Етнічна ідентичність українців: сутність, зміст та засади самовідтворення

Гносеологічна компонента відповідальна за накопичення і критичне осмислення досвіду і різних типів знань, умінь. У процесі соціалізації в рамках своєї етнічної спільності, особистість засвоює культуру, знаходить знання про свою етнічну спільність, про її історію, територію, суспільні відносини, релігію, звичаї, цінності, способі життя, норми, стереотипи поведінки тощо, на основі яких формується її світогляд і система цінностей [6, с. 53]. Спираючись на отримані знання, особистість може не тільки розрізняти “своїх” і “чужих” і будувати своє ставлення до них, а й пізнавати світ в цілому. Етнічна ідентичність обумовлює пізнання та оцінку світу з позицій етнічної свідомості, формуючи пріоритети, норми і моделі поведінки в конкретних обставинах, специфіку діяльності. Як результат, це знаходить втілення у розвитку наукової думки, філософії, літератури, міфології та ін.

Емоційно-ціннісна компонента включає в себе почуття приналежності до етносу, оцінку якостей свого народу, переживання свого ставлення до членства в етнічній групі. Ідентифікація з етносом – це не лише набуття “набору” або сукупності етноідентифікуючих ознак, це системний взаємовплив двох структур однієї системи [9, с. 107]. Ідентифікація інтериоризує зовнішні явища, перетворюючи зовнішнє на внутрішнє, покладаючи їх в основу самооцінки особистості. Так, етнічна ідентичність формує ціннісно-смислову основу життя особистості чи групи.

Суб’єктивно-діяльнісна компонента етнічної ідентичності визначається як механізм прояву особистості як члена етнічної групи, побудова системи відносин і дій у різних етноконтактних ситуаціях. Зазначена компонента включає в себе дії із застосуванням засвоєних норм, цінностей, правил поведінки народу, дотримання традицій, звичаїв, ритуалів, активне використання мови, продуктів художньої творчості та інших компонентів культури своєї етнічної групи [11, с. 102].

Таким чином, етнічна ідентичність може бути розглянута як результат взаємодії та роботи індивідуальної і суспільної свідомості, ототожнення особистості і суспільства із своїм історичним минулим, сьогоденням і майбутнім. Тільки єдність онтологічної, гносеологічної, емоційно-ціннісної та суб’ єктивно- діяльнісної компонент, їх тісний взаємозв’язок формує стійку етнічну ідентичність.

Як результат цього аналізу можна охарактеризувати механізм реалізації етнічної ідентичності. Очевидно, що він функціонує за допомогою використання складних практик соціокультурної ідентифікації та передачі інформації від одного покоління етносу до іншого, від форми до змісту, від явища до сутності; на свідомому і неусвідомлюваному рівнях, використовуючи феномен архетиповості (глибоке, латентне, міцно закладене на рівні несвідомого знання про свою сутність як представника етносу) [3, с. 97-100].

За результатами попередніх наших досліджень, було встановлено, що архетипи колективного несвідомого є невід’ємною складовою та важливою детермінантою формування самобутності, автентичності етносу. Архетип визначає суть, форму та спосіб зв’язку успадкованих, несвідомих прообразів і структур психіки, які передаються від одного покоління до іншого. Архетипи виступають основою для формування поведінки, світогляду, особистісного розвитку етнічної групи, впливаючи на її внутрішню єдність [12, с. 106]. Варто зазначити, що архетипи також утворюють стійкі психічні та поведінкові “програми”, стереотипи поведінки у тій чи іншій ситуації тощо. Відтак, особливості поведінки, мислення і бачення світу певної етнічної групи визначаються своєрідними зразками поведінки, мислення та бачення світу (першообразами, праобразами).

Як на нас, колективне несвідоме представляє собою позаособистісну несвідому суть, що є передумовою для появи особистого і колективного досвіду людства. А “несвідоме” переживається в універсальних психічних формах, що виявляються у колективній та індивідуальній поведінці, тобто архетипах.

Етнічні архетипи – базисні елементи культури, що формують константні моделі життя етносу. Зміст етнонаціонального архетипу становить типове в культурі того чи іншого народу [2, с. 96]. Формування етнічного архетипу відбувається на рівні культури етнічної групи і культури великих історичних спільнот в процесі систематизації та схематизації культурного досвіду. Їх суть – смислообрази, що відобразили загальні базисні структури людської поведінки. Зберігаючи і репродукуючи колективний досвід, певні універсальні етнічні архетипи забезпечують наступність і єдність загальнокультурного розвитку етнічної групи [12, с. 108]. Таким чином, етнічні архетипи представляють собою константи національної самосвідомості, що виражають і закріплюють основоположні властивості етносу як єдиної цілісної системи. У кожного етносу домінують свої етнокультурні архетипи, які істотним чином визначають особливості світогляду, характеру, художньої творчості та історичної долі народу.

Етнічний архетип, залишаючись незмінним за своєю сутністю, виявляється в різних формах: міфологічних образах, сюжетних елементах, релігійних вченнях і ритуалах, національних ідеалах тощо. Зазначимо, що наявність етнічних архетипів в життєдіяльності (побуті, навчанні і виховання, політиці, дозвіллі тощо) є важливою умовою збереження самобутності та цілісності етносу [7].

Досліджуючи етнонаціональні архетипи нами було сформульовано декілька основних рис, що характеризують сутність цього явища: це архаїчний та автентичний конструкт за сутністю виникнення і тому проявляється у міфах, фольклорі, традиціях та ін. Він є структурою колективного несвідомого, проявляється у всіх членів етносу, і є діючим у будь-який часовий період, обмежуючись лише динамікою свого прояву. Архетипам “не навчають”, вони є несвідомим конструктом психіки; вони мають атрибутивну символіку (матеріальне чи образно-словесне втілення в культурі. Наприклад образи героїв та антигероїв в піснях, легендах, особливі обрядові предмети, як то, дідух, ляльки-мотанки тощо). Архетипи – це цілісна структура, яка характеризується дуалістичністю існування, тобто має позитивні та негативні сторони. Однобічний образ, який має виключно позитивне значення, або виключно негативне не може виступати архетипом. Основною сутнісною характеристикою етнічного архетипу є стійкість його структури.