Естетика товарів та дизайн

Розрізняють елементарну та базову форму.

- елементарна форма – одинарний вироб, який не продовжує серії, але є елементом базової форми.

- базова форма – утворюється тоді, коли в її основі закладається структура, вихідна для всіх наступних її варіацій.

Окремі форми входять до арсеналу історичних форм як класичні.

Класична форма є результатом довгого соціального вібдору; є для багатьох поколінь нормою, а створені на цій основі вироби зразковими; характеризується тим, що знацйдено рівновагу між утилітарною та естетичною функціями.

Закономірності розвитку форми:

• постійно знаходяться в русі, цей рух має циклічний характер;
• структура форми змінюється поступово, починаючи з руху, переміщення, зміни напруги її внутрішніх елементів. Форма, досягнувши своєї межі, максимально наблизившись до кола, квадрата чи трикутника, приходить до стану пасивності, що і є сигналом до її зміни.
• пульсує, тобто змінює співвідношення складових частин.

Фактори, що формують форму: призначення вибору, конструкція, матеріал, технологія виготовлення, стиль і мода, національні особливості.

ЕЛЕМЕНТИ БУДОВИ ФОРМИ:

- геометричний вид – визначається співвідношенням її розмірів за трьома координатами простору, а також характером поверхні. Залежно від домінування одного з трьох вимірів розрізняють наступні види форми: об’ємний, площинний та лінійний.

- величина – властивість розміщення форми та її елементів за трьома координатами. Визначається відносно розмірів людини, інших форм чи величин окремих елементів однієї форми. Зорово збільшується або зменшується під час порівняння великого і малого.

- розташування у просторі – визначається місцем знаходження серед інших форм, а також відносно спостерігача в системі фронтальної, профільної та горизонтальної координації площин. Предмет, форма якого наближається до прямокутного паралелепіпеда, може займати три типових розміщення відносно спостерігача: фронтальне, профільне та горизонтальне.

Куб має одне типове положення.

Відносно лінії горизонту форми можуть розміщуватися вище, нижче, або на рівні горизонту.

маса – дає сприйняття всієї форми, або окремих деталей Більшій за величиною формі відповідає більша маса. Найбільшу зорову масу мають форми, які наближаються до куба і чиї вимірювання за трьома координатами рівні фактури та між собою. Мінімальну масу мають форми, які наближаються до лінійних. Сприйняття маси залежно від ступеня заповнення форм, з його збільшенням, масивність предмета збільшується.

фактура – видима побудова поверхні форми, впливає на її гармонію, пропорційні співвідношення; буває гладенькою, блискучою та глянцевою, матовою та шорсткою, крупно- або дрібнозернистою. Наприклад, поверхня вугілля матово бархатиста, вовни – м яка, бавовни – матова.

Матеріали природної фактури не мають певної ритмічної схеми, але пластичне виражені – камінь, шкіра, мінерали.

Матеріали похідної фактури одержують після обробки – тканини, пластичні маси. Фактуру створюють вручну (вишивка, в'язання, аплікація) і механічно (ткацькі переплетення, хімічна обробка діють на матеріалів, трафарет та ін.)

- текстура – видимі на поверхні зовнішні ознаки внутрішньої будови матеріалу. Виразну текстуру мають вироби з деревини, каміння, шкіри. Використовується як декоративний засіб, який виявляє естетичну своєрідність матеріалу.

- колір

- декор

Геометричні елементи форми (грані, ребра, точки об'єму) дозволяють робити її то більш динамічною, то більш стабільною, стійкою і визначають цим емоційний вплив на людину:

Для розкриття форми використовують лінії:

Горизонтальна лінія – асоціюється з поняттям спокою, статичності, пасивності, зменшує фігуру зорово по вертикалі;

Вертикальна лінія – виражає енергію і рух, зорово подовжує форму.

Нахилена лінія – передає нестійкість, падіння, наближення її до горизонталі асоціюється з поняттям впевненості, спокою.

Хвилеподібна лінія – характеризує рівномірність руху, м'якість.

Ламана лінія – пов’язана з нерівномірним рухом, з різкими змінами подій

Спіраль – асоціюється з поняттям обертання.

Дугоподібна лінія – з подоланням перешкод.

Колір як властивість предмета, речі – категорія об'єктивно-суб'єктивна;

- сильний засіб вираження, який сприймається тільки у зв'язку з іншими кольорами;

- частина спектру, яку предмет пропускає або відбиває, поглинаючи всі решту.

Сім основних кольорів (хроматичних) : червоний, оранжевий, зелений, голубий, синій, фіолетовий.

- Характеризуються кольоровим тоном, яскравістю \світлотою\ і насиченістю.

- З них можна виділити чотири основних кольори: жовтий, синій, червоний і зелений.

- Можуть бути отримані оптично та є «чистими « кольорами.

Чотири основних кольои утворюють дві пари взаємодоповнюючих кольорів, на цій основі побудовано кольорове коло:

- чистий жовтий та чистий синій,

- чистий червоний та чистий зелений.

Ахроматичні кольори: білий, сірий і чорний (відрізняються між собою тільки світлістю).

У кольоровому колі взаємно перпендикулярно розташовані біля головних кольорів пари родинних, родинно-контрастних і контрастних кольорів.

Кожний з родинних кольорів зв'язує один з головних кольорів.

Родинно-контрастні сполучення:

1) жовто-червоний з жовто-зеленим;

2) синьо-червоний з синьо-зеленим;

3) жовто-червоний з синьо-червоним;

4) жовто-червоний з синьо-зеленим.

Контрастні кольори знаходяться в протилежних основних частинах кола:

- жовто-червоний і синьо-зелений;

- жовто-зелений і синьо-червоні.

Контраст модна виразити:

- кольоровим тоном;

- яскравістю;

- насиченістю;

- світлістю

В кольоровому колі можна побудувати кольорову палітру: 6 контрастних сполучень, 12 родинно-контрасних та родинних пар кольорів.

У технічній естетиці, архітектурі широко використовують