;

4. Виявлення узгодженості думок експертів (так / ні) :

5. Колективне обговорення результатів оцінки;

6. Оцінка окремих естетичних властивостей (якісна оцінка / оцінка в балах) ;

7. Сумарна оцінка естетичної цінності виробу (якісна оцінка / оцінка в балах) ;

8. Зіставлення результатів цілісної та комплексної оцінок;

9. Коректування результатів оцінок експерта при груповому обговоренні (якісна оцінка / оцінка в балах).

При проведенні загальної естетичної оцінки використовуються:

різновиди експертного методу: метод експерта; метод експертних комісій;

соціологічний метод.

Критерієм для естетичної оцінки є базовий ряд зразків:

• складання базового ряду зразків;
• оцінка матеріалів об’єкта;
• оцінка показників функціональних властивостей, надійності, ергономічних показників;
• порівняльний художньо-конструкторський аналіз зразків і виробів-аналогів;
• оцінка естетичних властивостей (порівняння значень показників продукції з показниками базового ріду зразків).

Оцінюють естетичний рівень комплексним методом, який має дві модифікації:

 

 

1. Яка загальна модель оцінки естетичних властивостей?

2. Чим відрізняються поняття естетичної міри: «загальної», «реальної» та «повної»?

3. Які методи естетичної оцінки Вам відомі?

4. Яка типова процедура проведення естетичної оцінки?

5. Які показники виділяють для проведення естетичної оцінки?

6. Які методи використовують для проведення естетичної оцінки?

 

 

1. Росоха Т. Ю. Естетика товарів народного споживання і дизайн. – К. : КДТЕУ, 1999. – 67 с. – (базовий підручник).
2. Волошко Н. И. Эстетика и дизайн товаров: Учебно-практическое пособие. – М. : Издательско-торговая корпорация «Дашко и Ко», 2008. – 256 с.