Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Етногенез східних слов’ян у західнополісько-волинському регіоні (Західне Полісся і Західна Волинь)

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
14
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Етногенез східних слов’ян у західнополісько-волинському регіоні (Західне Полісся і Західна Волинь)
 
Оксана Мартинюк
У статті детально висвітлено виникнення східної гілки праслов ’ян, початкового етапу українського етносу (носії празької культури), дулібів і волинян на території Західнополісько-волинського регіону (пізньолатенський період – II період Раннього Середньовіччя). Розглянуто питання слов’яногенезу в ранньо- римський період. Увага приділяється також ролі міграцій племен в етногенезі слов ’ян.
Ключові слова: етногенез, праслов’яни, слов’яни, східна гілка праслов’ян, початковий етап українського етносу, дуліби, волиняни, Дулібський союз племен.
У Західнополісько-волинському регіоні, як і на багатьох інших українських землях, здійснювався етногенез українського етносу. Як відомо, українці сформувались на основі східнослов’янських літописних племен. Історія етногенезу східних слов’ян на цій території мала свої особливості і це зумовлено її окраїнним положенням і приналежністю до етнокультурної контактної зони з регіоном Південна Балтія. Особливо потужним вплив Південної Балтії на етногенез східних слов’ ян в Західнополісько-волинському регіоні виявився в латенсько-римську епохи. У ці історичні часи на його територію здійснювались масові переселення племен з Південної Балтії. Це зумовило дуже потужну роль прийшлих іноетнічних племен в етногенезі східних слов’ян в Західнополісько- волинському регіоні. Метою статті є детальне висвітлення головних етапів етногенезу східних слов’ян на території Західнополісько-волинського регіону з пізньолатенського періоду по Раннє Середньовіччя. П. Кононенко зазначає, що «наукове розв’язання проблеми українського етногенезу сприятиме науковому розв’язанню не тільки проблем національних і державно-політичних. Зокрема: дасть чітку відповідь на питання, чи є українці історичним, державотворчим, самодостатнім, духовним народом: нацією, яка має право й історично підтвердила свою волю до суверенного розвитку»   .
У пізньолатенський період у східній частині Західнополісько-волинського регіону сформувалась східна гілка праслов’ян у складі зарубинецької етнокультурної спільноти (зарубинецька культура за різними даними дослідників виникла: у 30-20-х роках III ст. до н. е, на межі ІІІ-ІІ ст. дон.е.,напочаткуIIст.  
до н. е) внаслідок трьох потужних етнічних процесів – парціаційного, консо- лідаційного та еволюційного.
До парціаційного процесу виникнення східної гілки праслов’ян відноситься виокремлення із єдиної праслов’янської гілки відгалуження праслов’ян, яке сформувалось у східних праслов’ян – носіїв зарубинецької культури. На цей парціаційний процес вказує той факт, що на основі цієї єдиної праслов’янської гілки виникла не лише східна гілка праслов’ян, але й західна. Таким чином, зарубинецькі східні праслов’яни не були прямим продовженням цієї праслов’янської спільноти. Консолідаційний процес об’єднав праслов’ян Західнополісько- волинського регіону з праслов’ янами інших регіонів поширення зарубинецької культури. Але, не дивлячись на цей потужний консолідаційний процес, в пізньолатенський період праслов’ яни не становили такої монолітної етнічної спільності на території України, як це було в ранньосередньовічні часи. Виникнення східної гілки праслов’ян є також еволюційним процесом, оскільки вона була більш вищим щаблем етногенезу східних слов’ ян у порівнянні з попередніми етапами цього процесу в цьому регіоні та на інших українських землях. Оскільки східні праслов’яни сформувались на основі носіїв трьох археологічних культур, а в цьому регіоні – двох (носії поморсько-підкльошевої і милоградської культур), то загальний шлях їх виникнення – трансформаційний.
Археологічні дані різних дослідників свідчать про той факт, що праслов’яни поморсько-підкльошевої культури відіграли головну роль у формуванні східної гілки праслов’ян у цьому регіоні. Загалом на наявність потужної кількості поморсько-підкльошевих племен у складі Поліського варіанту зарубинецької етнокультурної спільноти на території цього регіону вказують їх наукові праці  .
Баран пише про переважання поморсько-підкльошевого компоненту в зарубинецьких пам’ятках на території цього регіону (волинська група)  . За словами
Пачкової, поморська (поморсько-підкльошева) культура внесла вклад у формування керамічного комплексу зарубинецької культури із регіону підкльош вого обряду поховань і з території обряду ящичних поховань .
На думку Ю. Кухаренка, прийшлі західні підкльошеві племена поступово були асимільовані місцевим, головним чином балтійським населенням, яке проживало на схід та північний схід від р. Горинь  (в Західнополісько-волин- ському регіоні це територія милоградської культури). Думка Ю. Кухаренка суперечить твердженню В. Барана, який пише, що на рубежі III-II ст. до н. е. носії милоградської, поморської, підкльошевої культур і лісостепова культура скіфського часу можуть розглядатись як її субстрати, але надалі посилився розвиток «західних і північних елементів поморського і милоградського субстратів, особливо в поховальній обрядовості» . Ці наукові дані В. Барана вказують на те, що в зарубинецькій етнокультурній спільноті після її виникнення існували окремо поморсько-підкльошевий і милоградський етнічний компоненти, і що в цей період в її етнокультурному ареалі не відбулись асиміляційні процеси дуже великих масштабів, внаслідок яких милоградське населення могло поглинути підкльошеве (і поморське) чи навпаки.
Племена неслов’янського походження не були причетні до цього консолідаційного процесу, оскільки, як відомо, консолідація відбувається лише між спільнотами близького етнічного походження. Але археологічні дані дослідників свідчать про те, що у виникненні східної гілки праслов’ян взяли участь іноетнічні племена – носії поморсько-підкльошевої та милоградської культур. Зокрема, вони були асимільовані праслов’янськими племенами на цій території. Для праслов’янських племен, що асимілювали групи іноетнічного населення, це був еволюційний процес, а для іноетнічних племен, що розчинилось в них – трансформаційний.
З цього часу виникає деяка спадковість між праслов’янськими племенами на території Західнополісько-волинського регіону: східні праслов’яни у складі зарубинецької культури – східні праслов’яни у складі зубрицької культури, однією із складових частин якої були зарубинецькі племена. Але
Фото Капча